Рішення

від 13.06.2017 по справі 910/5445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017Справа № 910/5445/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг"

про стягнення 37 103,82 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто);

від відповідача: Шишковський Б.Л. (представник за довіреністю №05/17 від 29.05.2017р.).

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором № б/н про надання юридичних та консультаційних послуг від 01.10.2016р. в розмірі 37 103,82 грн., з яких 35 000,00 грн. сума основного боргу, 1 584,10 грн. пені, 350,00 грн. інфляційних втрат та 169,72 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав та не здійснив повну оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в судових засіданнях 30.05.2017р. та 13.06.2017р. проти задоволення позову заперечував в частині вимог про стягнення з нього вартості послуг за лютий 2017р., посилаючись на те, що надані позивачем послуги не отримував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 16.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017р. розгляд справи відкладено до 30.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 30.05.2017р. оголошено перерву до 13.06.2017р.

12.06.2017р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 40 479,16 грн., яка ухвалою суду від 13.06.2017р. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернута позивачу без розгляду.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (компанія) було укладено Договір № б/н про надання юридичних та консультаційних послуг (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати інформаційні та консультаційні послуги з юридичних питань, перелік яких більш детально визначено в Додатку № 1 до цього договору (п. 1.1. Договору).

За умовами п. п. 2.1., 2.2. Договору виконавець брав на себе зобов'язання по наданню послуг, розробки та наданню компанії результатів діяльності, як це визначено нижче, відповідно до Загальних умов здійснення діяльності, що містяться в Додатку 1, які будуть застосовуватися до договору і регулювати взаємовідносини виконавця з компанією. Виконавець надаватиме компанії результати діяльності під якими сторони розуміють всю та будь-яку документацію в будь-якій формі (письмовій, електронній, тощо), що надається виконавцем в ході виконання послуг, передбачених цим договором та Додатком № 1 до нього, включаючи, але не обмежуючись, різноманітні документи,такі як, договори, правочини, угоди, контракти, листи, претензії, скарги, протоколи, інструкції, положення, політики, а також будь-які частини чи додатки до таких документів, чи будь-які та всі інші результати діяльності, що створені чи витікають з надання послуг за цим договором (результат діяльності).

Згідно п. 3.1. Договору вартість послуг виконавця, що надаються за цим договором, визначається відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.

В п. 3.2. Договору сторони домовились, що виконавець виставлятиме рахунки компанії щомісячно. Сторони щомісячно укладатимуть акт приймання-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з метою підтвердження того, що протягом такого місяця послуги були надані згідно з умовами цього договору. Компанія здійснить оплату послуг, що надані згідно з цим договором, на підставі рахунків, які будуть виставлені виконавцем. Рахунки підлягають оплаті протягом 10 (десяти) робочих днів після дати їх отримання.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору цей договір вступає в дію з 01 жовтня 2016року. Строк дії договору починається в дату вступу в дію цього договору, визначену в п. 4.1., буде тривати до тих пір, поки сторони не вирішать його припинити.

В п. 9.2. Договору сторони передбачили, що повідомлення вважатимуться врученими, якщо доставлено особисто - в той же день; якщо надіслано по факсу - через 24 години після відправки; якщо рекомендованим листом - через 5 (п'ять) днів після вручення поштовому відділенню.

В п. 1 Додатку № 1 до Договору сторони погодили обсяг послуг, що надаються виконавцем компанії.

Згідно п. 3 Додатку № 1 до Договору протягом двох місяців (з 01 жовтня до 30 листопада 2016р.) компанія буде виплачувати виконавцю щомісячну винагорода у розмірі 10 000,00 грн. за один місяць (п. 3.1.1.). З 01 грудня 2016р. компанія буде виплачувати виконавцю щомісячну винагорода у розмірі 12 000,00 грн. за один місяць (п. 3.1.2.), а з 01 січня 2017р. - 14 000,00 грн. за один місяць.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченим копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- № 3 від 30.12.2016р. на суму 12 000,00 грн. (підписаний обома сторонами без взаємних претензій та скріплений печаткою відповідача);

- № 4 від 31.01.2017р. на суму 14 000,00 грн. (підписаний обома сторонами без взаємних претензій та скріплений печаткою відповідача);

- № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн. (підписаний лише зі сторони позивача).

Крім того, позивач на підставі п. 3.2. Договору виставив, а відповідач отримав рахунки на оплату послуг № 3 від 30.12.2016р. на суму 12 000,00 грн. та № 4 від 31.01.2017р. на суму 14 000,00 грн. та направив (докази направлення у матеріалах справи) відповідачу рахунок № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн., який за умовами п. 9.2. Договору є врученим через 5 (п'ять) днів після вручення поштовому відділенню.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за надані позивачем послуги виконав неналежним чином, оплативши вартість послуг на суму 5 000,00 грн. (докази сплати містяться в матеріалах справи).

З огляду на те, що відповідачем не здійснено повної оплати вартості наданих послуг у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Факт надання позивачем передбачених договором послуг за грудень 2016р. та січень 2017р. відповідачем не заперечується, а щодо заперечень відповідача про те, що послуги за лютий 2017р. позивачем не надавались, що підтверджується тим, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн. не підписаний відповідачем, суд відзначає наступне.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарський кодекс України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як було зазначено вище, за умовами п. 3.2. Договору сторони щомісячно укладатимуть акт приймання-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з метою підтвердження того, що протягом такого місяця послуги були надані згідно з умовами цього договору.

При цьому, суд відзначає, що укладений між сторонами договір не містить положень про наслідки відмови від підписання відповідних актів приймання-передачі послуг сторонами (однією зі сторін).

Судом встановлено, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн. не підписаний відповідачем, проте за висновками суду сам факт не підписання (відмови від підписання) такого акту за відсутності вмотивованої відмови від його підписання (надання послуг), не може свідчити про те, що такі послуги не були надані позивачем.

З урахуванням викладеного, факт надання позивачем передбачених договором послуг є доведеним, документально підтвердженим та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

За таких обставин, беручи до уваги п. 3.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний протягом 10 (десяти) робочих днів після дати отримання відповідного рахунку.

Як видно з матеріалів справи, рахунок на оплату № 3 від 30.12.2016р. на суму 12 000,00 грн. отримано відповідачем 30.12.2016р., рахунок на оплату № 4 від 31.01.2017р. на суму 14 000,00 грн. отримано 31.01.2017р., а рахунок № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн., за умовами п. 9.2. Договору є врученим через 5 (п'ять) днів після вручення поштовому відділенню, тобто 18.03.2017р.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг у розмірі 35 000,00 грн. (40 000,00 - 5 000,00) на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 584,10 грн. пені, 350,00 грн. інфляційних втрат та 169,72 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність компанії за несвоєчасну оплату вартості наданих виконавцем послуг, зокрема, сплату пені, її розміру, тощо.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за порушення строку оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором.

Посилання позивача на те, що такий вид забезпечення виконання зобов'язань як пеня та її розмір передбачені ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", як і посилання на ст. ст. 216, 220, 230 Господарського кодексу України не приймаються судом, оскільки застосування вказаних норм можливе за умови наявності між сторонами письмової угоди (договору) щодо нарахування пені за порушення строку виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 584,10 грн. пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони не відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки позивачем здійснено такі нарахування не по кожному акту приймання-передачі послуг (рахунку), а на всю суму заборгованості, при цьому позивач попри те, що рахунок № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн. є врученим відповідачу 18.03.2017р. нараховує інфляційні втрати за лютий 2017р., не визначено чіткого періоду нарахування 3 % річних.

Таким чином, за розрахунком суду інфляційні втрати за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг за заявлений позивачем період (лютий 2017р.) складає 210,00 грн. 21 000,00 (35 000,00- 14 000,00) х 101% - 21 000,00).

Здійснивши перерахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахований позивачем розмір відсотків річних не перевищує розрахованого судом, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 210,00 грн., а в частині стягнення 3 % річних у повному обсязі на суму 169,72 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5445/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 35 000,00 грн. суми основного боргу, 210,00 грн. інфляційних втрат та 169,72 грн. 3% річних.

Судовий збір позивача у розмірі 1 525,65 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг" (ідентифікаційний код 35138857, адреса: 01004, АДРЕСА_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 47201, АДРЕСА_2) 35 000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) суми основного боргу, 210,00 грн. (двісті десять гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 169,72 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень 72 коп.) 3% річних та 1 525,65 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять гривень 65 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017р.

Суддя С.М. Морозов