Постанова

від 13.06.2017 по справі 910/4347/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 910/4347/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопенко Б.О. - представник, дов. б/н від 14.03.2017;

Іванов О.В. - представник, дов. б/н від 14.03.2017;

від відповідача: Перепеліцін К.М. - представник, дов. № 225-КМР-1864 від 30.05.2017;

від третьої особи: Сергієнко А.А. - представник, дов. № 05703-24120 від 28.12.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017

у справі № 910/4347/17 (суддя Пушкин Л.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору поновленим

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Промінь з позовом до Київської міської ради про визнання договору поновленим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/4347/17 позовні вимоги задоволено повністю; визнано поновленим договір оренди земельних ділянок від 12.01.2012 р. за № 75-6-00530, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь та Київською міською радою на той самий строк та на тих самих умовах; визнано угоду про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 12.01.2012 р. за № 75-6-00530, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь та Київською міською радою, у викладеній редакції.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/4347/17, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/4347/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2017.

У судовому засіданні 13.06.2017 представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/4347/17 залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2017 підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 13.06.2017 надав додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 215/2284 від 17.09.2009 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю Промінь у короткострокову оренду на 5 років для благоустрою та озеленення території, прилеглої до торговельного комплексу на Кільцевій дорозі (між вул. Миколи Трублаїні та вул. Великою Окружною) у Святошинському районі міста Києва, земельні ділянки загальною площею 1,36 га, з них ділянку № 1 площею 0,28 га та ділянку № 2 площею 0,19 га - за рахунок земель житлової та громадської забудови, ділянку № 3 площею 0,89 га (в межах червоних ліній).

16.12.2011 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 16.12.2011 за реєстровим номером № 579 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 12.01.2012 за № 75-6-00530.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач, за договором орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 17.09.2009 № 215/2284 та від 23.06.2011 № 302/5689 (п.5) за актом приймання-передачі передав, а позивач, за договором орендар, прийняв в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим договором.

Згідно із п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - Кільцева дорога (між вул. Миколи Трублаїні та вул. Великою Окружною) у Святошинському районі міста Києва; розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:344:0092 -2185 кв.м.; розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:344:0109 - 1890 кв.м.; розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:344:0047 - 8939 кв.м., цільове призначення - для благоустрою та озеленення території, прилеглої до торговельного комплексу, кадастрові номери - 8000000000:75:344:0092; 8000000000:75:344:0109; 8000000000:75:344:0047

Відповідно до п. 3.1 даний договір укладено на 5 (п'ять) років.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативно грошової оцінки.

В подальшому рішеннями Київської міської ради № 145/8429 від 20.09.2012 та № 145/8430 від 20.09.2012 вилучено з користування земельні ділянки, що виступають об'єктом оренди за договором оренди земельних ділянок від 12.01.2012 за №75-6-00530, а саме: - земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:344:0109 площею 0,1890 га; - земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:344:0047 площею 0,8939 га та передані вказані земельні ділянки у користування ТОВ Акрополіс Груп та ТОВ ЖБК МРІЯ .

Отже, предметом оренди за договором від 12.01.2012 за № 75-6-00530 залишилася виключно земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:344:0092 площею 0,2185 га.

У п. 8.3 договору сторонами визначено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно з приписами ст. 18 Закону України "Про оренду землі", в редакції, на момент укладення договору, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, оскільки договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.01.2012 за №45-6-00530 у книзі записів державної реєстрації договорів, пунктом 3.1 договору визначено, що його укладено строком на 5 років, то строк дії договору з урахуванням положень п. 3.1 був визначений до 12.01.2017.

Позивач листом від 14.02.2017 звернувся до відповідача з проханням підписати угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.01.2012 № 75-6-00530 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого було додано проект додаткової угоди, підписаний з боку позивача.

Зазначений лист був отриманий відповідачем 14.02.2017 за вх. № 08/2684.

Однак, рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки відповідачем не прийнято, додаткова угода про поновлення договору оренди між позивачем та відповідачем не укладена.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішень Київської міської ради від 17.09.20109 № 215/2284 та від 23.06.2011 № 302/5689, та з урахуванням рішень Київської міської ради №145/8429 від 20.09.2012 р. та №145/8430 від 20.09.2012 р., передано ТОВ Промінь оренду на 5 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:344:0092 площею 0,2185 га.

Згідно з приписами ст. 18 Закону України Про оренду землі) (чинної, на момент укладення Договору), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.01.2012 за №45-6-00530 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що його укладено строком на 5 років.

Таким чином, з урахуванням встановленої судом дати здійснення державної реєстрації договору, строк його дії з урахуванням положень п. 3.1 був визначений до 12.01.2017.

Однак, відповідач звернення позивача залишила без відповіді та без виконання, жодних заперечень у поновленні договору оренди на той самий строк і на тих саме умовах протягом 1 місяця після закінченні дії договору не направляла, доказів направлення заперечень у місячний строк після закінчення дії договору ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надала.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15 (правові висновки в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права), суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі ч.ч.1-5 ст. 33 та на підставі ч.6 ст. 33 Цього Закону.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 наведеного Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

При цьому, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, обов'язково незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди) та момент її направлення контрагенту за договором.

Відповідно до пункту 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Так, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. (Аналогічна правова позиція була викладена Верховним судом України у своїх постановах від 25.02.2015 та 15.04.2015 у справах №6-10цс15 та №6-55цс15).

Відтак, враховуючи, що позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, не повертав її Київській міський раді, та протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди поновив свою дію на підставі ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника щодо того, що останній не приймав рішення про продовження договору оренди земельної ділянки та те, що позивач в порушення норм чинного законодавства не звернувся за три місяці до закінчення дії договору з відповідним клопотання про поновлення дії договору, оскільки в даному випадку поновлення дії договору відбулось на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з відсутністю заперечень відповідача про поновлення дії договору.

Щодо доводів скаржника, що редакція запропонованої позивачем додаткової угоди вносить зміни в договір оренди, зокрема, в частині орендної плати (був розмір менший ніж 3%) за земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, позовні вимоги про встановлення річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки - є приведенням положення договору у відповідність чинному законодавству та не можуть розглядатися як зміна істотних умов договору, крім того, збільшення розміру орендної плати не порушує прав апелянта.

А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ Промінь є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржника не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/4347/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/4347/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/4347/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 16.06.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун