Постанова

від 19.06.2017 по справі 927/923/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року Справа № 927/923/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 р. (судді: Мурашко І.Г., Сидоренко А.С., Фесюра М.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. (судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) у справі№927/923/16 господарського суду Чернігівської області за позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: 1.Кабінету Міністрів України; 2.Міністерства аграрної політики та продовольства України до 1.Бобровицької міської ради Чернігівської області; 2.Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" третя особа:Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області провизнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно за участю представників: від прокуратуриПопенко О.С., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №04203, вид.15.03.2016 р. від позивачів 1. не з'явились 2. не з'явились від відповідачів 1. не з'явились 2. Половінків О.В., довіреність №821 від 30.12.2016 р. від третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 р. у справі №927/923/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р., задоволено позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Бобровицької міської ради Чернігівської області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради "Про оформлення права приватної власності" №276 від 27.12.2011 р. та про визнання недійсним свідоцтва серії САС №811257 від 29.12.2011 р. про право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицького району, Чернігівської області, виданого виконавчим комітетом Бобровицької міської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України".

Судові рішення мотивовані тим, що спірне майно (майновий комплекс Хлібна база №83) незаконно вибуло із володіння держави за відсутності рішення уповноваженого органу про зміну правового режиму та форми власності цього майна.

При цьому, клопотання відповідача 2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності попередніми судовими інстанціями було відхилено, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази обізнаності позивачів про факт порушення їх прав.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р., рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 р. та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що держава є власником 100% акцій відповідача 2 та може приймати рішення про їх приватизацію, проте передане до статутного капіталу товариства майно належить йому на праві приватної власності, а, отже, оформлення відповідного майна за товариством не порушує інтереси держави.

Одночасно, заявник касаційної скарги стверджує, що судами безпідставно скасовано свідоцтво серії САС №811257 від 29.12.2011 р. про право власності на нерухоме майно, оскільки дане свідоцтво не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та ст. 21 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 19.06.2017 р.

До початку судового розгляду від третьої особи надійшли пояснення по суті справи, в яких також зазначено про розгляд справи без участі представника третьої особи.

У судове засідання 19.06.2017 р. з'явились представники прокуратури та відповідача 2. Представники позивачів, відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити. Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2010 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до п. 5 вказаної постанови (зі змінами) статутний капітал державного підприємства формувався шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються.

За умовами установчих документів Державне підприємство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, майно, що передане йому на баланс відповідно до рішення про створення підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.п. 1.1, 4.1, 5.1, 5.3 статуту).

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 р. було погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Згідно з вказаною Постановою повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює зазначене Міністерство. 100 відсотків акцій державного Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України. Державне Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

В подальшому, а саме: 07.07.2011 р. Міністерством аграрної політики та продовольства України видано Наказ №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким реорганізовано Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Вказаним наказом передбачено, що статутний капітал товариства формується на базі майна Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На підставі наведених актів, 18.11.2011 р. було проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Поряд з цим, 18.11.2011 р. було затверджено та зареєстровано Статут Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в п. 1.4 якого зазначено, що засновником товариства є держава, в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно з п. 1.6 даного Статуту товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

З матеріалів справи також вбачається, що Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на весь обсяг статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", у тому числі і на комплекс нежитлових будівель за адресою: вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, було проведено реєстрацію випуску акцій товариства у кількості 8 677 170 простих іменних акцій згідно з свідоцтвом №529/1/11 від 06.12.2011 р. та актом оцінки майна Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 26.09.2011 р.

В свою чергу, 27.12.2011 р. виконавчий комітет Бобровицької міської ради прийняв рішення №276 про оформлення права приватної власності на комплекс нежитлових будівель по вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицького району, Чернігівської області за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України".

На підставі вказаного рішення відповідачу 2 було видано свідоцтво про право власності серії САС №811257 від 29.12.2011 р.

На думку прокурора, у зв'язку з вищенаведеними обставинами державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди. При цьому, Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації" встановлено заборону на приватизацію відповідного майна (Хлібна база №83), а до "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" даний об'єкт не внесено.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 326 цього кодексу передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

При цьому, як зазначено в ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

За приписами ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що рішення про зміну правового режиму та форми власності спірного майна уповноваженим на це органом держави не приймалося, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що оспорюване рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради порушує інтереси держави, як власника майна, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

При цьому, з метою відновлення становища, яке існувало до порушення, також підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САС №811257 від 29.12.2011 р., виданого на виконання незаконного рішення виконавчого комітету.

Доводи відповідача 2 про відсутність правових підстав для розгляду господарським судом вимоги про визнання недійсним свідоцтва є помилковими.

Так, відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Відповідна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі №911/3396/14.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника на те, що господарськими судами попередніх інстанцій було досліджено докази надані відповідачем в обґрунтування того, що позивачі знали про порушення їх прав, однак, своєчасно не звернулись за їх захистом до суду. Такі докази попередніми інстанціями визнано неналежними. В свою чергу, господарський суд касаційної інстанції, в силу приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений права додатково перевіряти докази вже досліджені та оцінені місцевим та апеляційним господарськими судами.

Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 р. у справі №927/923/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк