Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/2784/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/2784/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акус"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аміс Плюс"

про стягнення заборгованості 518 728 350,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Просенюк С.М. - представник за довіреністю № б/н від 27.01.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Акус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аміс Плюс" про стягнення заборгованості 518 728 350,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2007 року між акціонерним комерційним банком Форум та товариством з обмеженою відповідальністю "Аміс Плюс" укладено генеральний кредитний договір №12/07/00-KL.

08.11.2011 року між позивачем та акціонерним комерційним банком Форум укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Тобто, з 08.11.2011 року від акціонерного комерційного банку Форум до позивача перейшли всі права до відповідача (позичальника) за кредитним договором. На дату переходу права вимоги за кредитним договором до позивача загальна заборгованість відповідача перед позивачем склала 180 240 155,25 грн.

Відповідач частково повернув кошти в розмірі 12 555 000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо повернення кредитних коштів відповідачем, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 518 728 350,01 грн., яка складається з: 167 685 155,25 грн. - основний борг, 325 212 239,73 грн. інфляційні збитки, 25 830 955,03 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2017 р.

В судове засідання 14.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення № 01030 39292487, але 23.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 23.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

03.04.2017 р. до канцелярії господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи.

В судовому засіданні 03.04.2017 р. представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача.

У судовому засіданні 03.04.2017 р. оголошено перерву до 16.05.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судове засідання 16.05.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 16.05.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2017 року розгляд справи відкладено на 29.05.2017 року.

В судове засідання 29.05.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41689130.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.01.2007 року між акціонерним комерційним банком Форум (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аміс Плюс" (позичальник) укладено генеральний кредитний договір №12/07/00-KL.

Відповідно до п.1.1 генерального кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти у формі кредиту та/або кредитної лінії в розмірі, що не перевищує Максимальний ліміт кредитування, зазначений в Графі 1 Розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (Транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів.

При цьому, розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), строк користування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних додаткових договорах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Максимальна сума кредитної заборгованості позичальника перед банком складає 1 420 000 доларів США, плата за користування кредитним коштами становить 12% процентів річних, дата повернення максимального ліміту кредитування - 25.01.2012 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До вищезазначеного договору вносились зміни та доповнення, так, зокрема, 15.03.2011 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №12/07/00-KL від 26.01.2007 року, у відповідно до п.1 якого сторони підтвердили, що станом на дату підписання цього додаткового договору наявність заборгованості позичальника перед банком у розмірі 3 820 000 доларів США та 4 397 075,39 грн., погодили продовжити строк користування кредитними коштами до 14.03.2012 року та виклали кредитний договір в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 додаткового договору від 15.03.2011 року, банк надає позичальнику кредитні кошти в формі невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії змаксимальним лімітом заборгованості в сумі 170 000 000,00 грн. (надалі за текстом - „кредитні кошти") для поповнення обігових коштів, проведення конвертації заборгованості за кредитним договором у доларах США у національну валюту, рефінансування заборгованості за кредитним договором ТОВ Аміс Плюс №223/07/00- KL від 26.01.2007 року.

Кредитні кошти надаються строком по 14 березня 2012 року (п.1.2 додаткового договору).

Згідно з п.1.3 додаткового договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 12 процентів річних в національній валюті та 12 процентів річних в доларах США.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.3 додаткового договору).

08.11.2011 року між публічним акціонерним товариством Банк Форум (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Акус (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги за кредитами та прийняти їх, а також сплатити ціну купівлі. Предметом купівлі-продажу за цим договором є права вимоги за кредитами.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу від 08.11.2011 року, кредитний договір означає кредитний договір між позичальником та продавцем у якості кредитодавця, разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками (якщо такі є) до нього, перелік яких наведено у частині 1 додатку 1 до цього договору;.

Права вимоги за кредитами означає всі, як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні, права вимоги продавця у якості кредитодавця до позичальника за кредитним договором, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю у якості кредитодавця, щодо виплати основної суми кредитних коштів, відсотків та будь-яких і всіх інших сум за кредитним договором. Розміри несплачених основного зобов'язання та нарахованих процентів за кредитним договором, визначені частині 1 додатку 1 до цього договору.

Відповідно до частини 1 додатку 1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами позичальником є товариство з обмеженою відповідальністю Аміс Плюс за генеральним кредитним договором №12/07/00-KL від 26.01.2007 року. Загальний несплачений розмір основного зобов'язання та процентів на дату відступлення 180 240 155,25 грн., що включає: несплачений розмір осново зобов'язання: 170 000 000,00 грн., сума процентів нарахованих, але не сплачених на дату відступлення: 10 240 155,25 грн.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу прав передбачено, що у якості плати за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за кредитами відповідно до цього договору покупець сплачує продавцю ціну купівлі. Покупець сплачує ціну купівлі у національній валюті України - гривні.

Сплата ціни купівлі покупцем здійснюється у дату відступлення (п.3.2).

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу прав, ціна купівлі означає 180 240 155,25 грн., що є еквівалентом загальної несплаченої суми заборгованості за основною сумою кредитних коштів та нарахованими процентами за кредитним договором на дату відступлення.

Позивачем 08.11.2011 року сплачено публічному акціонерному товариству Банк Форум ціну купівлі в розмір 180 240 155,25 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №237769 від 08.11.2011 року.

Відповідно до п.2.4 договору купівлі-продажу прав, відступлення продавцем прав вимоги за кредитами на користь покупця (далі - відступлення) набуває чинності у дату відступлення з моменту підписання продавцем та покупцем свідоцтва про відступлення. У дату відступлення продавець передає покупцю кредитні справи і підписане сторонами свідоцтва про відступлення засвідчуватиме також таку передачу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між публічним акціонерним товариством Банк Форум та товариством з обмеженою відповідальністю Акус свідоцтво про відступлення підписано 08.11.2011 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, в матеріалах наявна довідка вих.. №4353/10.1.2 від 08.11.2011 року видана публічним акціонерним товариством Банк Форум в якій зазначено, що ТОВ Аміс Плюс відкрито кредитну лінію згідно кредитного договору №12/07/00-KL від 26.01.2007 року, заборгованість станом на 08.11.2011 року становить: по кредитній заборгованості - 170 000 000,00 грн., по нарахованим процентам 10 240 155,25 грн.

07.10.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про усунення порушень зобов'язань вих.. №33 від 06.10.2015 року в якому зазначено, що станом на 06.10.2015 року заборгованість за кредитом та нарахованими процентами по кредитному договору складає 172 660 155,25 грн. з яких 170 000 000,00 грн. по кредитній заборгованості та 2 660 155,25 грн. по нарахованим процентам.

Пунктом 3.3.2 додаткового договору від 15.03.2011 року передбачено, що позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п.1.2 цього договору (14.03.2012 року) строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Як зазначено позивачем, з моменту відступлення прав вимоги, відповідач частково повернув заборгованість за кредит в розмірі 12 555 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 02.02.2017 року факт наявності заборгованості за кредитним договором згідно кредитного договору №12/07/00-KL від 26.01.2007 року в розмірі 167 685 155,25 грн. у позивача перед належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу три проценти річних в розмірі 25 830 955,03 грн. та індекс інфляції в розмірі 325 212 239,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 325 212 239,73 грн. та 3% річних в розмірі 25 830 955,03 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аміс Плюс" (03026, м. Київ, вулиця Червонопрапорна, будинок 169; ідентифікаційний код: 34412875) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акус" (01010, м. Київ, вулиця Суворова, будинок 7, літера А , ідентифікаційний код: 37700936) основний борг у розмірі 167 685 155 (сто шістдесят сім мільйонів шістсот вісімдесят п'яти тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп., індекс інфляції в розмірі 325 212 239 (триста двадцять п'ять мільйонів двісті дванадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 73 коп., три проценти річних в розмірі 25 830 955 (двадцять п'ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн.. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 21.06.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий