Постанова

від 15.06.2017 по справі 818/74/17

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 р. Справа №818/74/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.

представників позивача Левицького В.А., Грищенко О.В., Поштарь А.А.

представників відповідача Сумцова С.В., Кугуєнко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство Злагода (далі - позивач, ПСГП Злагода ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС України в Сумській області ) і згідно уточнених позовних вимог (а.с. 165-166 т.1) просить частково скасувати податковим повідомленням - рішенням від 29.12.2016р. №0002901302, зокрема в частині збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 8832,01 грн., а також в повному обсязі повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП Злагода суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 653885 грн. основного платежу та 174029,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Свої вимоги мотивує тим, що до початку перевірки підприємством було самостійно виявлені відповідні порушення, в т.ч. які відображені в акті перевірки, що призвело до подання до податкового органу відповідних уточнюючих розрахунків по податковим деклараціям. Перевіряючими дані розрахунки не були взяті до уваги, такі дії судом визнані незаконні, а тому суми по податковому повідомленню-рішенню із податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам. Також податковим органом не було враховано факт того, що у підприємства наявна переплата по податку на додану вартість, відповідачем не зараховано таку переплату в погашення виявлених порушень. Відносно застосованих штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб позивач зазначає, при наявності порушення та застосуванні штрафних санкцій по ст. 127 ПК України відповідачем невірно визначений розмір санкцій по ознаку повторності та вчинення порушення втретє та більше разів, а саме передчасно застосовано 50% та 75% від суми виявленого порушення.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, прийняті податкові повідомлення-рішення вважають правомірними, обґрунтованими, зазначають, що підстави для їх скасування відсутні. Зазначали, що норма ст. 127 ПК України передбачає право податкового органу застосувати відповідний розмір штрафних санкцій враховуючи повторність виявленого порушення, зокрема, підприємством було несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за три різні періоди, що і є повторністю. Крім того, зазначали, що уточнюючі розрахунки були не враховані, оскільки були подані в день початку проведення перевірки, що заборонено нормами Податкового кодексу України. Крім того, відносно наявної переплати звертали увагу на те, що такі питання вирішуються під час процедури погашення узгодженої суми податкового боргу, не є предметом розгляду даної справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПСГП Злагода з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013р. по 30.09.2016р. за результатами якої складений акт від 11..12.2016р. № 243/14-01/32413992/98.

Перевіркою з питань своєчасності та повноти перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб встановлено, що підприємством податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати за період 23.09.2014р., 05.12.2014р., 30.12.2015р. сплачено до бюджету несвоєчасно, чим порушено норми ст. 127 ПК України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у Сумській області податковим повідомленням - рішенням від 29.12.2016р. №0002901302 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 8832,01 грн.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В даному випадку, позивачем було виплачено дохід та нараховано ПДФО 23.09..2014р., але перераховано до бюджету лише 28.10.2014р., 05.12.2014р. - перераховано податок 29.12.2015р., 30.12.2015р. - перераховано податок 02.11.2015р., тобто до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків підприємством не було сплачено (перераховано) податок.

Дати нарахованого доходу та строки сплати податку, зазначені в акті представниками позивача не заперечувалися. Факти, що встановлені були під час перевірки та відображені в акті представники позивача не заперечували, зазначили, що дійсно перерахування податку на доходи фізичних осіб відбулося із порушенням та було перераховано після нарахування та виплати доходу фізичним особам.

Слід зазначити, що дане порушення детально відображено податковим органом на стор. 51 акту перевірки (а.с.119-120).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, штрафна санкція правомірно визначена відповідачем за правилами п.127.1 ст.127 ПК України.

В судовому засіданні представник позивач додатково звертали увагу, що враховуючи відсутність спору між сторонами щодо застосування положень ст..127 ПК України, спірним питанням в межах справи залишається застосування при визначені розміру штрафних (фінансових) санкцій ознак повторності та вчинення порушення втретє та більше разів.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Згідно п. 127.1 ст.127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 127 ПК України встановлена як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові №813/6793/13-а від 10.11.2015 року та який за правилами ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.12.2016р. №0002901302 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 8832,01 грн. (а.с.177т.2) , контролюючим органом за несплату податку за вересень 2014 р. застосовано до ПСГП Злагода штрафну санкцію вперше у розмірі 25%, що становить 1547,01 грн.

Дану суму податковим органом розраховано на суму несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 5828,03 грн.

При цьому дана сума арифметично вирахувана податковим органом невірно, оскільки 25% від суми 5828,03 грн. становить 1457,01 грн., а не 1547,01 грн., як зазначається в розрахунку спірного рішення (а.с.177т.2).

Водночас, за несплату податку за грудень 2014 р. у сумі 5828 грн., податковим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 50%, що становить -2914 грн. Крім того, за несплату податку за період грудень 2015р., податковим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 75% загальна сума якої становить 4371 грн. Всього сума штрафних санкцій становить 8832,01 грн. ( 1547,01 +2914+4371 = 8832,01).

Однак, в даному випадку відповідач передчасно застосував до ПСГП Злагода штрафні санкції у розмірі 50% (2914 грн.,), 75% (4371 грн.), оскільки факт повторного, протягом 1095 днів, не утримання та не перерахування до бюджету податку за платежем податок на доходи фізичних осіб жодним актом перевірки встановлено та зафіксовано не було, матеріали справи не містять, і як наслідок, податкові повідомлення - рішення, якими ПСГП Злагода були б збільшені суми грошового зобов'язання двічі, тричі протягом 1095 днів, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, також не приймалися.

Таким чином, відповідач безпідставно застосував до ПСГП Злагода штрафні санкції в розмірі 50% та 75 %, арифметично невірно розрахував розмір 25% суми штрафної санкції від суми 5828,03 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 29.12.2016р. №0002901302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 4461,01 грн., є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому в цій частині позовні вимоги визнаються судом правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, враховуючи встановлення судом порушення строку перерахування ПСГП Злагода податку на доходи фізичних осіб в сумі 17484,09 грн., що не заперечувалося в судовому засіданні представниками позивача та підтверджується матеріалами справи, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. № 0002901302 щодо застосування до ПСГП Злагода штрафної санкції по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 17484,09 грн. (5828,03+5828+5828) в розмірі 25%, що становить 4371 грн. в зв'язку із порушенням підприємством ч. 1 ст. 127 ПК України.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП Злагода суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 653885 грн. основного платежу та 174029,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Податковим органом було проведено планова виїзна документальна перевірка ПСГП Злагода з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013р. по 30.09.2016р. за результатами якої складений акт від 11.12.2016р. № 243/14-01/32413992/98. Під час проведеної перевірки податковим органом досліджувалися первинні документи ПСГП Злагода , які стосувалися перевіряємого періоду, проти обставин та даних перевірки, що відображені в акті перевірки представники сторін не заперечують, спір відсутній.

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції. Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України також передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В даному випадку, до початку перевірки, ПСГП Злагода було подано уточнюючі розрахунки, які стосувалися перевіряємого періоду, але податковим органом дані уточнюючих декларацій не були взяті до уваги, їх дані не були враховані перевіряючими, а тому акт перевірки не в повному обсязі відображає фактичні обставини в частині періодів по яким подані уточнюючі декларації, зокрема по листопаду, грудню 2013р., квітню, жовтню 2015р.

Позивачем після проведеної перевірки та підписання акту перевірки під час надання письмових заперечень на акт перевірки, зазначено податковому органу про безпідставне неврахування даних уточнюючих розрахунків, але листом від 28.12.2016. відповідач підтвердив правомірність не взяття до уваги даних уточнюючих розрахунків, зазначив, що акт перевірки по уточненим періодам та висновок акту в цій частині є таким, що відповідає фактичним обставинам, складений у відповідності до норм чинного податкового законодавства та є правомірним (а.с.26-27т.1).

ПСГП Злагода було оскаржено в судовому порядку дії податкового органу щодо неврахування та не взяття до уваги даних уточнюючих розрахунків при проведенні перевірки. Матеріалами справи підтверджується, що в межах справи №818/1710/16 судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що подані позивачем 15.11.2016р., діяв не в порядку встановленому законом.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017р. було скасовано резолютивну частину постанови суду від 11.01.2017р., якою позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені в повному обсязі, але резолютивна частина судового рішення була викладена в новій редакції. Так, судом апеляційної інстанції для повного захисту порушених прав підприємства також позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а також було визнано протиправною відмову Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області у прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , а також додатка до декларації з ПДВ за грудень 2013 року - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , що подані приватним сільськогосподарським підприємством ЗЛАГОДА . Також апеляційною інстанцією було визнано такими, що подані приватним сільськогосподарським підприємством ЗЛАГОДА у день їх фактичного отримання, а саме 15 листопада 2016 року уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , а також додатка до декларації з ПДВ за грудень 2013 року - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) , що подані приватним сільськогосподарським підприємством ЗЛАГОДА .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, судом в межах справи №818/1710/16 встановлено, що податковим органом безпідставно було відмовлено в прийнятті уточнюючих декларацій за перевіряємий період до початку проведення перевірки, податковим органом було порушено порядок прийняття у позивача уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті такої, а відтак дії відповідача є протиправними.

Таким чином акт перевірки від 12.12.2016р. не в повному обсязі відображає фактичні обставини та суми відносно господарської діяльності ПСГП Злагода відносно періодів, які були уточнені ПСГП Злагода відповідними деклараціями.

Посилання представника відповідача на той факт, що такі декларації не змінюють факт виявлених порушень, судом не береться до уваги, враховуючи те, що такі декларації не були досліджені перевіряючими, не відображені в акті перевірки.

Посилання податкового органу на можливість дослідження їх в судовому поярку в межах даної справи суд визнає необґрунтованим, оскільки фактично податковий орган перекладає на суд власні дискреційні повноваження в частині проведення перевірки за такі періоди. Суд зазначає, що на даний час предметом розгляду справи по суті є правомірність визначення суми грошового зобов'язання станом на 29.12.2016р., і на даний час у суду відсутні підстави для дослідження даних уточнюючих розрахунків ПСГП Злагода , оскільки такими діями податковий орган фактично намагається провести повторну перевірку під час розгляду справи по суті та відкоригувати суми спірного податкового повідомлення-рішення. Суд зазначає, що в разі подання уточнюючих розрахунків, відповідач не позбавлений права провести документальну позапланову перевірку, і в разі виявлених порушень винести відповідне обґрунтоване рішення.

Крім того, під час судового розгляду позивачем виявлені порушення визнавалися, і зазначали, що до початку проведення перевірки ними самостійно були виявлені порушення, що і було підставою для подання уточнюючих декларацій, а тому суми, які донараховані податковим органом ними самостійно відкориговані.

Представником податкового органу надано суду розвернутий розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення, в якому відображено періоди декларації та суми донарахувань по господарським операціям (а.с. 175-176т.2).

Враховуючи те, що позивачем було подано уточнюючі розрахунки та уточнені періоди листопада-грудень 2013р., квітень, жовтень 2015р., але під час перевірки податковим органом дані уточнюючих декларацій не були враховані перевіряючими, дії податкового органу були визнані в судовому порядку неправомірними щодо неприйняття уточнюючих декларацій, судом визнається передчасним та необґрунтованим збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526127 грн. основного платежу та 131531,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Разом із тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП Злагода суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 127758 грн. основного платежу та 42497,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, виходячи із наступного.

В судовому засіданні представниками позивача факти виявлених порушень, що відображені в акті перевірки, не заперечувалися .

Так, податковим органом встановлено, що позивачем було порушено п. 198,.6 ст. 198 ПК України, а саме завищено податковий кредит внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ, що не підтверджено податковими накладними, що відображено на стор. 17 акту перевірки. Також позивачем було порушено п. 198.4 ст. 198 ПК України щодо завищення податкового кредиту внаслідок віднесення його до складу транспортно-експедиційних послуг, послуг по перевезенню, сушці, зберіганню, відвантаженню та декларуванню кукурудзи власного виробництва, яка реалізована на експорт (операції звільнені від оподаткування), що відображено на стор. 17-20 акту перевірки. Під час перевірки позивачем було в порушення п. 192.1 ст.192 ПК України не проведено коригування податкового кредиту в сторону зменшення внаслідок не включення до податкового кредиту розрахунків коригування ПДВ, що відображено на стор.24 акту перевірки. В порушення п. 188.1 ст.199 ПК України позивачем занижено податкове зобов'язання внаслідок реалізації кукурудзи власного виробництва за ціною нижчою за її собівартість, що відображено на стор. 4,-41 акту перевірки.

Дані порушення представниками позивача не заперечувалися, підтвердили, що такі порушення дійсно мали місце. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що такі порушення, виявлені в періодах грудень 2014р., березень 2015р., листопад 2014р., січень-лютий 2015р., грудень 2015р. були уточнені позивачем, відповідні уточнюючі декларації щодо зазначених періодів не були подані ПСГП Злагода до податкового органу до початку перевірки. В судовому засіданні представники позивача зазначили, що такі періоди підприємством не уточнювалися.

Враховуючи вищезазначене у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП Злагода суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 127758 грн. основного платежу, зокрема, за грудень 2014р. на суму 10104 грн., за березень 2015 р. в сумі 92062 грн., за листопад 2014р. на суму 833 грн., за січень 2015р. на суму 1667 грн., за лютий 2015р. на суму 2058 грн., за грудень 2015р. на суму 21034 грн.

Також у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП Злагода суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42497,80 грн. штрафних санкцій, що нарахована на суму збільшених грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 127758 грн. основного платежу, а також за порушення п.п. 209.15.1 п. 209.15, п. 209.2 ст.209 ПК України, п.4 Постанови КМУ від 12.01.2011р.№11, а саме у вересні 2014р. використано кошти із спеціального рахунку на витрати, що не є виробничими факторами, про що відображено на стор. 37-38 акту перевірки, і в зв'язку із чим податковим органом було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10558,30 грн. Таке порушення позивачем по суті не оскаржується, визнавалося в судовому засіданні.

В судовому засіданні представники позивача зазначали, що податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401 підлягає скасуванню в зв'язку із тим, що при розрахунку занижених підприємством податкових зобов'язань відповідачем при підрахунку не було враховано наявну значно більшу переплату по спецдеклараціям по податку на додану вартість, в зв'язку із чим сума нарахованого податку становила б нуль гривень, при цьому підприємство не заперечувало проти зменшення суми переплати на так суму донарахованого податку, безпідставне неврахування відповідачем норм ст. 87 Податкового кодексу України.

Стосовно таких тверджень суд зазначає наступне.

Главою 9 ПК України врегульовано процедуру погашення податкового боргу платника податків. Статтею 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Так, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Таким чином дана норма визначає джерела погашення саме грошових зобов'язань чи погашення податкового боргу.

В свою чергу ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України).

В даному випадку податковим органом за результатами перевірки та виявлення відповідних порушень було визначено суму занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку із чим винесено податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Сума, що визначена податковим органом в спірному рішенні на час його прийняття не була податковим боргом, питання погашення узгодженої суми боргу також не є предметом розгляду даної справи. Відповідно до вимог п.86.10. ст. 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки повинні зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. При цьому у податкового органу відсутнє право самостійно під час проведення перевірок включати в розрахунки податкових повідомлень-рішень наявні переплати платників по відповідних податках. Порядок спрямування коштів на погашення податкового боргу, в т.ч. і щодо сум переплат вирішується під час процедури погашення узгоджених сум податкового боргу, і не вирішуються під час винесення податкових повідомлень-рішень щодо неузгоджених сум грошових зобов'язань.

З зазначених підстав судом визнається безпідставним посилання на те, що податковий орган повинен був при розрахунку спірного рішення арифметично замінусувати суму донарахованого податку від суми наявної переплати та зменшити дані податку на додану вартість, що містяться на електронному рахунку спец декларацій.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується пропорційно задоволеним позовним вимогам сума судового збору в розмірі 9994,39 грн., сплаченого платіжним дорученням №85393 від 12.01.2017р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.3т.1).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.12.2016р. №0002901302 в частині застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" штрафних (фінансових) санкції по податку на доходи фізичних осіб в сумі 4461,01 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.12.2016р. №0002331401 в частині збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Злагода" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 526127 грн. основного платежу та 131531,75 грн. штрафних (фінансових) санкції .

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (м.Суми, вул. Іллінська,13,і.к. 39456414) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" (м.Конотоп, пр..Червоної Калини, 16,оф.12,і.к. 32413992) 9994,39 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2017р.

Суддя С.М. Гелета