Рішення

від 21.06.2017 по справі 415/113/17

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/113/17

Провадження № 2/415/398/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Краснокутської М.О.,

за участі секретаря Тимофієвої О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Горобцової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Луганський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Лисичанський райавтодор про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила наступне. Наказом №77-ок від 16.11.2010 року вона була прийнята на роботу головним бухгалтером, що підтверджується записом в трудовій книжці (№31 від 23.11.2010 р.). У зв'язку з поданою заявою про звільнення за угодою сторін наказом №5-К від 17.03.2017 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці (№32 від 18.03.2016 року). Після звільнення їй не була виплачена заборгованість з заробітної плати, яка згідно виписки по рахунку за період з 01.02.2016 року по 16.12.2016 року була виплачена лише 17 червня 2016 року в сумі 9325 грн. 94 коп. Вказує, що відповідно до виданої довідки №36 від 04.11.2016 року філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України середньоденна заробітна плата з урахуванням обов'язкових податків складає 210 грн. 82 коп. Відповідно до здійсненого нею розрахунку заборгованості за період з 17.03.2016 року по 17.06.2016 року вона складає 25 928,40 грн (середньоденна заробітна плата 210,80 х 123 дні затримки). Просила стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25930 грн. 86 коп. В подальшому ОСОБА_1 надала заяву про зміну розміру позовних вимог, поточнила термін затримки розрахунку, вказавши, що за період з 18.03.2016 року до 17.06.2016 року, він складає 92 дня, просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19 395,44 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Представник ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України надав заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в обґрунтування яких зазначив наступне. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України вважають незаконними, не обґрунтованими та такими, ще не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 18.03.2016 р. відповідно до наказу № 00000000005-0000000003 була звільнена ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, а не 17.03.2016 р. як зазначає позивач у позовній заяві. На день звільнення позивача державне підприємство не отримало кошти за виконані роботи з експлуатаційного утримання автодоріг загального користування у Луганській області від Служби автомобільних доріг у Луганській області та не мало можливості виплатити своєчасно заробітну плату позивачу у зв'язку з дуже скрутним становищем на підприємстві та відсутності коштів на розрахунковому рахунку ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , а також у філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в підтвердження дійсності факту відсутності коштів надають копії довідок з банку від 30.01.2017 р. № 110.43./74, вих. № 11 від 01.02.2017 р. Вказує, що Філія Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України відповідно до п.8 Постанови від 8 лютого 1995 р. № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати зробила розрахунок розміру середньоденного заробітку позивача яка складає 108,93 грн., а не 210,82 грн., як зазначає позивач у позовній заяві. Вказує, що період затримки почався в день звільнення 18.03.2016 р. по день фактичного розрахунку, а саме 17.06.2016 р. і складає 92 календарні дні з урахування святкових та вихідних. Згідно наведеної таблиці: березень 14 днів, квітень 30 днів, травень 31 день, липень 17 днів. Таким чином, період затримки при звільнені позивача це період з 18.03.2016 р. по 17.06.2016 р., який складає - 92 календарні дні, відповідно середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені може складати 10 021,56 грн. (108,93 грн. - середньоденна заробітна палата позивача х 92 календарні дні з урахування святкових та вихідних). Також у подальшому посилалися на ті обставини, що філією Лисичанський райавтодор був виданий наказ №01 від 04.01.2016 року про встановлення скорченого робочого тижня в 2016 році та навели розрахунок, відповідно до якого кількість робочих днів відповідно до табелів ІТР обліку робочого часу робітників філії Лисичанський райавтодор у період затримки розрахунку при звільненні з ОСОБА_1, тобто з 18.03.2016 року по 17.06.2016 року складає 54 робочі дні. Зазначили, що враховуючи вищевикладене, ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не визнає в повному обсязі, у зв'язку з обставинами, які перешкоджали можливості своєчасно розрахуватися з позивачем, а саме на день звільнення позивача державне підприємство не отримала кошти за виконанні роботи за експлуатаційне утримання автодоріг загального користування у Луганській області від Служби автомобільних доріг у Луганській області та не мало можливості виплатити заробітну плату позивачу, тому що на державному підприємстві було дуже скрутне становище та відсутність коштів на розрахунковому рахунку. Просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплат заробітної плати. Також у подальшому, після зміни розміру позовних вимог позивачем, надали додаткові заперечення, де також не визнали змінені позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на Постанову Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , зазначивши, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги поточнила, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, уточнивши, що днем її звільнення дійсно є 18.03.2016 року, середній заробіток за час затримки розрахунку вона просить стягнути на її користь, виходячи з кількості робочих днів за період затримки, а щодо спричинення їй моральної шкоди пояснила, що моральна шкода полягала у неможливості вести звичний спосіб життя та необхідності економити, щоб сплатити за послуги з надання електроенергії у будинку, де вона мешкає.

Представник відповідача ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України Горобцова А.О. у судовому засіданні пояснила, що не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні. Надала пояснення, що не заперечує, що ОСОБА_1 була звільнена з філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України 18.03.2016 року, проте остаточний розрахунок з заборгованості з заробітної плати з нею було проведено лише 17.06.2016 року, кількість робочих днів за період затримки розрахунку складає 62 робочі дні, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, виходячи з даних довідки №36 від 24.11.2016 року, наданої філією Лисичанський райавтодор , складає 210,83 грн. Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не визнає, оскільки у 2016 році на підприємстві було скрутне матеріальне становище, на день звільнення позивача державне підприємство не отримала кошти за виконанні роботи за експлуатаційне утримання автодоріг загального користування у Луганській області від Служби автомобільних доріг у Луганській області та не мало можливості виплатити заробітну плату позивачу, оскільки були відсутні кошти на розрахунковому рахунку підприємства, а вимоги щодо стягнення моральної шкоди не визнає, оскільки вони не обґрунтовані та не підтверджені жодним доказом.

Представник відповідача філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 23 листопада 2010 року на підставі наказу №77-ок від 16.11.2010 року прийнята на роботу до філії Лисичанський райавтодор головним бухгалтером. 18 березня 2016 року на підставі наказу № 5-к від 17.03.2016 року ОСОБА_1 була звільнена з філії Лисичанський райавтодор за п.1 ст.36 КЗпП України - зі згодою сторін (а.с.7).

Згідно з копією наказу філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор № 00000000005-0000000003 від 17.03.2016 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 головного бухгалтера звільнено 18 березня 2016 р., причина звільнення - п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви /а.с.8/.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 23.11.2016 року по 18.03.2016 року.

Також, судом встановлено, що на день звільнення ОСОБА_1 з філії Лисичанський райавтодор ДП Луганський облавтодор з нею не було проведено остаточного розрахунку з виплати заборгованості з заробітної плати. Вказані обставини підтверджуються випискою по рахунку ОСОБА_1 у відділенні № 353/12 АБ УКРГАЗБАНК за період з 01.12.2016 року по 16.12.2016 року, згідно з якою останнє зарахування заробітної плати на рахунок відбулося 17.06.2016 року в сумі 9 325,94 грн. /а.с.10-13/, а також не заперечуються представником відповідача у справі.

Відповідно до копії довідки про доходи № 00000000036 від 04.11.2016 року, виданої філією Лисичанського райавтодора ДП Луганський облавтодор , загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2016 по березень 2016 року становить двадцять тисяч двісті тридцять дві гривні 53 копійки, заробітна плата за січень 2016 року складає 4250 грн., кількість робочих днів - 19, заробітна плата за лютий 2016 року складає 2285,71 грн., кількість робочих днів - 12 /а.с.9/.

Згідно з довідкою № 30 від 06.02.2017 року, виданою філією Лисичанського райавтодора ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні 2 місяця, що передували даті звільнення: січень 2016 р. 31 календарний день, нарахована з/плата 4250,00 грн., лютий 2016 р. 29 календарних днів, нарахована з/плата 2285,71 грн., всього кількість календарних днів 60, нарахована з/плата 6535,71 грн., середньоденна з/плата 108,93 грн. /а.с.48/.

Оцінюючи докази у справі щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про доходи ОСОБА_1 № 00000000036 від 04.11.2016 року, виданої філією Лисичанського райавтодора ДП Луганський облавтодор , вбачається, що її заробітна плата за січень 2016 року складає 4250 грн., кількість робочих днів, відпрацьованих у січні - 19, заробітна плата за лютий 2016 року складає 2285,71 грн., кількість робочих днів - 12 /а.с.9/.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 за фактично відпрацьовані протягом двох останніх перед звільненням місяців складає 6535,71 грн., а загальна кількість відпрацьованих днів за цей же період - 31.

Враховуючи вимоги п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, щодо порядку обчислення середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні - для ОСОБА_1 це 6535,71 грн. - на число відпрацьованих робочих днів (годин) - для ОСОБА_1 це 31 день, - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 210,83 грн.

Крім того, такий розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в судовому засіданні було визнано представником відповідача Горобцовою А.О.

За таких обставин, суд не бере до уваги довідку № 30 від 06.02.2017 року, видану філією Лисичанського райавтодора ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , про середню заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 108,93 грн., оскільки наведені в ній розрахунки суперечать положенням законодавства, що також у подальшому не заперечувалось представником відповідача Горобцовою А.О.

Відповідно до ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 р., Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати №, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з розділом ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Таким чином, виходячи з розміру середньоденного заробітку ОСОБА_1, та, враховуючи кількість робочих днів за період затримки розрахунку, починаючи з дня, наступного за днем її звільнення - 19.03.20016 року - по день фактичного розрахунку - 17.06.2016 року, яка складає:

-березень 2016 року - 9 днів,

-квітень 2016 року - 21 день,

-травень 2016 року - 19 днів,

-червень 2016 року - 13 днів,

а всього 62 дня, загальний розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 13071,46 коп. (62 дня х 210,83 грн.).

Такий порядок розрахунків також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-195цс14 та у справі №6-2807цс16.

Щодо посилання представника відповідача у своїх запереченнях на ті обставини, що філією Лисичанський райавтодор був виданий наказ №01 від 04.01.2016 року про встановлення на підприємстві скорченого робочого тижня в 2016 році, у зв'язку з чим середній заробіток за час затримки розрахунку з ОСОБА_1 підлягає обчисленню, виходячи з кількості робочих днів відповідно до табелів ІТР обліку робочого часу робітників філії Лисичанський райавтодор (а.с.69-73), яка у період з 18.03.2016 року по 17.06.2016 року, складала 54 робочі дні, суд вважає його безпідставним, виходячи з того, що у вказаний період позивач вже не працювала у філії Лисичанський райавтодор , тому обчислення мають проводитися, виходячи з загальної кількості робочих днів у цей період, що також у подальшому не заперечувалось представником відповідача Горобцовою А.О. у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Луганський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Лисичанський райавтодор про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Посилання представника відповідача Горобцової А.О. як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на відсутність коштів на рахунках підприємства, про що свідчать довідка ТВБВ № 10012/058 ФЛОУ АТ Ощад банк № 110.43/79 від 31.01.2017 р., відповідно до якої, станом на 18.03.2016 року залишок за поточним рахунком № НОМЕР_3 дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (код ЄДРПОУ 31995774) становить 141,59 грн. /а.с.46/ та довідка відділення № 353/12 АБ УКРГАЗБАНК вих. № 11 від 01.02.2017 р., згідно якої залишок коштів за поточним рахунком № НОМЕР_1 Філії Лисичанский райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (код 26229734) станом на кінець дня 18.03.2016 року становить 162,60 грн. /а.с.47/, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин, посилання представника відповідача Горобцової А.О. на відсутність коштів на рахунках підприємства не виключає відповідальності підприємства за несвоєчасний розрахунок з виплати заробітної плати працівникам і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Будь-яким іншим чином представник дочірнього підприємства Луганський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України не довів відсутності вини підприємства у несвоєчасній виплати ОСОБА_1 заробітної плати і жодних доказів на підтвердження відсутності такої вини не надав.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок несвоєчасної вилати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практикуу справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди вона обґрунтовує тим, що внаслідок несвоєчасної сплати заробітної плати, вона була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя та змушена економити.

Проте, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження факту спричинення їй моральної шкоди діями відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди і вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих вимог через їх необґрунтованість.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 лише в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та з іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 520,53 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), ст.ст. 116, 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практикуу справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Законом України Про судовий збір , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Луганський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Лисичанський райавтодор про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства Луганський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Лисичанський райавтодор на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13071 (тринадцять тисяч сімдесят одна) грн. 46 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства Луганський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Лисичанський райавтодор судовий збір на користь держави у сумі 520 ( п'ятсот двадцять) грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.О.КРАСНОКУТСЬКА