Рішення

від 14.06.2017 по справі 563/191/17

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/191/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 року м. Корець

Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Опришка П.З.

при секретарі судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3М

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5., про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку, що розташований за адресою: вул. Садова, 7, с. Щекичин, Корецького району, Рівненської області укладений 10 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 41 - недійсним.

30 березня 2017 року позивачем подано заяву в порядку ст. 31 ЦПК України про збільшення позовних вимог, зокрема крім визнання недійним договору дарування житлового будинку просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 5623088800:02:001:0167, що розташована за адресою: вул. Садова, 7, с. Щекичин Корецького району Рівненської області укладений 10 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 42 .

Позовні вимоги мотивує тим, що в лютому 2014 року його забрала ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_6 та повезли в місто Рівне. Як виявилось згодом до нотаріуса на підписання договору дарування будинку. Не читаючи тексту, позивач підписав документ, вважаючи, що підписує спадковий договір. Після укладання договору позивач з дружиною продовжували проживати в будинку, користувалися земельною ділянкою, вели своє домашнє господарство та сплачували за комунальні послуги по рахункам, які були на ім'я позивача, оформляли житлову субсидію. Тобто фактично житловий будинок і земельну ділянку у власність відповідачки позивач не передавав. Однак згодом ставлення відповідачки погіршилося: вона перестала піклуватися і цікавитися життям батьків, не допомагала по господарству. В зв'язку з цим позивач просить визнати договори дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними.

Позивач в судовому засіданні просив задоволити позов та визнати договір дарування недійсним, оскільки він був укладений ввівши його в оману, вказує, що наміру дарувати житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_4 не мав. Додатково пояснив, що дочка ОСОБА_4 10 лютого 2014 року забрала його на машині в м. Рівне до якогось нотаріуса, де він нічого не чув і не розумів про що йде мова, так як людина похилого віку і має проблеми зі слухом, щось підписав, вважаючи, що підписує спадковий договір. Просить повернути в його власність вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги і наполягав на тому, що ОСОБА_1 ввели в оману, підписуючи договір він не знав який саме то був договір. Стверджував, що позивач після підписання договору і надалі проживав у подарованому будинку, сплачував за комунальні послуги та податок на земельну ділянку. Тому просив задоволити позов повністю і визнати договори дарування недійсними.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що є дочкою ОСОБА_8 та сестрою відповідача ОСОБА_4 З приводу того, що їй відомо вказала, що мати вже давно не ходяча, а батько інвалід ІІ групи, зі слів батька знає, що договір дарування ним був підписаний, хоч він і не знав що саме підписує. ОСОБА_1 поїхав в БТІ і дізнався про те, що хата не належить вже йому, а до того навіть про це і не здогадувався. Крім того, перебуваючи в будинку чоловік сестри ОСОБА_6 побив її та батька в житловому будинку в с. Щекичин, вул. Садова, 7.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що в 2013 році хотіла купити житловий будинок в с. Щекичин. Батько запропонував купити хату, в якій живуть вони, але потрібно все погодити з ОСОБА_8 Порадившись, батьки вирішили, що подарують хату ОСОБА_4, але вона повинна сплатити сестрам частку, оскільки хата батьківська. Оцінили будинок в 60 тисяч гривень. Стверджувала, що гроші були виплачені меншій сестрі, в сумі 20 тисяч гривень, про що свідчить розписка ОСОБА_9, ОСОБА_2 отримала також гроші в сумі 20 тисяч гривень, однак розписку не писала. Оформивши все, ОСОБА_4 почала проводити ремонтні роботи в житловому будинку. 10 лютого 2014 року поїхали в м. Рівне до нотаріуса оформляти договір дарування. ОСОБА_4 наголошує, що мати була присутня при укладанні вказаного договору і вважає його оформленим правильно, тому просить відмовити в задоволенні позову.

В порядку ст. 184 ЦПК України допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 дав суду покази, що він з дружиною є особами похилого віку, хворіють, проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1. Мають трьох дочок, одна з яких ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_6 та їх зять ОСОБА_10, 10 лютого 2014 року відвезли його у м. Рівне до нотаріуса, де він підписав невідомий йому документ, з яким він не ознайомлювався та який прочитаний йому нотаріусом не був. Після цього стверджує, що ставлення дочки ОСОБА_4 до нього різко змінилося, вона не надавала допомогу, не піклувалася про здоров'я його та матері, а були і випадки завдання йому чоловіком ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Вважає, що його ввели в оману щодо дійсних наслідків договору, оскільки вважав, що підписує спадковий договір.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, покази допитаного в якості свідка позивача, пояснення відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Щодо позовних вимог відносно визнання недійсним договору дарування житлового будинку № 7 по вул.Садова в с. Щекичин, Корецького району, Рівненської області, укладеного 10 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 15.11.2016 року у справі №563/927/16-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування договір дарування житлового будинку №41 був визнаний недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 02 лютого 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 15.11.2016 року апеляційну скаргу було відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином з 02.02.2017 року вказаний договір дарування житлового будинку визнаний недійсним з тих підстав, що позивач помилялася під час укладення договору щодо природи правочину і такий договір не відповідав її внутрішній волі. Рішення суду набрало законної сили. Таким чином позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в обгрунтуванні якого послався на ті ж обставини. За вказаних умов суд не вважає за можливим визнати недійсним договір дарування, який вже визнаний судом з тих самих підстав недійсним і рішення суду набрало законної сили. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Встановлено, що згідно до договору дарування від 10.02.2014 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 5623088800:02:001:0167, що розташована за адресою: вул. Садова, 7, с. Щекичин, Корецького району, Рівненської області.

Згідно п. 1 наданого третьої особою і дослідженого в судовому засіданні договору дарування від 10.02.2014 року за цим договором дарувальник зобов'язується передати, а обдаровувана зобов'язується прийняти в дар земельну ділянку площею 0,25 га. Кадастровий номер земельної ділянки 5623088800:02:001:0167. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Місце розташування земельної ділянки: с. Щекичин, Корецького району, Рівненської області, вул.. Садова, 7. Земельна ділянка на момент укладення договору дарування належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності №14054406, зареєстрованого та виданого 05.12.2013 реєстраційною службою Корецького районного управління юстиції.

В судовому засіданні досліджені повідомлення про надання субсидії для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу та твердого палива №510451 від 22.08.2016 року видані на ім'я ОСОБА_1, як власнику домоволодіння.

Також досліджено рахунки на оплату електроенергії по особовому рахунку №000256157000 за вересень 2015 року, липень 2015 року та листопад 2016 року видані на ім'я ОСОБА_1.

Вказані документи підтверджують дані позивачем пояснення та покази, як свідка щодо того, що усі житлово-комунальні послуги оплачує саме він, а відповідачем протягом трьох років після укладення договору дарування дані рахунки не переоформлялися.

Як встановлено колегією суддів судової палати із розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в ухвалі від 02.02.2017 року : …пред'являючи позов, ОСОБА_8 посилалася й на те, що її чоловік, підписуючи договір дарування, мав намір укласти із дочкою ОСОБА_4 спадковий договір, оскільки остання разом із своїм чоловіком дбайливо ставилися до них, надавали всю необхідну допомогу, а тому вони бажали щоб будинок після їх смерті перейшов для дочки, відповідачки у справі. Після підписання договору ОСОБА_4 змінила своє ставлення до них, відмовляється надавати будь-яку допомогу, опікуватись ними та не цікавиться станом здоров'я. Їх зять у червні 2016 року побив ОСОБА_1 та їх дочку ОСОБА_11, за фактом чого відкрито кримінальне провадження. Вказані обставини підтвердив у судах першої та апеляційної інстанцій і ОСОБА_1Я. .

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом договору дарування є житловий будинок, який є єдиним житлом ОСОБА_8 та ОСОБА_1; останні є особами похилого віку і безпомічними (1928року та 1930 року відповідно); не можуть самостійно забезпечувати та обслуговувати себе й потребують стороннього догляду; мають тяжкі захворювання ( у ОСОБА_1А- мікроінсульт, а ОСОБА_1 - являється інвалідом 2 групи та має онкологічне захворювання). Тому вказані обставини спонукали позивачку надати згоду на укладення договору дарування під впливом помилки, такий договір не відповідав її внутрішній волі (передача майна в обмін на допомогу та догляд). Позивачкою доведено той факт, що на момент укладення оспорюваного договору дарування свого будинку по вул. Садова, 7 в с. Щекичин, Корецького району 10 лютого 2014 року вона помилялась, вважала, що із дочкою буде укладений спадковий договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі істотні умови. Договори дарування належать до безоплатних правочинів та за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальниками будь-яких зобов'язань матеріального характеру.

Виходячи із правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норми матеріального права ст. 229 ЦК України, висловленої в постанові ВСУ від 16.03.2016 р. по справі №6-93цс16 наявність чи відсутність помилки неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Наданий відповідачем документ без жодних підписів під назвою Виконана робота та використані матеріали , а також медичні довідки видані на ім'я ОСОБА_4 суд на підставі ст. 58 ЦПК України визнає неналежними доказами і не бере до уваги, оскільки такі не стосуються предмету доказування в даній справі.

Суд також критично ставиться до наданої відповідачем копії розписки даної громадянкою ОСОБА_9 щодо отримання від ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 20 000 (двадцяти тисяч) грн. 00 коп. оскільки її достовірність та допустимість не була предметом дослідження в судовому засіданні.

Судом встановлено, що спірний договір дарування земельної ділянки був укладений між сторонами одночасно із договором дарування житлового будинку від 10.02.2014 року, який в подальшому визнаний недійсним в судовому порядку, а номери договорів дарування в реєстрі є послідовними (41, 42). Тобто помиляючись стосовно договору дарування житлового будинку позивач також помилявся стосовно договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, яка є невід'ємною частиною житлового будинку, яка використовується позивачем для вирощування сільськогоподарських культур.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази прийняття ОСОБА_4 земельної ділянки в дарунок, а також доказів того, що відповідач обробляла чи користувалась спірною земельною ділянкою. При цьому відповідачем не спростовано доводи позивача, що останній на даний час користується вищезазначеною земельною ділянкою.

За таких обставин, встановивши похилий вік позивача ОСОБА_1 потребу у догляді й сторонній допомозі; наявність спірної земельної ділянки площею 0,25 га., як єдиного засобу для існування та продовження позивачем користуватися земельною ділянкою, після укладення договору дарування, суд приходить до висновку, про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 335 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 10 лютого 2014 року, кадастровий номер 5623088800:02:001:0167, що розташована за адресою: вул. Садова, 7, с. Щекичин, Корецького району, Рівненської області зареєстрований в реєстрі за № 42.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 335 грн.70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Корецький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Опришко П.З.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2017 року