Постанова

від 11.09.2017 по справі 910/5445/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/5445/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Мусієнко Н.Є. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леа Консалтинг»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 13.06.2017р.

у справі № 910/5445/17 ( суддя С.М. Морозов)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леа Консалтинг»

про стягнення 37 103, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором № б/н про надання юридичних та консультаційних послуг від 01.10.2016р. в розмірі 37 103,82 грн., з яких 35 000,00 грн. сума основного боргу, 1 584,10 грн. пені, 350,00 грн. інфляційних втрат та 169,72 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав та не здійснив повну оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.06.2017р. у справі № 910/5445/17 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг" підлягає стягненню на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 35 000,00 грн. суми основного боргу, 210,00 грн. інфляційних втрат, 169,72 грн., 3% річних та 1 525,65 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтинг" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення змінити, в частині стягнення 14 000, 00 грн. на підставі акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 5 від 10.03.2017 відмовити, здійснити відповідний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних. В іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне з»ясування місцевим судом всіх обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у лютому 2017 року позивачем не надавались послуги за договором, а тому відповідачем не було підписано акт приймання-передачі робіт (надання послуг), який є невід»ємною частиною договору (п.3.2. договору).

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують надання позивачу послуг за лютий 2017 року.

Апелянт вважає, що наданий позивачем акт здачі -приймання робіт (надання послуг) № 5 від 10.03.2017 на суму 14 000, 00 не містить особистого підпису директора відповідача, а тому не є належним доказом надання позивачем послуг за лютий 2017 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, колегія встановила наступне.

01.10.2016р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець за умовами договору ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтинг" (компанія за умовами договору) було укладено договір № б/н про надання юридичних та консультаційних послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати інформаційні та консультаційні послуги з юридичних питань, перелік яких більш детально визначено в додатку № 1 до цього договору (п. 1.1. Договору).

За умовами п. п. 2.1., 2.2. договору виконавець брав на себе зобов'язання по наданню послуг, розробки та наданню компанії результатів діяльності, як це визначено нижче, відповідно до Загальних умов здійснення діяльності, що містяться в додатку 1, які будуть застосовуватися до договору і регулювати взаємовідносини виконавця з компанією. Виконавець надаватиме компанії результати діяльності, під якими сторони розуміють всю та будь-яку документацію в будь-якій формі (письмовій, електронній, тощо), що надається виконавцем в ході виконання послуг, передбачених цим договором та додатком № 1 до нього, включаючи, але не обмежуючись, різноманітні документи,такі як, договори, правочини, угоди, контракти, листи, претензії, скарги, протоколи, інструкції, положення, політики, а також будь-які частини чи додатки до таких документів, чи будь-які та всі інші результати діяльності, що створені чи витікають з надання послуг за цим договором (результат діяльності).

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг виконавця, що надаються за цим договором, визначається відповідно до додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.2. договору сторони домовились, що виконавець виставлятиме рахунки компанії щомісячно. Сторони щомісячно укладатимуть акт приймання-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з метою підтвердження того, що протягом такого місяця послуги були надані згідно з умовами цього договору. Компанія здійснить оплату послуг, що надані згідно з цим договором, на підставі рахунків, які будуть виставлені виконавцем. Рахунки підлягають оплаті протягом 10 (десяти) робочих днів після дати їх отримання.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору цей договір вступає в дію з 01 жовтня 2016року. Строк дії договору починається в дату вступу в дію цього договору, визначену в п. 4.1., буде тривати до тих пір, поки сторони не вирішать його припинити.

Згідно п. 9.2. договору повідомлення вважатимуться врученими, якщо доставлено особисто - в той же день; якщо надіслано по факсу - через 24 години після відправки; якщо рекомендованим листом - через 5 (п'ять) днів після вручення поштовому відділенню.

Пунктом 1 додатку № 1 до договору сторони погодили обсяг послуг, що надаються виконавцем компанії.

Згідно п. 3 додатку № 1 до договору сторони погодили, що протягом двох місяців (з 01 жовтня до 30 листопада 2016р.) компанія буде виплачувати виконавцю щомісячну винагорода у розмірі 10 000,00 грн. за один місяць (п. 3.1.1.). З 01 грудня 2016р. компанія буде виплачувати виконавцю щомісячну винагорода у розмірі 12 000,00 грн. за один місяць (п. 3.1.2.), а з 01 січня 2017р. - 14 000,00 грн. за один місяць.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченим копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- № 3 від 30.12.2016р. на суму 12 000,00 грн. (підписаний обома сторонами без взаємних претензій та скріплений печаткою відповідача);

- № 4 від 31.01.2017р. на суму 14 000,00 грн. (підписаний обома сторонами без взаємних претензій та скріплений печаткою відповідача);

- № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн. (підписаний лише зі сторони позивача).

Крім того, позивач на підставі п. 3.2. Договору виставив, а відповідач отримав рахунки на оплату послуг № 3 від 30.12.2016р. на суму 12 000,00 грн. та № 4 від 31.01.2017р. на суму 14 000,00 грн. та направив (докази направлення у матеріалах справи) відповідачу рахунок № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн., який за умовами п. 9.2. Договору є врученим через 5 (п'ять) днів після вручення поштовому відділенню.

Позивач звертаючись до суду зазначив, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за надані позивачем послуги виконав неналежним чином, сплативши 03.02.2017р. частково вартість послуг за грудень 2016 на суму 5 000,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35 000, 00 грн., пеню в розмірі 1584, 10 грн., 3% річних в розмірі 169, 72 грн., інфляційні в розмірі 350, 00 грн. та судові втрати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, колегія приходить до висновку про те, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем не заперечується факт надання позивачем передбачених договором послуг за грудень 2016р. та січень 2017р. Однак, відповідачем заперечується надання послуг за лютий 2017р., що на думку відповідача підтверджується не підписаним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення у справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 35 000, 00 грн., виходячи з наступних підстав.

Згідно умов п. 3.2. укладеного договору сторони щомісячно укладатимуть акт приймання-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з метою підтвердження того, що протягом такого місяця послуги були надані згідно з умовами цього договору.

При цьому, суд відзначає, що укладений між сторонами договір не містить положень про наслідки відмови від підписання відповідних актів приймання-передачі послуг сторонами (однією зі сторін).

Як встановлено місцевим судом, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 10.03.2017р. на суму 14 000,00 грн. не підписаний відповідачем, проте за висновками суду сам факт не підписання (відмови від підписання) такого акту за відсутності вмотивованої відмови від його підписання (надання послуг), не може свідчити про те, що такі послуги не були надані позивачем.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов висновку про те, що факт надання позивачем передбачених договором послуг є доведеним, документально підтвердженим та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

Колегія апеляційного суду не погоджується з вищезазначеними висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до умов 2 п. 3.2. укладеного договору про надання юридичних та консультаційних послуг сторони встановили, що щомісячно укладатимуть акт приймання-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з метою підтвердження того, що протягом такого місяця послуги були надані згідно з умовами цього договору (додаток 4).

Як вбачається з умов договору, останній не містить положень про наслідки не підписання сторонами (однією зі сторін) актів приймання-передачі робіт (надання послуг). Чинне законодавство України також не містить положень щодо наслідків не підписання сторонами (однією зі сторін) актів приймання-передачі робіт (надання послуг).

Також умовами договору та нормами чинного законодавства України не встановлено обов'язку щодо надання відмови від підписання актів приймання-передачі робіт (надання послуг).

Колегія також звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що будь-які інші докази надання відповідачу юридичних та консультаційних послуг з юридичних питань в лютому 2017 року, крім акту приймання-передачі робіт № 5 (надання послуг) на суму 14 000,00 грн., який не підписаний відповідачем, у позивача відсутні.

Враховуючи умови п.3.2. договору, за умови відсутності підписаного відповідачем акту приймання-передачі робіт (надання послуг), враховуючи відсутність будь-яких інших доказів надання позивачем послуг відповідачу юридичних та консультаційних послуг з юридичних питань в лютому 2017 року, а також заперечення представника відповідача щодо отримання будь-яких послуг у лютому 2017р., колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню за період грудень 2016, січень 2017р. у розмірі 21 000, 00 грн. В частині стягнення 14000, 00 грн. слід відмовити за недоведеністю позивачем надання відповідачу послуг за лютий 2017р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 584,10 грн. пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, умови (пункти) про відповідальність компанії за несвоєчасну оплату вартості наданих виконавцем послуг, зокрема, сплату пені, її розміру, тощо відсутні.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за порушення строку оплати вартості наданих позивачем послуг за договором.

Посилання позивача на те, що такий вид забезпечення виконання зобов'язань як пеня та її розмір передбачені ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", як і посилання на ст. ст. 216, 220, 230 Господарського кодексу України не приймаються судом, оскільки застосування вказаних норм можливе за умови наявності між сторонами письмової угоди (договору) щодо нарахування пені за порушення строку виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 584,10 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 350, 00 грн. та 3% річних у розмірі 169, 72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Апеляційним судом, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на за період грудень 2016, січень 2017р. у розмірі 21 000, 00 грн., здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи Ліга Закон та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 101, 84 грн.

Щодо інфляційних втрат за розрахунком апеляційного суду встановлено, що їх розмір складає 591, 78 грн., однак враховуючи ту обставину, що суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню, не може бути більшою, ніж заявлена позивачем у позовних вимогах у розмірі 350,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтинг" на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2017р. у справі № 910/5445/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2017р. у справі № 910/5445/17 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг" (ідентифікаційний код 35138857, адреса: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 10-Б, кв. 31) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 47201, АДРЕСА_2) 21 000, 00 грн. суми основного боргу, 350,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних 101, 84 грн. та 924,96 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 47201, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леа Консалтінг" (ідентифікаційний код 35138857, адреса: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 10-Б, кв. 31) 1 760, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.»

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2017 р. у справі № 910/5445/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5445/17 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.Г. Майданевич