Постанова

від 13.06.2017 по справі 826/12944/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12944/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування звернувся до суду з позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Полтавській області від 16.06.2016р. № 312-17; - визнати протиправною бездіяльність Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Полтавській області щодо не здійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. опису у податкову заставу майна ТОВ Надра Геоцентр , яке є відповідальним за перерахування податків до бюджету за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р. та майна, яке внесено у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків, а також щодо не здійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. заходів з погашення податкового боргу ТОВ Надра Геоцентр як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р. шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Полтавській області щодо не здійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. опису у податкову заставу майна ТОВ Надра Геоцентр , яке є відповідальним за перерахування податків до бюджету за Договором про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007р. та майна, яке внесено у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків, а також щодо не здійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. заходів з погашення податкового боргу ТОВ Надра Геоцентр як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007р. шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Полтавській області від 16.06.2016р. № 312-17.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ Укргазвидобування та ТОВ Надра Геоцентр 19.11.2007р. було укладено Договір про спільну діяльність № 265-12.

Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що за цим Договором сторони зобов'язуються шляхом об'єднання внесків сторін спільно діяти у сфері видобутку та реалізації вуглеводневої сировини з метою отримання прибутку.

Особою уповноваженою на сплату податків, які виникли за операціями, що виконувалися в межах Договору було ТОВ Надра Геоцентр .

Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області від 16.06.2016 року прийнято податкову вимогу № 312-17, якою зобов'язано ТОВ Надра Геоцентр сплатити податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 15.06.2016р. на загальну суму 23 786 593,59 грн.

Позивач зазначає, що даний борг виник у ТОВ Надра Геоцентр , а не в нього, однак, відповідачем не вчинялися дії щодо стягнення даного боргу з ТОВ Надра Геоцентр , що є порушенням вимог законодавства.

Крім того, позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Згідно п. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Системний аналіз вказаних положень податкового законодавства дає підстави дійти висновку, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Виключенням з цього правила, є недостатність майна у вказаного вище платника податків.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр (Сторона 1), з однієї сторони, та Філією Дочірньої компанії Укргазвидобування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (Сторона 2), з іншої сторони, укладено Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 19.11.2007р. № 265-12 (далі - Договір № 265-12).

Згідно п. 6.1, 6.2 ст. 6 Договору № 265-12, для загального керівництва спільною діяльністю, координації спільних дій Сторін та вирішення найважливіших питань Сторони утворюють Комітет управління спільною діяльністю (далі - Комітет управління). До складу Комітету управління входять по 2 (два) представника від кожної Сторони. Кожний представник має 1 (один) голос.

Відповідно до пп. 6.10.8, пп. 6.10.9 п. 6.10 ст. 6 Договору № 265-12, обов'язки Оператора (ТОВ Надра Геоцентр ), зокрема: вести бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов'язкової звітності; сплачувати у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податки (обов'язкові збори, платежі).

Пункт 7.1 Договору № 265-12 передбачає, що доходи, які одержуються в результаті Спільної діяльності, використовуються, в першу чергу на виконання зобов'язань перед бюджетами, державними цільовими фондами та відшкодування поточних витрат спільної діяльності в межах, передбачених відповідним Бюджетом спільної діяльності. Капітальні витрати фінансуються Сторони 2.

Системний аналіз умов Договору № 265-12 дає підстави дійти висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договору про спільну діяльність, оскільки є учасником договору про спільну діяльність до компетенції якого згідно умов договору належить сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових (зборів) платежів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом вказаної норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оскаржуване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем в адміністративному позові та судом першої інстанції в оскаржуваній постанові жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав, свобод та інтересів позивача та яким чином, на думку позивача, бездіяльність відповідача полягала у незабезпеченні опису майна у податкову заставу ТОВ Надра Геоцентр , як Оператора за спільним договором № 265-12 від 19.11.2007р. та нездійсненні заходів погашення податкового боргу завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, як суб'єкта господарювання та одного з учасників Спільного договору № 265-12 від 19.11.2007р.

Крім того, позивачем не зазначено, яким чином, на його думку, бездіяльність відповідача породила, припинила чи змінила його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, позивачем не обґрунтовано яким чином незабезпечення опису майна у податкову заставу та невжиття заходів по погашенню вказаного боргу відносно ТОВ Нафта Геоцентр , вважається саме бездіяльністю Карлівської ОДПІ та як вказана бездіяльність впливає на порушення прав, інтересів та свобод саме позивача, як незалежного суб'єкта господарювання.

Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність доказів вжиття заходів опису майна у податкову заставу та наявність бездіяльності відповідача, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України).

При цьому, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності (п. 88.3 ст. 88 Податкового кодексу України).

Так, Карлівською ОДПІ на адресу ТОВ Надра Геоцентр , як Оператора за договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р. направлено лист № 1027/10/16-12-23-12 від 31.07.2015р., яким повідомлено платника про наявність податкового боргу.

Згідно п. 91.1 ст. 91 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

На виконання вказаних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю у ТОВ Надра Геоцентр станом на 31.07.2015р. податкового боргу в розмірі 7 207 366,37 виконуючим обов'язки начальника Карлівської ОДПІ Дроздовичем В.А. прийнято наказ від 31.07.2015р. № 53, яким начальника відділу погашення заборгованостей Карлівської ОДПІ Шпак О.П. призначено податковим керуючим ТОВ Надра Геоцентр .

Згідно п. 88.3 ст. 88 Податкового кодексу України, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

В силу п.п. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Таким чином, з урахуванням положень вказаних норм, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуває прав власності в майбутньому.

Враховуючи зазначені вимоги податкового законодавства, виконуючим обов'язки Карлівської ОДПІ Дроздовичем В.А. було прийнято рішення про опис майна боржника у податкову заставу від 31.07.2015р. № 1028/10/16-12-23-12.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Так, податковим керуючим Шпак О.П. 10.08.2015р. було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ Надра Геоцентр для проведення опису майна у податкову заставу.

При здійсненні виїзду за юридичною адресою боржника ТОВ Надра Гоецентр (Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, 48), було отримано від уповноваженого представника боржника ОСОБА_7 лист від 10.08.2015р. № 5 яким повідомлено про відсутність ліквідного майна можливого для опису в податкову заставу.

На підставі вказаного листа, отриманого від уповноваженого представника, податковим керуючим складено акт опису майна, яким підтверджено відсутність на день складання вищевказаного акту майна, що може бути описано у податкову заставу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту винесення податкової вимоги, відповідно до положень Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю податкового боргу Карлівською ОДПІ вживалися заходи з метою його погашення, а саме: 31.07.2017р. призначено податкового керуючого; прийнято рішення про опис майна у податкову заставу; на адресу боржника направлено лист про виділення ліквідного майна та попередження, що на його активи застосовується право податкової застави; 10.08.2015р. здійснено виїзд за юридичною адресою боржника з метою опису майна у податкову заставу; складено акт опису майна у податкову заставу, яким зафіксовано факт відсутності майна у боржника з урахуванням листа ТОВ Надра Геоцентр .

Отже, висновок суду першої інстанції стосовно визнання протиправною бездіяльності Карлівської ОДПІ щодо нездійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. опису майна ТОВ Надра Геоцентр , яке є відповідальним за перерахування податків до бюджету за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р. та майна, яке внесено у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків, колегія суддів вважає необґрунтованим, прийнятим без врахування вищезазначених обставин справи та перевірки їх доказами.

Обговорюючи питання стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. заходів з погашення податкового боргу ТОВ Надра Геоцентр шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Надра Геоцентр , як уповноважена особа за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р. за місцем обліку в період з січня 2015 року по березень 2016 року зверталося до відповідача із заявами та зверненнями про розстрочення грошових зобов'язань задекларованих у податковій звітності та розстрочення податкового боргу.

Вказані заяви та звернення були розглянуті та, відповідно до рішень ДФС України та договорів розстрочення укладених з Карлівською ОДПІ укладених на виконання вказаних рішень, ТОВ Надра Геоцентр , як уповноваженій особі за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р. надано розстрочення задекларованих грошових зобов'язань та податкового боргу в порядку, встановленому ст. 100 Податкового кодексу України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013р. № 574 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. № 1853/24385.

Згідно п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

В силу п. 100.6 ст. 100 Податкового кодексу України, розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відповідно до абз.5 п. 100.11 ст. 100 Податкового кодексу України, строки сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення, відстрочення.

Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави (п. 100.14 ст. 100 Податкового кодексу України).

Станом на дату надання розстрочень грошових зобов'язань та податкового боргу діяв Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань та податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міндоходів від 10.10.2013р. № 574 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. № 1853/24385 (далі - Порядок № 574).

Згідно п. 1.4 Порядку № 574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Відповідно до п. 1.9 Порядку № 574, строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Крім цього, вказаним Порядком затверджено зразок договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Відповідно до Розділу ІІ даного договору, орган доходів і зборів має право розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов'язань (податкового боргу) та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення), стягувати у порядку, встановленому законодавством для стягнення податкового боргу.

Таким чином, з вказаного розділу договору та з урахуванням вимог ст. 100 Податкового кодексу України та Порядку № 574, відповідач, як орган доходів та зборів мав право стягувати у порядку встановленому законодавством для стягнення податкового боргу заборгованість, що виникла, у зв'язку з несплатою ТОВ Надра Геоцентр лише за умови прийняття рішення про скасування рішень про надання попередніх розстрочень сплати грошових зобов'язань. Однак, ДФС України рішення про надання розстрочень не скасовувались. Також, відсутні в матеріалах справи судові рішення, якими скасовано рішення ДФС України про надання розстрочень, а тому в період дії договорів про надання розстрочень та чинності відповідних рішень ДФС України про надання розстрочень зобов'язань (податкового боргу), а саме: з січня 2015 року по травень 2016 року, Карлівська ОДПІ правомірно керувалася чинними договорами та не мала правових підстав стягувати з ТОВ Надра Геоцентр наявний податковий борг за рахунок коштів наявних у банківських установах.

Згідно п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Так, на підставі п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковим керуючим Карлівської ОДПІ прийнято податкову вимогу від 16.06.2017р. № 312-17, яку було направлено поштою на податкову адресу ТОВ Надра Геоцентр .

Разом з тим, на виконання ст. 89 Податкового кодексу України, Карлівською ОДПІ 16.06.2016р. на адресу відповідача було направлено листи про надання переліку майна для внесення у податкову заставу від 16.06.2016р. № 1833/10 та № 844/10 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.06.2016р. № 1835/10 та № 1843/10.

22.06.2016р. податковим керуючим здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ Надра Геоцентр для опису майна у податкову заставу, але платник податків не допустив податкового керуючого до приміщення для здійснення опису майна, що стало підставою для звернення відповідача до Київського окружного адміністративного суду з поданням про зупинення видаткових операцій платника.

Крім цього, після закінчення термінів договорів та рішень ДФС України про надання розстрочень, а саме: 16.08.2016р. та 30.08.2016р., Карлівська ОДПІ звернулася до Київського окружного адміністративного суду з поданням та позовом про стягнення податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту прийняття ДФС України рішень про розстрочення грошових зобов'язань та податкового боргу, а також, укладення договорів за відсутності рішень ДФС України чи рішень суду про скасування наданих розстрочень, Карлівська ОДПІ керувалася діючими умовами договорів та не мала повноважень здійснювати стягнення боргу за рахунок коштів на рахунках ТОВ Надра Геоцентр .

Водночас, після завершення дії рішень ДФС України та договорів про надання розстрочень, відповідно до вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю податкового боргу, Карлівською ОДПІ вживалися заходи з метою його погашення, а саме: 22.06.2016р. вихід за юридичною адресою боржника для опису майна у податкову заставу; звернення до Київського окружного адміністративного суду з поданням про зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р., у зв'язку з невиконанням вимог податкового керуючого; звернення до Київського окружного адміністративного суду з поданням та позовом про стягнення боргу з рахунків учасників Договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р.

Отже, висновок суду першої інстанції стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення у період з 31.07.2015р. по 16.06.2016р. заходів з погашення податкового боргу ТОВ Надра Геоцентр шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі є безпідставним та необґрунтованим.

Обговорюючи питання в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Карлівської ОДПІ від 16.06.2016р. № 312-17, колегія суддів виходить з наступного.

Так, на підставі п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковим керуючим Карлівської ОДПІ винесено податкову вимогу від 16.06.2016р. № 312-17, яку направлено поштою на податкову адресу ТОВ Надра Геоцентр , як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р.

Вищезазначена вимога не направлялася на адресу позивача, адже стосувалася виключно ТОВ Надра Геоцентр , як особи, яка є уповноваженою за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р.

При цьому, позивачем в адміністративному позові не вказано, а судом першої інстанції не зазначено, яким саме чином податкова вимога від 16.06.2016р. № 312-17 порушує права позивача, як самостійного суб'єкта господарювання, який жодним чином не має відношення до декларування та сплати зобов'язань з плати за користування надрами в рамках Договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги недоведеність позивачем порушення податковою вимогою прав та інтересів ПАТ Укргазвидобування , колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав протиправною та скасував податкову вимогу від 16.06.2016р. № 312-17, що була адресована та стосувалася ТОВ Надра Геоцентр , як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, що викладена в постанові від 11 квітня 2017 року (справа № 21-2852а16) відповідно до якої, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновки Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Грибан І.О.