Постанова

від 08.06.2017 по справі 910/22892/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа№ 910/22892/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лобода В.В. - президент організації;

Денисенко О.М. - представник, дов. № 92 від 25.11.2016;

від відповідача: Телицька В.А. - представник, дов. № 225-КМР-816 від 14.03.2017;

від третіх осіб: 1. не з'явився;

2. ОСОБА_5 - особисто;

ОСОБА_6 - представник, дов. № 584 від 14.06.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної організації Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2017

у справі № 910/22892/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Релігійної організації Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_8;

2. ОСОБА_5;

про визнання недійсними пунктів договору оренди

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулась Релігійна організація Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним абзацу 2 п.8.4 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Релігійною організацією Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні та Київською міською радою 12.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним №651 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 26.09.2005 за №91-6-00490 у книзі записів державної реєстрації договорів, яким передбачено наступне: Орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору , а також визнати недійним в частині абзац 3 пункту 11.4, а саме: Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п.8.4 договору .

Рішенням від 10.02.2017 Господарський суд міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Релігійна організація Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 у справі № 910/22892/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 апеляційну скаргу Релігійна організація Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 у справі № 910/22892/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2017.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 06.04.2017 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/22892/16 до 27.04.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.04.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 розгляд апеляційної скарги Релігійної організації Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 у справі № 910/22892/16 призначено на 08.06.2017.

У судовому засіданні 08.06.2017 позивач просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/22892/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.06.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 08.06.2017 надав додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2003 Київською міською радою було прийнято рішення № 247/407 Про оформлення права користування земельними ділянками , згідно із яким органом місцевого самоврядування вирішено оформити Релігійному управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні, за умови виконання п. 8.1 рішення, право довгострокової оренди на 25 років на земельну ділянку загальною площею 0,96 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м. Києва, в тому числі: площею 0,57 га - за рахунок земель, наданих відповідно до пункту 3 рішення Київської міської ради № 22/123 від 29.10.1998 Про надання та вилучення земельних ділянок і погодження місця розташування об'єктів , право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки № 91-6-00006 від 04.08.2000; площею 0,39 га - за рахунок земель, оформлених відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради № 124/1101 від 21.12.2000 Про оформлення права користування земельними ділянками та право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки № 91-6-00018 від 12.04.2001.

17.03.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 149/2725 Про передачу земельної ділянки Релігійному Управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м. Києва .

Відповідно до п. 3 вказаного рішення Київська міська рада вирішила затвердити проект відведення земельної ділянки Релігійному Управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м. Києва; передати Релігійному Управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні, за умови виконання п. 4 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,9289 га для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель, право користування якими оформлено відповідно до п. 18 рішення Київської міської ради № 247/407 від 30.01.2003 Про оформлення права користування земельними ділянками та посвідчено договором оренди земельної ділянки № 91-6-00214 від 10.02.2004.

12.09.2005 між відповідачем, за договором орендодавцем, та позивачем, за договором орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого відповідач на підставі рішення Київської міської ради № 149/2725 від 17.03.2005 за актом приймання-передачі передає, а позивач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

Відповідно до ст.628 ЦК України, ст.180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України, ст.180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Пунктом 2.1 договору від 12.09.2005 сторони погодили, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул.Глибочицька, 5 у Шевченківському районі міста Києва; розмір - 9289 кв.м; цільове призначення - для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою; кадастровий номер - 8000000000:91:096:0001.

Згідно із п. 3.1 договору від 12.09.2005 його укладено строком на 25 років.

Відповідно до п. 4.2 договору від 12.09.2005 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі одного відсотка від її нормативної грошової оцінки.

У розділі 5 договору від 12.09.2005 сторонами визначено умови використання та обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Згідно із п. 8.4 договору від 12.09.2005 позивач зобов'язаний, в тому числі, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 11.4 договору від 12.09.2005 останній може бути розірваний, в тому числі, в односторонньому порядку за ініціативою відповідача, із звільненням від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли позивач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п.8.4 договору, здійснення без згоди відповідача передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Вказаний договір підписано Київським міським головою, президентом Релігійної організації Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні , скріплено печатками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстраційним № 651 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 26.09.2005 за № 91-6-00490 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачем вказано, що п. 8.4 договору від 12.09.2005, згідно із яким позивач зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору , а також п. 11.4 відповідно до якого договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою відповідача, із звільненням відповідача від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, не відповідають приписам чинного законодавства. Зокрема, заявником вказано, що означені умови договору не було передбачено у рішенні № 149/2725 від 17.03.2005 Київської міської ради, на підставі якого укладався спірний правочин. Також позивач вказує на те, що типовий договір оренди земельної ділянки також не передбачає оспорюваних умов.

Апеляційний господарський суд не погоджується ані із позовними вимогами, ані із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Виходячи зі змісту ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 762, 792 ЦК України, ст.ст. 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу ст.ст. 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.ст. 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тобто, вищенаведені норми права не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Як вже зазначалось, умовами п. 11.4 договору оренди однією з підстав для розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку є порушення позивачем строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, а за змістом п. 8.4 договору позивач зобов'язаний, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації.

Тобто, пунктами 8.4, 11.4 договору сторони погодили можливість його розірвання в односторонньому порядку, що не суперечить ст.31 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі № 910/17554/16.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 146-147).

Згідно із ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи; отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Апеляційний господарський суд встановив, що право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, не порушені, тому господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо порушення норм матеріального та процесуального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 у справі № 910/22892/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 у справі № 910/22892/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/22892/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 16.06.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім