Ухвала

від 12.10.2017 по справі 818/74/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 р.Справа № 818/74/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 818/74/17

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПСП "Злагода", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Сумській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, частково скасувати податкові повідомленням - рішення від 29.12.2016р. №0002901302, зокрема в частині збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 8832,01 грн., а також в повному обсязі повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП "Злагода" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 653885 грн. основного платежу та 174029,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 818/74/17 позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.12.2016р. №0002901302 в частині застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" штрафних (фінансових) санкції по податку на доходи фізичних осіб в сумі 4461,01 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.12.2016р. №0002331401 в частині збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Злагода" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 526127 грн. основного платежу та 131531,75 грн. штрафних (фінансових) санкції.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Представник відповідача прийняв участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, надали також письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПСГП "Злагода" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013р. по 30.09.2016р.

Результати перевірки оформлені актом від 11.12.2016р. № 243/14-01/32413992/98.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем ст. 127 ПК України.

З посиланням на вказані висновки акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області податковим повідомленням - рішенням від 29.12.2016р. №0002901302 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 8832,01 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що підприємством податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати за період 23.09.2014р., 05.12.2014р., 30.12.2015р. сплачено до бюджету несвоєчасно, чим порушено норми.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В даному випадку, позивачем було виплачено дохід, та нараховано податок на доходи фізичних осіб 23.09.2014р., але перераховано до бюджету лише 28.10.2014р., 05.12.2014р. - перераховано податок 29.12.2015р., 30.12.2015р. - перераховано податок 02.11.2015р., тобто до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків підприємством не сплачено (перераховано) податок.

Дати нарахованого доходу та строки сплати податку, зазначені в акті позивачем не заперечуються.

Окрім того, позивач визнав, що перерахування податку на доходи фізичних осіб відбулось із порушенням та було перераховано після нарахування та виплати доходу фізичним особам.

Таким чином, штрафна санкція правомірно визначена відповідачем за правилами п.127.1 ст.127 ПК України.

Виходячи з наведеного, у даній справі відсутній спір між сторонами щодо застосування положень ст. 127 ПК України, спірним питанням в межах справи є застосування при визначені розміру штрафних (фінансових) санкцій ознак повторності та вчинення порушення втретє та більше разів.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Відповідно до п. 127.1 ст.127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 127 ПК України встановлена як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові №813/6793/13-а від 10.11.2015 року та який за правилами ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас з матеріалів справи судом встановлено, що згідно розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.12.2016р. №0002901302 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 8832,01 грн. (а.с.177т.2), контролюючим органом за несплату податку за вересень 2014 р. застосовано до ПСГП "Злагода" штрафну санкцію вперше у розмірі 25%, що становить 1547,01 грн.

Дану суму податковим органом розраховано на суму несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 5828,03 грн.

При цьому дана сума арифметично вирахувана податковим органом невірно, оскільки 25% від суми 5828,03 грн. становить 1457,01 грн., а не 1547,01 грн., як зазначається в розрахунку спірного рішення (а.с.177т.2).

За несплату податку за грудень 2014 р. у сумі 5828 грн., податковим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 50%, що становить -2914 грн.

Крім того, за несплату податку за період грудень 2015р., податковим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 75% загальна сума якої становить 4371 грн.

Всього сума штрафних санкцій становить 8832,01 грн. ( 1547,01 +2914+4371 = 8832,01).

Однак, в даному випадку відповідач передчасно застосував до ПСГП "Злагода" штрафні санкції у розмірі 50% (2914 грн.,), 75% (4371 грн.), оскільки факт повторного, протягом 1095 днів, не утримання та не перерахування до бюджету податку за платежем податок на доходи фізичних осіб жодним актом перевірки встановлено та зафіксовано не було, матеріали справи не містять, і як наслідок, податкові повідомлення - рішення, якими ПСГП "Злагода" були б збільшені суми грошового зобов'язання двічі, тричі протягом 1095 днів, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, також не приймалися.

Таким чином, відповідач безпідставно застосував до ПСГП "Злагода" штрафні санкції в розмірі 50% та 75 %, арифметично невірно розрахував розмір 25% суми штрафної санкції від суми 5828,03 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 29.12.2016р. №0002901302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 4461,01 грн., є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому в цій частині позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, враховуючи встановлення судом порушення строку перерахування ПСГП "Злагода" податку на доходи фізичних осіб в сумі 17484,09 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи, у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. № 0002901302 про застосування до ПСГП "Злагода" штрафної санкції по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 17484,09 грн. (5828,03+5828+5828) в розмірі 25%, що становить 4371 грн. в зв'язку із порушенням підприємством ч. 1 ст. 127 ПК України суд першої інстанції відмовив.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, сторонами у справі постанова суду першої інстанції не оскаржувалась, а отже в розумінні ст. 195 КАС України вказані правовідносини не є спірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016р. №0002331401, яким збільшено ПСГП "Злагода" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 653885 грн. основного платежу та 174029,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом проведено планова виїзна документальна перевірка ПСГП "Злагода" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013р. по 30.09.2016р.

Результати перевірки оформлені актом від 11.12.2016р. № 243/14-01/32413992/98.

Під час проведеної перевірки податковим органом досліджувалися первинні документи ПСГП "Злагода", які стосувалися перевіряємого періоду, проти обставин та даних перевірки, що відображені в акті перевірки представники сторін не заперечують, спір відсутній.

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції. Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України також передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В даному випадку, до початку перевірки, ПСГП "Злагода" подано уточнюючі розрахунки, які стосувалися перевіряємого періоду, але податковим органом дані уточнюючих декларацій не були взяті до уваги, їх дані не були враховані податковим органом, а тому акт перевірки не в повному обсязі відображає фактичні обставини в частині періодів по яким подані уточнюючі декларації, зокрема по листопаду, грудню 2013р., квітню, жовтню 2015р.

Позивачем після проведеної перевірки та підписання акту, під час надання письмових заперечень на акт перевірки, зазначено податковому органу про безпідставне неврахування даних уточнюючих розрахунків, але листом від 28.12.2016. відповідач підтвердив правомірність не взяття до уваги даних уточнюючих розрахунків, зазначив, що акт перевірки по уточненим періодам та висновок акту в цій частині є таким, що відповідає фактичним обставинам, складений у відповідності до норм чинного податкового законодавства та є правомірним (а.с.26-27т.1).

ПСГП "Злагода" оскаржено в судовому порядку дії податкового органу щодо неврахування та не взяття до уваги даних уточнюючих розрахунків при проведенні перевірки. Матеріалами справи підтверджується, що в межах справи №818/1710/16 судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що подані позивачем 15.11.2016р., діяв не в порядку встановленому законом.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017р. було скасовано резолютивну частину постанови суду від 11.01.2017р., якою позовні вимоги задоволені в повному обсязі, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені в повному обсязі, але резолютивна частина судового рішення була викладена в новій редакції. Так, судом апеляційної інстанції для повного захисту порушених прав підприємства також позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а також було визнано протиправною відмову Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області у прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", а також додатка до декларації з ПДВ за грудень 2013 року - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", що подані приватним сільськогосподарським підприємством "ЗЛАГОДА". Також апеляційною інстанцією було визнано такими, що подані приватним сільськогосподарським підприємством "ЗЛАГОДА" у день їх фактичного отримання, а саме 15 листопада 2016 року уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди: листопад 2013 року разом з додатком - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, квітень 2015 року разом з додатком - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року разом з двома додатками - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", а також додатка до декларації з ПДВ за грудень 2013 року - "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", що подані приватним сільськогосподарським підприємством "ЗЛАГОДА".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, судом в межах справи №818/1710/16 встановлено, що податковим органом безпідставно було відмовлено в прийнятті уточнюючих декларацій за перевіряємий період до початку проведення перевірки, податковим органом було порушено порядок прийняття у позивача уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті такої, а відтак дії відповідача є протиправними.

Таким чином акт перевірки від 12.12.2016р. не в повному обсязі відображає фактичні обставини та суми відносно господарської діяльності ПСГП "Злагода" відносно періодів, які були уточнені ПСГП "Злагода" відповідними деклараціями.

Посилання представника відповідача на той факт, що такі декларації не змінюють факт виявлених порушень, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи те, що такі декларації не були досліджені контролюючим органом та не відображені в акті перевірки.

Доводи відповідача про необхідність дослідження їх в судовому поярку в межах даної справи колегія суддів також визнає необґрунтованим, оскільки фактично податковий орган перекладає на суд власні дискреційні повноваження в частині проведення перевірки за такі періоди.

Предметом розгляду даної справи є правомірність визначення суми грошового зобов'язання станом на 29.12.2016р., і на даний час у суду відсутні підстави для дослідження даних уточнюючих розрахунків ПСГП "Злагода", оскільки такими діями податковий орган фактично намагається провести повторну перевірку під час розгляду справи по суті та відкоригувати суми спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, у разі подання уточнюючих розрахунків, відповідач не позбавлений права провести документальну позапланову перевірку, і в разі виявлених порушень винести відповідне обґрунтоване рішення.

Крім того, позивач не заперечує порушень, вказуючи на те, що до початку проведення перевірки ним самостійно виявлені порушення, що і було підставою для подання уточнюючих декларацій, а тому суми, які донараховані податковим органом ними самостійно відкориговані.

Відповідачем надано суду розвернутий розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення, в якому відображено періоди декларації та суми донарахувань по господарським операціям (а.с. 175-176 т.1).

Враховуючи те, що позивачем подано уточнюючі розрахунки та уточнені періоди листопада-грудень 2013р., квітень, жовтень 2015р., але під час перевірки податковим органом дані уточнюючих декларацій не були враховані перевіряючими, дії податкового органу були визнані в судовому порядку неправомірними щодо неприйняття уточнюючих декларацій, судом визнається передчасним та необґрунтованим збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526127 грн. основного платежу та 131531,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення в частині, що є предметом оскарження.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 818/74/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.