Постанова

від 23.01.2019 по справі 820/838/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №820/838/17

провадження №К/9901/20155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/838/17

за позовом ОСОБА_1 до Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Донець Л. О., суддів: Бенедик А. П., Мельнікової Л. В.

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Печенізький РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області), про скасування постанови державного виконавця Печенізького РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Макагон Г. В. від 04 жовтня 2016 року про відкриття виконавчого провадження.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на адресу позивача надійшла постанова державного виконавця Печенізького РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Макагон Г. В. про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") за виконавчим написом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу № НВА692612 від 20 вересня 2016 року про звернення стягнення на транспортний засіб марки ЗАЗ, модель Lanos, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу.

2.1. Стверджує, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем Макагон Г. В. відкрито виконавче провадження за адресою невідомою позивачу. Ані позивач, ані її майно ніколи не знаходились за цією адресою.

2.2. Позивач наголошує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року винесена не за місцем виконання рішення, а відтак є незаконною у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про її скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ПАТ "КредоБанк" звернулось до Печенізького РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області із заявою від 04 жовтня 2016 року, в якій просив відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису НВА 692612, зареєстрованого в реєстрі за № 1154 від 20 вересня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н. В. в рахунок погашення заборгованості на користь стягувача звернення на автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3. Рік випуску - 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий, що належить на праві власності позивачу.

4. До вищевказаної заяви додано оригінал виконавчого напису НВА 692612, зареєстрованого в реєстрі за № 1154 від 20 вересня 2016 року та виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н. В., оригінал договору застави транспортного засобу, а також завірена копія довіреності представника.

5. За результатами розгляду наведеної заяви та на підставі виконавчого напису НВА 692612 державним виконавцем Печенізького РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Макагон Г. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження ВП № 52506791, в якій вказано про адресу фактичного проживання позивача, а саме: АДРЕСА_4.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року позов задоволено.

7. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2017 року скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та прийняв нову, якою в позові відмовлено.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України "Про виконавче провадження", яким регламентований порядок здійснення відкриття виконавчого провадження, та зробив висновок про те, що у відповідача не було підстав для посилання на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1, а тому оскаржувана постанова є протиправною.

9. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, прийшов до висновку, що у відповідача відсутні обов'язки по перевірці правдивості викладених стягувачем відомостей про місце знаходження боржника, а зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.

11. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, приписів пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", в якому вказано, що подання заяви не за місцем виконання рішення є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 606-XIV).

18. Статтею 17 Закону № 606-XIV обумовлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

18.1. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

20. Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

21. Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

21.1. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.2. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

21.3.Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

21.4. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

21.5. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

21.6. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

22. В силу частини першої статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

23. За приписами частини першої статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

VI. Позиція Верховного Суду

24. Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження з підстав порушення правил вибору місця відкриття виконавчого провадження, оскільки адреси: 62801, АДРЕСА_4, яка вказана в оскаржуваній постанові як фактичне місце проживання позивача, не існує.

25. Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що в постанові віж 04 жовтня 2016 року ВП № 52506791 вказано дві адреси позивача, а саме: реєстрація - АДРЕСА_1 та фактичне проживання - АДРЕСА_4.

26. Матеріалами справи підтверджено, що фактичне місце знаходження вказано безпосередньо представником стягувача у заяві про відкриття виконавчого провадження, а адреса місця реєстрації зазначена у виконавчому документі, тобто виконавчому напису нотаріуса, що свідчить про наявність підстав у державного виконавця посилатися в оскаржуваній постанові на наведені дві адреси.

27. Верховний Суд звертає увагу, що довідка від 14 квітня 2015 року № 5924003517 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, відповідно до якої місцем обліку позивача є АДРЕСА_3, була надана позивачем лише до суду.

28. Аналіз правових норм та обставин справи дають підстави для висновку про відсутність у державного виконавця обов'язку щодо перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей про місце знаходження боржника.

29. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

30. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

31. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець