Постанова

від 19.06.2017 по справі 815/1984/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1984/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представника позивача Джіанкулідіс Ю.М.

представника відповідачів Коперсак М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГАРГА до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.12.2016 року, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРГА до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправним дії Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області щодо проведення фактичної перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРГА" вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 року № 0004081401 державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактична перевірка, проведена посадовими особами Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції з порушенням процедури, передбаченої Податковим кодексом України, а також за відсутності достатніх підстав та передумов для проведення такої перевірки, а саме: в порушення до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи приступили до проведення фактичної перевірки не пред`явивши направлення на проведення такої перевірки, оформленого в установленому законом порядку. У наказі про проведення перевірки № 430 від 16.11.2016 року не зазначено обставину щодо конкретних підстав проведення перевірки, передбачену п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що встановлене в ході проведення перевірки порушення ТОВ ГАРГА п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій, у розмірі 173 625 грн., не відповідає дійсності, оскільки ТОВ ГАРГА веде облік товарів у відповідності до порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246. На підтвердження цього, позивачем надані оборотно-сальдові відомості, а також видаткові накладні, які є підставою для оприбуткування (обліку) товару та підтверджують походження товару. Що стосується виявленої нестачі товарно-матеріальних цінностей на суму 82 345,50 грн., то ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації. Більш того, позивач зазначає, що товарно-матеріальні цінності на цю суму були реалізовані, при цьому, розрахункові операції здійснювались з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, що у повній мірі відповідає вимогам ч.1 ст.5 ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Представник позивача в судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував та просили суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що фактична перевірка була проведена посадовими особами Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції у повній відповідності вимогам Податкового кодексу Україні. Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст. 1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.5 п. 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

На підставі наказу начальника Арцизької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 430 від 16.11.2016 року Про проведення фактичної перевірки , направлень на проведення перевірки №№ 330,331 від 16.11.2016 року, згідно ст.20, пп.80.2.2, пп.80.20.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, та використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, проведено фактичну перевірку торгового об`єкту, розташованого за адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. Соборна, 2-б, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ ГАРГА .

Отже, у Арцизької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС в Одеській області були всі, передбачені Податковим кодексом України підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ ГАРГА .

За результатами проведеної перевірки ТОВ ГАРГА було складено акт про результати фактичної перевірки від 28.11.2016 року № 298/40-39946164, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині неналежного обліку товарних запасів, а саме:

- пред'явлено до реалізації підакцизних товарів без наявності до придбання документів загальною вартістю 4 497 грн.;

- встановлено розбіжність між фактичними залишками товару та даними первинних документів на суму 82 315,50 грн.

Пунктом 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Приписами ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Листом ДПА України від 03.03.2009 року № 4364/7/23-7017/159 повідомлено, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Позивач на спростування висновків контролюючого органу щодо порушення ним п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надав до суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період з 01.09.2016 року по 16.11.2016 року та копії видаткових накладних (а/с. №№ 131-136), які є підставою для оприбуткування (обліку) товару та підтверджують походження товару.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідачів щодо неможливості врахування документів, які не були надані під час проведення перевірки (ст. 44 Податкового кодексу України), оскільки це не обмежує право платника податків довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що були предметом дослідження при перевірці.

Саме така правова позиція висловлена в рішенні ВАСУ від 08.04.2015 р. у справі №К/9991/39128/12, К/9991/55280/12.

Крім того, суд вважає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом всіх накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до чинного законодавства не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Дослідженні судом первинні документи, підтверджують ведення позивачем обліку товарних запасів, а тому підстав для застосування до ТОВ ГАРГА фінансової санкції у податкового органу не було.

Що стосується виявленою Арцизькою об'єднаною державною податковою інспекцією нестачі товарно-матеріальних цінностей на суму 82 345,50 грн., то обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , є факт реалізації необлікованих товарів (вручення їх покупцеві або надання в розпорядження), а розмір штрафних санкцій залежить від ціни фактично реалізованого товару, який не облікований належним чином. Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.09.2015 р. у справі № К/800/28558/14.

Податковий орган фактично ототожнює нестачу товарів з таким порушенням, як не обліковані в установленому порядку, тоді як встановити надлишок чи нестачу товарів без їх обліку неможливо. До того ж нестача товару взагалі виключає реалізацію такого товару як не облікованого.

При цьому, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем не облікованих товарів.

Більш того, ТОВ ГАРГА надані документи, які підтверджують реалізацію товарно-матеріальних цінностей на суму 82 345,50 грн., оформлених з урахуванням вимог ч.1 ст.5 ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: копії книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки з корінцями квитанцій № 388202 від 08.11.2016 року, № 388203 від 09.11.2016 року, № 388204 від 10.11.2016 року (а/с. 140-141). Розрахункові операції з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки провадились у зв`язку із відсутністю електропостачання у зазначені дні за місцем реалізації ТОВ ГАРГА продукції за адресою: м. Арциз, вул. Соборна, 2-б, що підтверджується довідкою Арцизької РЕМ від 09.12.2016 року.

Як пояснив представник відповідачів, книга обліку розрахункових операцій та розрахункова книжки при проведенні фактичної перевірки не досліджувались, а до уваги брались лише видаткові накладні та чеки РРО. При цьому, він не заперечував, що надані ТОВ ГАРГА документи повністю відповідають вимогам п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про безпідставність та необґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області від 19.12.2016 року № 0004081401 та необхідності його скасування.

В свою чергу, суд не вбачає належних правових підстав для задоволення позовних вимог шодо визнання протиправними дії Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області щодо проведення фактичної перевірки, оскільки податковий орган проводив фактичну перевірку з дотриманням приписів ст. 80 ПК України та в межах наданих повноважень, на підставі листа Арцизької РДА від 04.11.2016 р. № 01-18/1545, який містить інформацію про можливі порушення.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких підстав, розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.

Було встановлено, що такі обов'язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обовґязків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.

Так, у справі "Новоселецький проти України" (Novoseletskiy v. Ukraine), рішення від 22 лютого 2005 р., заява № 47148/99 ЄСПЛ розглядав позитивні зобов'язання за ст. 8 Конвенції та ст.1 Першого Протоколу. Зокрема, ЄСПЛ зазначив: Якщо розглядати справу зі сторони позитивного зобов'язання з боку держави або з огляду виправдання втручання державної влади відповідно до пункту 2, то є очевидним, що принципи, які застосовуються є достатньо суміжними. В обох випадках необхідно звернути увагу на дотримання справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами осіб і суспільства в цілому. Більше того, навіть для позитивних зобов'язань, які випливають з пункту 1, випадки, перераховані в пункті 2, можуть відігравати деяку роль при пошуку бажаної рівноваги (див. Морено Гомес п. Іспанії, N 4143/02, п. 55, рішення від 16 листопада 2004р.).

Суд нагадує, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ ГАРГА підлягає задоволенню частково, в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2016 року № 0004081401.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 року № 0004081401 державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області.

Стягнути з державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГАРГА (код ЄДРПОУ 39946164) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним доручення № 82 від 30.03.2017 р. у сумі 2 604, 39 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.