Рішення

від 27.06.2017 по справі 914/725/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017р. Справа № 914/725/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віктар» ,с. Бережани, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 808 292,62 грн. інфляційних втрат та 156 704,77 грн. трьох відсотків річних.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність від 22.06.2017р.;

від відповідача : ОСОБА_3 - представник, довіреність від 01.03.2017р., ОСОБА_4 - представник, довіреність від 20.06.2017 р.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Давидівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віктар» про стягнення 808 292,62 грн. інфляційних втрат та 156 704,77 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.05.2017р.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду та подати необхідні докази та додаткові пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень. Ухвалою суду від 06.06.2017 р. продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

27.06.2017р. представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати грошових коштів за купівлю земельної ділянки згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р., внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 808 292,62 грн. та три відсотки річних в розмірі 156 704,77 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 16596/17 від 10.05.2017р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також в судовому засіданні підтримав подану 21.06.2017 р. заяву про застосування строку позовної давності (вх.№22028/17). Зокрема зазначив, що відповідач прострочив оплату грошових коштів за купівлю земельної ділянки згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р. в зв'язку з важким фінансовим становищем компанії, що було спричинено порушенням провадження у справі про банкрутство. Просив застосувати строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що такий сплив 22.10.2012 р., так як сплив строк позовної давності щодо сплати основного грошового зобов'язання, а інфляційні втрати та три відсотки річних, які позивач просить стягнути з відповідача, входять до складу грошового зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо застосування строку позовної давності з підстав, викладених у запереченні на заяву про застосування строк позовної давності (вх.№22959/17 від 27.06.2017 р.). Зокрема позивач зазначив, що грошове зобов'язання згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р. є триваючим і припиняється у випадку повного виконання. В зв'язку з тим, що відповідачем кошти в повному обсязі сплачені лише 23.12.2016 року, у позивача є право на нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних до зазначеної дати і позивачем не пропущено строк позовної давності.

В судовому засіданні 27.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до Рішення Давидівської сільської ради №10-1/2016 від 26.12.2016 р. Про припинення Винничківської, Кротошинської, Чишківської та Пасіки-Зубрицької сільських рад Давидівська сільська рада є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Винничківської, Кротошинської, Чишківської та Пасіки-Зубрицької сільських рад.

09.10.2008 р. між Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віктар (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець продає за плату, а Покупець приймає у власність земельну ділянку на території с. Бережани Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 1,02 га, кадастровий №4623688200:02:001:0105.

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується оплатити вартість земельної ділянки, що є об'єктом продажу за цим Договором, в термін та на умовах, що передбачені цим Договором.

Розділом 2 Договору Сторонами обумовлено ціну Договору і умови оплати. Експертна грошова оцінка земельної ділянки за цим договором становить 634 647,00 грн. без ПДВ (п.2.1. Договору). Ціна продажу земельної ділянки становить 634 647,00 грн. без ПДВ (п.2.2. Договору). Грошові кошти за купівлю земельної ділянки, що є предметом цього Договору, покупець зобов'язується сплачувати щомісячно до 15 числа в сумі 52 887,25 грн. протягом 12 місяців з дня реєстрації договору купівлі-продажу, шляхом перерахування коштів на рахунок Чишківської сільської ради, а Продавець дає на це згоду (п.2.3. Договору).

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати грошових коштів за купівлю земельної ділянки виконав неналежним чином, оплативши 52 887,25 грн. 22.10.2009 року згідно платіжного доручення №6059, а решта суми в розмірі 581 759,75 грн. лише 23.12.2016 р. згідно платіжного доручення №1.

Тому внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу за період з 09.11.2008 р. до 23.12.2016 р. інфляційні втрати в розмірі 808 292,62 грн. та три відсотки річних в розмірі 156 704,77 грн., які просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

30.01.2017 р. позивачем надіслано відповідачу лист-претензію №84 з вимогою сплатити нараховані за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань інфляційні втрати в розмірі 808 292,62 грн. та три відсотки річних в розмірі 156 704,77 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Дана норма кореспондується зі ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно вимог п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до Рішення Давидівської сільської ради №10-1/2016 від 26.12.2016 Про припинення Винничківської, Кротошинської, Чишківської та Пасіки-Зубрицької сільських рад Давидівська сільська рада є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Винничківської, Кротошинської, Чишківської та Пасіки-Зубрицької сільських рад.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2008 р. між Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віктар (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець продає за плату, а Покупець приймає у власність земельну ділянку на території с. Бережани Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 1,02 га, кадастровий №4623688200:02:001:0105.

Даний Договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено 09.10.2008 р та зареєстровано в реєстрі під №4205.

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується оплатити вартість земельної ділянки, що є об'єктом продажу за цим Договором, в термін та на умовах, що передбачені цим Договором.

Розділом 2 Договору Сторонами обумовлено ціну Договору і умови оплати. Експертна грошова оцінка земельної ділянки за цим договором становить 634 647,00 грн. без ПДВ (п.2.1. Договору). Ціна продажу земельної ділянки становить 634 647,00 грн. без ПДВ (п.2.2. Договору). Грошові кошти за купівлю земельної ділянки, що є предметом цього Договору, покупець зобов'язується сплачувати щомісячно до 15 числа в сумі 52 887,25 грн. протягом 12 місяців з дня реєстрації договору купівлі-продажу, шляхом перерахування коштів на рахунок Чишківської сільської ради, а Продавець дає на це згоду (п.2.3. Договору).

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати грошових коштів за купівлю земельної ділянки виконав неналежним чином, оплативши 52 887,25 грн. 22.10.2009 року згідно платіжного доручення №6059 від 22.10.2009 р., а решта суми в розмірі 581 759,75 грн. лише 23.12.2016 р. згідно платіжного доручення №1 від 23.12.2016 р. Тому внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу за період з 09.11.2008 р. до 23.12.2016 р. інфляційні втрати в розмірі 808 292,62 грн. та три відсотки річних в розмірі 156 704,77 грн., які просить стягнути з відповідача.

Однак, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності (вх.22028/17) до позовних вимог Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія Віктар про стягнення 808 292,62 грн. інфляційних втрат за період з 09.10.2008 р. до 23.12.2016 р. та 156 704,77 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2008 року до 23.12.2016 р.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Як зазначалося раніше, відповідно до п.2.3. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р., укладеного між Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віктар (Покупець), грошові кошти за купівлю земельної ділянки, що є предметом цього Договору, покупець зобов'язується сплачувати щомісячно до 15 числа в сумі 52 887,25 грн. протягом 12 місяців з дня реєстрації договору купівлі-продажу, шляхом перерахування коштів на рахунок Чишківської сільської ради, а Продавець дає на це згоду (п.2.3. Договору).

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати грошових коштів за купівлю земельної ділянки виконав неналежним чином, оплативши 52 887,25 грн. 22.10.2009 року згідно платіжного доручення №6059, а решта суми в розмірі 581 759,75 грн. лише 23.12.2016 р. згідно платіжного доручення №1.

Отже, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу за період з 09.11.2008 р. до 23.12.2016 р. інфляційні втрати в розмірі 808 292,62 грн. та три відсотки річних в розмірі 156 704,77 грн., що є предметом даного спору.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

У пункту 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р. роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується оплатити вартість земельної ділянки, що є об'єктом продажу за цим Договором, в термін та на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п.2.3. Договору грошові кошти за купівлю земельної ділянки, що є предметом цього Договору, покупець зобов'язується сплачувати щомісячно до 15 числа в сумі 52 887,25 грн. протягом 12 місяців з дня реєстрації договору купівлі-продажу , шляхом перерахування коштів на рахунок Чишківської сільської ради, а Продавець дає на це згоду.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено 09.10.2008 р та зареєстровано в реєстрі під №4205.

Отже, остаточний розрахунок відповідно до умов Договору мав бути здійснений не пізніше 15.09.2009 року. Таким чином строк позовної давності за таким зобов'язанням сплив 15.09.2012 року. Проте, відповідачем 22.10.2009 р. в межах строку позовної давності було сплачено позивачу 52 887,25 грн. згідно платіжного доручення №6059 від 22.10.2009 р.

Згідно частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи положення ч.1 статті 264 Цивільного кодексу України та здійснений 22.10.2009 р. відповідачем платіж, строк позовної давності перервався та почався заново з 23.10.2009 року відповідно до частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, строк позовної давності за грошовим зобов'язанням згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р., сплив 23.10.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.11.2008 р. до 23.12.2016 р. інфляційні втрати в розмірі 808 292,62 грн. та три відсотки річних в розмірі 156 704,77 грн.

Відповідно до п.5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р. зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

Що стосується посилань позивача в запереченнях на заяву відповідача про застосування строку позовної давності на статтю 599 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому строк позовної давності не сплив, суд звертає увагу на наступне. П.2.3. Договору встановлений термін виконання грошових зобов'язань Покупця, а Продавець дав на це згоду, тому враховуючи положення частини 1 статті 530 та частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності почався зі спливом строку виконання зобов'язання.

Щодо тверджень позивача про те, що строк позовної давності перервався в зв'язку зі сплатою відповідачем 23.12.2016 р. 581 759,75 грн. за земельну ділянку згідно платіжного доручення №1, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р. роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Враховуючи наведене, строк позовної давності за грошовими зобов'язаннями згідно Договору не перервався в зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості 23.12.2016 року, оскільки така сплата відбулася після спливу строку позовної давності 23.10.2012 року, як встановлено раніше.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується поданої позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, постанови Верховного суду України від 26.04.2017 року, суд зазначає, що правовідносини, висвітлені у зазначеній постанові не є аналогічними до правовідносин у даній справі. Зокрема, як зазначено у Постанові Верховного суду України від 26.04.2017 року у справі, яка переглядається, судами встановлено, що обов'язок відповідача з оплати настав 03.01.2013 р., проте фактично зобов'язання виконано 12.04.2016 р. на виконання рішення суду від 18.05.2015 року , тому датою припинення зобов'язання є 12.04.2016 року. Отже, у справі, яка розглядалася Верховним судом України, строк позовної давності за основним зобов'язанням переривався розглядом справи у суді та не сплив до моменту пред'явлення позову про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Так, у постанові Верховного суду України від 26.04.2017 р., на яку посилається позивач, зазначено: Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення .

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.07.2017 р.

Суддя Галамай О. З.