Рішення

від 12.06.2017 по справі 916/753/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 916/753/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс";

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро";

до відповідача 2: Приватного підприємства "Кристал ЛГК";

про стягнення 102 826,88 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 02.06.2016р.(в режимі відеоконференції);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" та Приватного підприємства "Кристал ЛГК", в якій просить суд солідарно стягнути з відповідачів 7021,28 грн. інфляційних втрат; а також стягнути з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" 1997,75 грн. 3% річних та 87383,52 грн. пені. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму адвокатських витрат у розмірі 8000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2017 року порушено провадження у справі №916/753/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 26.04.2017р.

Ухвалою суду від 26.04.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників відповідачів, від яких не надходили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 22.05.2017р.

15.05.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до канцелярії суду за вх.№2-2585/17 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач, у зв'язку зі збільшенням строку нарахування (по 3.05.2017р.), просить суд стягнути з відповідачів солідарно 9 654,26 грн. інфляційних втрат, з ПП "КРИСТАЛ ЛГК" 2 240,10 грн. 3% річних, 90 932,52 грн. пені; солідарно стягнути з відповідачів 8 000 грн. адвокатських витрат та витрати по сплаті судового збору.

22.05.2017р. за клопотанням представника позивача розгляд справи було продовжено на 15 днів, а також у зв`язку із нез'явленням в судове засідання представників відповідачів, від яких не надходили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, невиконанням вимог ухвали суду та необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи відкладено на 12.06.2017р.

В судовому засіданні 12.06.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі в судові засідання не з'являлись, про поважність причин відсутності суд не повідомили, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надали, хоча про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином, шляхом надсилання на їх адреси вищевказаних ухвал суду.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що вищевказана ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.04.2017р., ухвала про відкладення розгляду справи від 26.04.2017р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 22.05.2017р. були повернуті з відмітками поштової установи „за не запитом» , "за закінченням терміну зберігання" (а.с.78-80, 81-84), з відмітками "адресат вибув за межі населеного пункту", "вибув" (а.с.106-109, 110-113, 142-145, 146-149), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 29 лютого 2008 року між ТОВ Корпорація Агросинтез та ПП Кристал ЛГК , був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ Корпорація Агросинтез ) зобов'язалось передати у власність покупця (ПП Кристал ЛГК") товар, відомості про який зазначені в пункті 1.2 договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП Кристал ЛГК взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, 11 березня 2009 року ТОВ Корпорація Агросинтез звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ПП Кристал ЛГК суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 31.03.2008 року по 11.03.2009 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2009 року у справі №17/25-515, позов ТОВ Корпорація Агросинтез задоволено частково, стягнуто з ПП Кристал ЛГК на користь ТОВ Корпорація Агросинтез 79 787,27 грн. основного боргу, 15075,66грн. нарахованої пені, 72 506,18 грн. штрафу, 1 995,90 грн. - 3% річних, 11 935,92 грн. інфляційних нарахувань та 2 115,60 грн. судових витрат, провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. основного боргу - припинено за відсутністю предмету спору (а.с.27-31).

15 листопада 2012 року між ТОВ Корпорація Агросинтез та ТОВ Компанія Ніко-тайс було укладено Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України ).

Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ Корпорація Агросинтез ) відступає Новому кредитору (ТОВ Компанія Ніко-тайс ) право вимоги виконання Приватним підприємством Кристал ЛГК зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ Корпорація Агросинтез на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП Кристал ЛГК грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Пунктом 2.1 вищевказаної угоди передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 79 719, 99 грн.

Сторони за вказаною угодою погодили те, що сума, вказана у п.2.1 та яка відступається згідно умов договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р., є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних та інфляційних витрат, які нараховані за період з 12 березня 2009р. по 05 листопада 2012р. відповідно до умов та норм чинного законодавства України (п.2.2. угоди).

Крім того, 21.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та позивачем було укладено договір поруки від 21.12.2012р. за №21-12-2012-3, згідно п.1.1. якого ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" поручився перед кредитором за виконання ПП "Кристал ЛГК" обов'язку по грошовому зобов'язання щодо сплати пені згідно умов договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р.та угоди, передбаченими ст.2 цього договору.

Згідно п.1.2. Договору поруки у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП Кристал ЛГК взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, у травні 2013 року ТОВ Компанія Ніко-тайс звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ Кристал ЛГК та ТОВ ПК Трейдсервісгруп суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за період із 12.03.2009р. по 05.11.2012р. згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року та на підставі Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України ) від 15 листопада 2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2003/13 від 26 червня 2013 року, позов ТОВ Компанія Ніко-тайс задоволено повністю (а.с.32-40).

01.08.2014р. між ТОВ "Корпорація Агросинтез" та позивачем укладено Додаткову угоду №1 до Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України ) від 15 листопада 2012 року,

На підставі вищевказаної угоди позивач одержав право замість ТОВ "Корпорація Агросинтез" вимагати від відповідача сплати грошової суми в нарахованому розмірі (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Згідно вищевикладеної угоди позивача було наділено будь-якими правами первісного кредитора (ТОВ "Корпорація Агросинтез"), що можуть виплавати у майбутньому та випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р., по відношенню до боржника.

Позивач вказує, що на виконання умов Угоди ТОВ Корпорація Агросинтез було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання та у відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ Корпорація Агросинтез повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило ПП Кристал ЛГК про зазначені вище обставини.

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП Кристал ЛГК взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, ТОВ Компанія Ніко-тайс знов звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ Кристал ЛГК та ТОВ ПК Трейдсервісгруп відповідних штрафних санкцій, на підставі чого судом було порушено провадження у справі №911/1397/16.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви про збільшення позовних вимог, поданої позивачем в рамках розгляду вищевказаної справи, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просило суд солідарно стягнути з Приватного підприємства Кристал ЛГК та Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 5 000 грн. 3% річних; стягнути з Приватного підприємства Кристал ЛГК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-тайс 3475,70 грн. 3% річних, 25 778,91 грн. пені, 52 696,60 грн. інфляційних втрат та 1338,37 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-тайс витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2016 року у справі №911/1397/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-тайс задоволено повністю (а.с.41-48).

Як було встановлено судом, вказаним рішенням було стягнуто інфляційні витрати та 3% річних за період з грудня 2012р. по травень 2016р., а також пеню станом на 31.10.2014р.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2016 року у справі №911/1397/16, яке підписано 08.07.2016 року, 29.07.2016 року видано відповідні накази.

11.10.2016р. між ТОВ „Совагро» (поручитель) та ТОВ „Компанія „Ніко-тайс» (кредитор) укладено договір поруки №11-10-2016-2 (а.с.63-64), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ПП "Кристал ЛГК" (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012р., укладеної на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р.

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором відповідно до п.3.1 вищевказаного договору поруки обмежується сплатою інфляційних втрат у розмірі 10 000 грн.

У зв'язку з подальшим невиконанням ПП "Кристал ЛГК" зобов'язань та з урахуванням вищевказаного договору поруки, позивач у березні 2017 року звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до ТОВ "Совагро" та ТОВ "Кристал ЛГК", в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, (а.с.127-133), просить суд стягнути з відповідачів солідарно 9 654,26 грн. інфляційних втрат, з ПП "Кристал ЛГК" 2 240,10 грн. 3% річних, 90 932,52 грн. пені; солідарно стягнути з відповідачів 8 000 грн. адвокатських витрат та витрати по сплаті судового збору.

Як вказує позивач, надаючи в підтвердження цього Довідку №03-1/05 від 03.05.2017р. ТОВ "Корпорація Агросинтез" (а.с.138), і вказане не було спростовано в ході судового розгляду, зобов'язання ПП Кристал ЛГК згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у повному обсязі та належним чином не було виконано.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України ).

Судом встановлено, що позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України , у зв'язку із чим суд погоджується із тим, що позивач є належним та законним кредитором відповідача-2 щодо нарахованих сум пені, 3% річних, та інфляційних втрат за період, що не охоплений попередніми рішеннями судів.

При цьому суд враховує, що згідно до висновків Верховного суду України, які викладені у Постанові від 04.07.2011р. у справі №13/210/10, та які є обов'язковими для застосування в силу ст.111-28 ГПК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому кредитор не обмежений права звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

За таких обставин, суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат за період з вересня 2016р. по квітень 2017р. у сумі 9 654,26 грн. та 3% річних за період з 25.05.2016р. по 03.05.2017р. у сумі 2 240,10 грн., наведені позивачем у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.130-) , вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому з огляду на положення умов п. 3.1 вищевказаного Договору поруки №11-10-2016-2 від 11.10.2016р., частину заборгованості у сумі 9 654,26 грн. інфляційних втрат слід стягнути з ТОВ "Совагро" та ПП "Кристал ЛГК" солідарно.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 90 932,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як встановлено судом, відповідно до розділу 5 Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р. сторони узгодили, що у випадку порушення платежів за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25% але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, у вищевказаному договорі поставки сторонами визначено, що ч.6 ст.232 ГК України не поширюється на порядок нарахування для неустойок (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, а таке нарахування здійснюється до моменту виконання зобов'язань належним чином.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок пені, що наведений у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.127-133), встановив його часткову неправильність, що пов'язано із неправильним зазначенням розміру облікової ставки НБУ.

З урахуванням викладених обставин, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" (в межах визначеного позивачем періоду) зроблено власний розрахунок пені, згідно якого її розмір становить 79848,05.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 79787.27 01.11.2014 - 12.11.2014 12 12.5000 % 0.068 %* 655.79 79787.27 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 0.077 %* 5202.57 79787.27 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 2216.56 79787.27 04.03.2015 - 27.08.2015 177 30.0000 % 0.164 %* 23214.82 79787.27 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 0.148 %* 3305.16 79787.27 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 0.121 %* 3366.37 79787.27 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 0.121 %* 4712.91 79787.27 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 0.121 %* 4039.64 79787.27 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 3357.17 79787.27 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 4700.04 79787.27 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 2899.37 79787.27 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 2197.42 79787.27 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 2517.88 79787.27 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 3311.39 79787.27 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 2746.77 79787.27 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 2563.66 79787.27 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 2990.93 79787.27 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 2081.03 79787.27 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 2631.89 79787.27 14.04.2017 - 03.05.2017 20 13.0000 % 0.071 %* 1136.70 Всього 79848.05 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Загальними засадами цивільного законодавства, зазначеними в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору.

Один із проявів цього принципу містить класичне правило добросовісності в договірних зобов'язаннях, згідно з яким боржник несе обов'язок виконати зобов'язання добросовісно, з урахуванням звичаїв цивільного обороту.

Закріплений вітчизняним законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов'язаних трьох складових. Загалом зміст зазначеного принципу (справедливості, добросовісності (Bona Fideas) і розумності) полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Виконання зобов'язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 550 ЦК України). Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість", що виконує три функції - тлумачення, доповнюючу та обмежувальну.

Так, згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов'язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості.

Отже, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

У зв'язку з цим всі правила, які створюються сторонами чи законом, підпадають під контроль судів для того, щоб вирішити, чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стягнення пені у зазначеній позивачем сумі з урахуванням того, що сума основного боргу, яка була стягнута ще за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р., складала 79787,27 грн., при цьому рішеннями господарських судів від 23.06.2009. у справі №17/25-515, від 26.06.2013р. у справі №911/2003/13 та від 23.06.2016р. у справі №911/1397/16 було станом на час розгляду даної справи стягнуто вже 91 976,38 грн. пені, крім інфляційних витрат та 3 % річних , не буде відповідати передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Слід зазначити, що, за переконанням суду, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне та справедливе зменшити нараховані позивачами штрафні санкції у вигляді пені до 5 000 грн.

Беручи до уваги все вищенаведене, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши солідарно з ТОВ „Совагро» та ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ „Компанія „Ніко-тайс» 9 654,26 грн. інфляційних витрат, а решту заборгованості (5000 грн. пені та 2 240,10 грн. 3% річних) слід стягнути з ПП "Кристал ЛГК".

Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь адвокатські витрати в сумі 8 000 грн. витрати по сплаті судового збору.

Щодо витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

Згідно абз.3 п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами) ... „у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено» .

Відтак, на підставі ч.ч.1,5 ст.49 ГПК України та абз.3 п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами), враховуючи, що сума витрат на сплату судового збору становить мінімальний розмір, та приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, судові витрати покладаються на відповідачів порівну по 800 грн. на кожного.

Щодо вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 8000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді , розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст. 48 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

Як вбачається з позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", в якості підстави для стягнення витрат на послуги адвоката, позивач посилається на загальний Договір №25-25/03 від 25.03.2013р. (а.с.67-69).

При цьому, надання послуг щодо правовідносин, які розглядаються в межах даної справи , як вказує позивач, і це підтверджується матеріалами справи, ґрунтувались на положеннях Додаткової угоди №1 від 13.03.2017р. до вищевказаного договору (а.с.71-72), до якої надано Акт прийому-передачі документів від тієї ж дати (а.с.73). При цьому виконання робіт підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.03.2017р. (а.с.74).

Натомість, в якості доказів сплати відповідних послуг позивач посилається на платіжне доручення №235 від 29.03.2013р. (а.с.76).

За таких обставин, суд вважає, що сплата коштів за зазначеним платіжним дорученням, яка була здійснена за 4 роки до укладення додаткової угоди, не може свідчити та бути належним доказом понесення позивачем заявлених в межах даного позову витрат на адвокатську допомогу.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідачів суми у розмірі 8 000 грн. за послуги адвоката задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" (48748, Тернопільська обл., Борщівський район, село Іване-Пусте, код ЄДРПОУ 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) 3 % річних у розмірі 2 240 /дві тисячі двісті сорок/ грн. 10 коп. та пеню у розмірі 5 000 /п'ять тисяч/ грн. 00 коп.

3 . Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" (48748, Тернопільська обл., Борщівський район, село Іване-Пусте, код ЄДРПОУ 34652754) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" (65012, Одеська обл., м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) інфляційні втрати у розмірі 9 654 /дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири/ грн. 26 коп.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" (48748, Тернопільська обл., Борщівський район, село Іване-Пусте, код ЄДРПОУ 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 800 /вісімсот/ грн. 00 коп.

5 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" (65012, Одеська обл., м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 800 /вісімсот/ грн. 00 коп.

6. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 червня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська