Рішення

від 31.05.2017 по справі 921/255/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2017 рокуСправа № 921/255/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмолоко" вул. Танцорова, 14, м. Тернопіль,46008

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Тернопільводоканал" вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, 46008

про визнання договору №717 від 27.12.2016 р. разом з протоколом розбіжностей таким, що укладений.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 19 від 03.05.17 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 4075/16 від 28.12.16 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільмолоко" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до КП "Тернопільводоканал" про визнання договору №717 від 27.12.2016 р. разом з протоколом розбіжностей таким, що укладений.

Ухвалою від 19.04.2017 р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі та призначив її до розгляду на 03.05.2017 р.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні його повноважним представником, позивач посилається на те, що комунальне підприємство, зловживаючи монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, безпідставно змінило Типовий договір на надання зазначених послуг, у зв'язку з чим господарюючий суб'єкт змушений звернутись до суду з позовом про визнання договору та протоколу розбіжностей до нього укладеними у редакції, яка знаходиться у матеріалах справи.

Повноважний представник позивача у судове засідання з'явилась, підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала усні пояснення по суті спору.

Крім того, до матеріалів справи від позивача надійшли доповнення до позовної заяви №22 від 15.05.2017 р., в яких останній стверджує, що оскільки останнього листа №3920/16 від 12.12.2016 р. ТОВ "Тернопільмолоко" отримало 23.12.2016 р., то вимоги п.3 ст. 181 ГК України товариством не порушені.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з підстав, викладених у відзиві на позов; вважає, що договір №717 від 27.12.2016 р., направлений позивачем з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством для укладення господарських договорів.

Крім того, ТОВ "Тернопільмолоко" в порядку ст.66 ГПК України, подано заяву про забезпечення позову, яка задоволено судом з мотивів, викладених в ухвалі від 05.05.2017р.

В судовому засіданні повноважним представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Договірні відносини між учасниками даного спору, з приводу водопостачання та водовідведення, на протязі тривалого часу регулювались Договором №717 від 06.05.2010 року.

02.09.2016 р., керуючись п.2.6 цієї угоди, ТОВ "Тернопільмолоко" листом №28 звернулось до КП "Тернопільводоканал" з проханням виготовити додаткові Технічні умови з водопостачання та водовідведення та направити оновлений проекту договору про надання зазначених послуг з вересня 2016 року.

За твердженням господарського товариства, техумови його представником були отримані 16 вересня 2016 року. Крім цього, йому було надано два примірники договору, однак без підпису посадових осіб та печатки комунального підприємства.

Дані примірники договору керівником ТОВ "Тернопільмолоко" були підписані, скріплені печаткою господарського товариства та листом від 29.09.2016 року № 29 направлені на адресу комунального підприємства.

07.10.2016р. КП "Тернопільводоканал" листом №2612/16 повідомило ТОВ "Тернопільмолоко", що даний договір не може бути підписаний Постачальником послуг через невиконання Споживачем Технічних умов №198/16 від 13.09.2016 року.

Разом з цим, позивачу повторно надано два примірники проекту договору №717 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для погодження, підписання та повернення відповідачу для кінцевого оформлення.

Однак, вказані примірники знову ж таки посадовими особами КП "Тернопільводоканал" підписані не були та його печатками не скріплені, про що ТОВ "Тернопільмолоко" зазначило у листі від 24.10.2016 р.

У відповіді на вищевказаний лист КП "Тернопільводоканал" повідомило, що надані позивачу проекти договорів не були пропозицією укласти правочин, оскільки цьому мало передувати виконання Технічних умов №198/16 від 13.09.2016 р. (лист №2923/16 від 04.11.2016р.).

Дана суперечка сторонами і в подальшому листуванні врегульована не була.

Незважаючи на це, 27.12.2016 року позивачем ті примірники договору №717, що йому надсилались його контрагентом 07.10.2016 року були підписані, скріплені печаткою ТОВ та направлені на адресу комунального підприємства разом з протоколом розбіжностей.

13.01.2017 року комунальне підприємство, листом №91/17 повідомило ТОВ "Тернопільмолоко" про те, що даний проект угоди разом з протоколом розбіжностей поданий у невстановленому законом порядку, а відтак розгляду не підлягає.

Вважаючи подібні діє протиправними, господарське товариство звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, наведені у судовому засіданні доводи, обґрунтування та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 3 ст.179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

ОСОБА_4 України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - ОСОБА_2) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

ОСОБА_4 дає підстави для висновку, що він щодо спірних правовідносин є нормативним актом спеціальної дії.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 19 ОСОБА_4 України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 ОСОБА_4 визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини третьої статті 20 ОСОБА_4 передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього ОСОБА_4, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Постанова № 630).

З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 ОСОБА_4, Постанови № 630 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

При цьому суд зважає, що на час виникнення даного спору договірні відносини між учасниками з приводу водопостачання та водовідведення були врегульовані Договором №717 від 06.05.2010 року, а відтак у комунального підприємства не було імперативного обов'язку щодо підготовки та укладення договору.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, кожен із контрагентів вправі був зробити пропозицію укласти договір (оферту) на іншим умовах

За законодавчими положеннями, що містяться у ст.181 ГК України, ст.ст.640-649 ЦК України, для врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору, передбачена певна послідовність дій його учасників. Зокрема, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Вказані норми регламентують єдиний та послідовний перелік дій, спрямованих на укладення договору та врегулювання розбіжностей, що виникають у зв'язку з цим, а також встановлюють строки, в межах яких такі дії мають відбуватися, тобто кожна наступна дія перебуває у прямому взаємозв'язку із попередньою та не є самостійною і окремою як в часі, так і в порядку її вчинення.

У спірних правовідносинах цього місця не мало.

Так, у ч.1. ст.180 ГК України законодавець вказав, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань.

Господарський договір на основі типового викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ст.ст. 179, 181 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 641 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

За статтею 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи , які діють відповідно до установчих документів та закону.

Зважаючи на наведені правові норми та досліджені у справі докази, суд констатує, що надіслані позивачу 07.20.2016 року, однак не підписані органами управління відповідача та не скріплені печаткою КП "Тернопільводоканал" бланки договору №717, вказують лише про намір останнього продовжити ведення переговорів щодо укладення договору на інших умовах, та аж ніяк про сформовану ним пропозицію укласти такий договір.

Це засвідчується і тим, що навіть після підписання даних бланків договорів позивачем, у його контрагента - відповідача по справі, жодних цивільних прав та обов'язків не виникло, а відносини між сторонами продовжували регламентуватись угодою від 06.05.2010 року.

Вся послідуюча переписка між сторонами це підтверджує. Адже як у листі від 07.10.17 року так і надалі, відповідач зазначав ряд додаткових умов та вимог, що мають передувати укладенню договору, та аж ніяк не вважав себе зобов'язаною новими договірними умовами особою.

Варто при цьому зазначити, що і позивач бланки угоди, що були йому надіслані 07.10.2016 року не розглядав за встановленими п.4. ст.181 ГК України правилами. Адже договір разом із застереженнями на адресу КП "Тернопільводоканал" були направлені ним не у встановлений даною правовою нормою 20-ти денний термін, а лише 27.12.2016 року. При цьому суд зазначає, що за законом перебіг даного терміну розпочинається з дати одержання стороною проекту договору. Позивач з даного приводу, у своїх поясненнях від 15.05.2017 року посилається на лист комунального підприємства, що датований 12.12.2016 року. Однак, зі змісту останнього не вбачається, що він був пропозицією укласти договір чи містив у собі додатки з проектом договору, що оформлений у визначеним законодавством спосіб.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Дана стаття кореспондується з ч. 2 ст. 180 ГК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Вище зазначене свідчить про те, що позивач та відповідач не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а отже вказаний договір є таким, що не відбувся.

При вирішенні даного спору судом не встановлено фактів, які б вказували на існування обставин, передбачених п.7 ст. 181 ГПК України.

Як наслідок, з підстав наведених товариством з обмеженою відповідальністю, позовні вимоги про визнання договору №717 від 27.12.2016 р. разом з протоколом розбіжностей таким, що укладений, задоволені бути не можуть.

Згідно ст.ст.44,49 ГПК України, судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 19.06.2017 року.

Суддя О.В. Руденко