Постанова

від 12.06.2017 по справі 820/838/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 р. Справа № 820/838/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Печенізькиого районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/838/17

за позовом ОСОБА_1

до Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

27.02.2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову відповідача від 04.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача від 04.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження №525068791.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення статей 24, 26 Закону України Про виконавче провадження (редакції чинній до 03.11.2016 року), фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем була отримана заява від 04.10.2016 року від представника Публічного акціонерного товариства КредоБанк про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №1154 від 20.09.2016 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. в рахунок погашення заборгованості на користь стягувача звернення на автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2. Рік випуску-2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий, що належить на праві власності позивачу.

До заяви були додані наступні документи, а саме: оригінал виконавчого напису №1154 від 20.09.2016 року виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В., оригінал договору застави транспортного засобу, завірена копія довіреності представника.

04.10.2016 року відповідачем було прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52506791.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України Про виконавче провадження , яким регламентований порядок здійснення відкриття виконавчого провадження, та зробив висновок про те, що у відповідача не було підстав для посилання на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1, тому оскаржувана постанова є протиправною.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 17 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

У відповідності до ч.1 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Згідно до ст. 25 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

На підставі ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з

іншими кредиторами.

Матеріали справи свідчать про те, що в оскаржувані постанові вказані дві адреси позивача, а саме: реєстрація - АДРЕСА_1 та фактичне проживання - 62801, АДРЕСА_2 (аркуш справи 48 ).

Як було з'ясовано фактичне місце знаходження вказано безпосередньо представником стягувача у заяві про відкриття виконавчого провадження (аркуш справи 43), а адреса місця реєстрації - у виконавчому документі - виконавчому напису нотаріуса (аркуш справи 46).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у відповідача були підстави для посилання на вказані адреси.

Крім цього, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що довідка від 14.04.2015 року №5924003517 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції позивача була надана лише до суду.

Відповідно до наданої довідки місцем обліку позивача є АДРЕСА_3.

Свої позовні вимоги позивач базує на тому, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням правил вибору місця відкриття виконавчого провадження, оскільки адреси - 62801, АДРЕСА_2 не існує.

Колегія суддів зазначає, що у відповідача відсутні обов'язки по перевірці правдивості викладених стягувачем відомостей про місце знаходження боржника.

Крім цього, відповідно до наданої до справи копії поштового відправлення на вказану адресу, зробленого відповідачем (аркуш справи 54) дана адреса існує, оскільки конверт був повернутий з вказівкою за закінченням терміну зберігання.

Згідно до другого абзацу п. 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509, у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документів, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова відповідача є обґрунтованою та законною, тому не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/838/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бенедик А.П. Мельнікова Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2017 р.