Ухвала

від 21.06.2017 по справі 914/725/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.06.2017 р. Справа № 914/725/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув заяву Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про забезпечення позову (вх. №2731/17 від 21.06.2017р.)

у справі №914/725/17

за позовом: Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віктар» ,с. Бережани, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 808 292,62 грн. інфляційних втрат та 156 704,77 грн. трьох відсотків річних.

Встановив:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Давидівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віктар» про стягнення 808 292,62 грн. інфляційних втрат та 156 704,77 грн. трьох відсотків річних.

21.06.2017р. Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,02 га, що знаходиться за адресою:м. Бережани, кадастровий номер 4623688200:02:001:0105, що належить на праві приватної власності ТзОВ Компанія Віктар , код ЄДРПОУ 30790761;

- кошти ТзОВ Компанія Віктар , код ЄДРПОУ 3079076, зокрема відкриті у ПАТ УкрСиббанк № 26007602987200, ПАТ Альфабанк № 26000102907001.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову наводяться твердження про те, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, заборгованість за договором була повністю оплачена лише 23.12.2016р., що підтверджується платіжними дорученнями № 6059 від 22.10.2009р. та № 1 від 23.12.2016р.

Також позивач зазначає, що як вбачається із відзиву на позовну заяву, причини несвоєчасної сплати коштів по даному договорі пов'язані із важким фінансовим становищем компанії, що було спричинене порушенням провадження у справі про банкрутство, наявності великої кількості судових позовів та рішень про стягнення боргу з компанії,тощо.

Стверджує, що 22.03.2017р. уповноваженою особою відповідача ОСОБА_1 подано заяву до державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного депертаменту Львівської міської ради ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану у селі Бережани Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер: 4623688200:02:001:0105. Всупереч ч.9 ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень 28.03.2017р. за ТзОВ Компанія Віктар зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку.

З метою унеможливити намагання відповідача відчуження майна до розгляду справи по суті просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Ст. 67 ГПК України встановлені заходи, що можуть вживатися судом для забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу та заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову ; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу ; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів ; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу .

Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Пунктом 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не долучено до заяви жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчинялись чи вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання та внаслідок яких майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

П.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову . Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи про забезпечення позову застосовуються судом, виходячи із обставин справи, змісту заявлених вимог.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, остання не підтверджена належними доказами. Зокрема, заявником не подано доказів, які б свідчили про реальні наміри чи дії боржника щодо відчуження вказаного майна та які б свідчили про співвідношення та співрозмірність заявлених вимог та відповідного заходу забезпечення позову тощо.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з якими існує реальна загроза невиконання даного рішення. На підставі наведеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 33,43,66, 67, 86, 87 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про забезпечення позову від 21.06.2017р. (вх.№2731) - відмовити.

Суддя Галамай О. З.