Рішення

від 20.06.2017 по справі 927/486/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 20» червня 2017 року Справа №927/486/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» , код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , код ЄДРПОУ 01189425, проспект Миру, 28, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000

Відповідач: Управління соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області, код ЄДРПОУ 03196050, вул. Київська, 9,Короп,Чернігівська область,16200

Предмет спору: про стягнення 55653,79 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - старший юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність №1330 від 12.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 56989,08 грн. заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за період грудень 2015 року - грудень 2016 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд такої справи на 25.05.2017.

У судове засідання 25.05.2017 з'явилися уповноважені представники сторін.

У судовому засіданні представником позивача було подано письмові пояснення №14-11/240 від 24.05.2017 щодо направлення відповідачу актів звіряння рахунків по кожній пільговій категорії населення яким було надано пільги на телекомунікаційні послуги.

До даних пояснень позивачем було додано копії актів звіряння рахунків, які було направлено відповідачу та докази направлення таких актів.

Письмові пояснення разом з додатками судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позов №05-16/1055 від 24.05.2017 разом з додатками, а саме копії листів-попередження щодо відсутності коштів, копії звернень до органів місцевого самоврядування щодо виділення коштів, копії паспортів пільговиків, які не мали право на пільги у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року.

Відзив на позов разом з додатками судом було прийнято та залучено до матеріалів справи.

Представник позивача виклав позовній вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з огляду на обставини, викладенні у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити повністю з огляду на обставини, викладені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 06.06.2017 було відкладено розгляд справи на 06.06.2017 та зобов'язано сторін провести звіряння взаємних розрахунків суми відшкодування вартості наданих пільг на послуги зв'язку та надати докази такого звіряння (акт) суду.

У судове засідання 06.06.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Відповідач, не з'явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 25.05.2017 про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання через засоби поштового зв'язку від відповідача надійшло клопотання №05-16/1151 від 31.05.2017 про розгляд справи без участі уповноваженого представника, яке судом задоволено та залучено до матеріалів справи.

Окрім того, від відповідача надійшли письмові пояснення №05-16/1152 від 31.05.2017, в яких відповідач повідомляє, що за результатами проведення взаємних розрахунків суми відшкодування вартості наданих пільг за послуги зв'язку співпадають з даними обліку суми відшкодування, але взяття на облік таких сум без відповідних бюджетних призначень суперечить п. п. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України.

До таких пояснень відповідачем було додано копії актів (відомостей) РАЦС щодо померлих осіб яким надавалась пільга на послуги зв'язку у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року та копії актів звіряння форми 3-пільга з результатами проведення звіряння взаємних розрахунків.

Вказані письмові пояснення разом з додатками судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представником позивача було подано заяву №14-11/260 від 01.06.2017 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив розмір заявлених вимог про стягнення заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян на суму 1335,29 грн., у зв'язку із здійсненим перерахунком вартості таких послуг з урахуванням осіб, які не мають права на пільги, внаслідок зміни місця реєстрації або померлі за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55653,79 грн.

До такої заяви позивачем було додано розрахунок заборгованості (із врахуванням здійсненого перерахунку), копії актів звіряння розрахунків за надані послуги згідно з формою "3-пільга", копію супровідного листа та акту звіряння взаєморозрахунків та докази направлення таких документів.

Подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог була судом прийнята та задоволена. Розгляд справи проводиться з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог. Ціна позову становить 55653,79 грн.

Представник позивача виклав позовній вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі з огляду на обставини, викладенні у позовній заяві та письмових поясненнях.

Ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 20.06.2017.

У судове засідання від 20.06.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Відповідач, не з'явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.06.2017.

До початку судового засідання через засоби поштового зв'язку надійшли письмові пояснення по справі №05-16/1252 від 15.06.2017, в яких відповідач повідомляє, що відповідач розглянув позов з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та звірив розрахунки сум відшкодування вартості наданих пільг за послуги зв'язку по кожній категорії. Дані співпадають з даними суми відшкодування, але взяти на облік суми відшкодувань даних пільг без відповідних бюджетних призначень не має права так, як це суперечить пп. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України.

Також у даних поясненнях відповідачем було зазначено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1600,00 грн. витрат зі сплати судового забору суперечить п. 19 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» .

Вказані письмові пояснення судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Окрім того, разом з письмовими поясненнями від відповідача надійшло клопотання №05-16/1253 від 15.06.2017 про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача не заперечував проти задоволення такого клопотання відповідача.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи буз участі його уповноваженого представника.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивач, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 за № 2017 -ІІІ. Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Позивач є оператором телекомунікацій, за рішенням НКРЗІ від 28.09.2006 р. № 384 його включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", в особі Чернігівської філії, надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів з урахуванням встановленим їм пільг у відповідності до наступних законодавчих актів: Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України «Про жертви нацистських переслідувань» , Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", Закон України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про охорону дитинства", Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

На момент винесення рішення вказана Постанова КМУ №256 від 04.03. 2002 року є чинною в редакції станом на 20.03.2015 року та момент виникнення та тривалості спірних правовідносин.

Пунктом 3 порядку № 256 визначено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питань праці та соціального захисту населення.

Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховується протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг ( ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Натомість за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. позивачем було надано пільговим категоріям споживачів послуги, при цьому жодні кошти на компенсацію витрат за надані пільги за послуги зв'язку на рахунок від відповідача не надійшли.

Так, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння рахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрації, виконкомів міських рад до 22 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг зв'язку населенню ( п. 5 Постанови № 256).

В свою чергу, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад на підставі актів звіряння, зазначених у п. 5 Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів, фінансовим органами обласних держадміністрацій, управління Державної казначейської служби області до 25 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг зв'язку.

Управління державної казначейської служби області щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг згідно з зазначеними реєстрами (п.6 Порядку № 256).

Міністерство фінансів, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів ( п. 7 Постанови)

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату пільг з послуг зв'язку (п. 8 Постанови № 256).

З огляду на наведені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, а у відповідача щодо відшкодування позивачу розміру наданої позивачем пільги. При цьому, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Коропському районі Чернігівської області, з урахуванням поданої у судовому засіданні від 06.06.2017 заяви про зменшення розміру позовних вимог, на загальну суму 55653,79 грн., що підтверджується формами №2-пільга - розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року включно: згідно Закону України "Про охорону дитинства" на суму 2024,97 грн.; - згідно Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" на суму 5853,00 грн.; - згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " на суму 9664,64 грн.; - згідно Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на суму 38111,18 грн..

Нараховані позивачем суми наданих пільг визначених категоріям населення збігаються з наявними в матеріалах справи актами звіряння розрахунків (у тому числі станом на 01.01.2017) та розрахунками видатків по кожній пільговій категорії населення по кожному з заявлених позивачем періоду надання відповідних пільг, окрім того у поданих відповідачем у судове засідання від 20.06.2017 письмових поясненнях зазначено, що нарахована відповідачем сума відшкодування вартості наданих пільг на послуги зв'язку збігається з сумою відшкодування, яка обліковується у відповідача.

У порушення вказаного порядку, як зазначено в позові, відповідач не здійснив перерахування коштів, як компенсації наданих позивачем пільг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду ви вищевказане заперечення відповідача щодо відсутності у відповідача зобов'язань перед позивачем за 2016 році у зв'язку з тим, що сторонами жодний договір не укладався, а відповідачем жодні акти звірки рахунків не підписувалися, судом до уваги не приймається, зважаючи, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від неможливості їх оплати.

Також відповідачем у відзиві на позов зазначено, що у Державному бюджеті на 2016 рік не передбачено субвенцій місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, про що повідомлялось листами позивача. Окрім того, відповідачем у відзиві на позов зазначено про необґрунтованість розміру заявленої суми відшкодування з огляду на наявність шести осіб, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 не мають право на пільги так, як змінили місце реєстрації або померли.

В свою чергу, позивачем на підставі заперечень відповідача щодо наявності шести осіб, які не мають права на пільги так, як змінили місце реєстрації або померли було здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог було скориговано (зменшено) суму відшкодування вартості пільг з послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Окрім того, позивачем було направлено відповідачу акти звіряння взаємних розрахунків суми відшкодування вартості наданих пільг на послуги зв'язку по кожній пільговій категорії населення за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року, з урахуванням осіб, які не мають право на пільги так, як змінили місце реєстрації або померли, однак вказані акти відповідачем підписано не було, хоча відповідач сам зазначав про вірність таких розрахунків.

Отже, судом було надано сторонам право на визначення вірності нарахування заявлених до стягнення сум з наведенням обґрунтованості їх нарахування, що в свою чергу стало наслідком зменшення розміру заявлених до стягнення сум.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даному випадку є стягнення заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. ч. 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , , «Про охорону дитинства» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» , а у Управління соціального захисту населення Коропської райдержадміністрації її обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Враховуючи вищезазначене, саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення. Однак, відповідач, станом на момент винесення рішення, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 55653,79 грн., не відшкодував.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, судом до уваги не можуть бути прийнятними, так як відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлює, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 «Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань» згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Крім того, в рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань» .

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

До того ж, в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2016 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2016 рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Так у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.»

Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційним Судом України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.»

З огляду на вищевикладене, відхиляються судом твердження відповідача про відсутність його обов'язку сплатити позивачу компенсацію вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.12.2015 по 31.12.2016, через те, що Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, оскільки на наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 12.04.2017 по справі 927/1039/16.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Інших доказів на підтвердження своїх заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання, як і клопотань про витребування доказів, відповідачем суду не надано. Всі заявлені клопотання сторонами процесу судом розглянуті.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, заперечення відповідача судом відхилено, доказами не підтверджено, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 55653,79 грн.

Зважаючи на позицію відповідача, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1600,00 грн. витрат зі сплати судового забору суперечить п. 19 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на висновок суду про обґрунтованість заявленого позову про відшкодування вартості наданих позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям населення, виникнення спору з вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.1, 22, 33, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Управління соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації (вул. Київська, 9, смт. Короп, Коропський район, Чернігівська область, 16200, відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 03196050) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, р/р 26003113058 в АБ «Укргазбанк» , МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766) борг в сумі 55653,79 грн. та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Фетисова