Рішення

від 21.06.2017 по справі 190/1072/15-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1072/15-ц

Провадження №2/190/3/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. П`ятихатки

Дніпропетровської області

П'ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним,-

встановив:

ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ТОВ СФГ Гермес , П ятихатської РДА Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 8,631 га, (кадастровий номер 1224583000:01:031:0176), що розташована на території Лозуватської сільської ради П ятихатського району Дніпропетровської області. 03.03.2006 року між нею та СФГ Гермес було укладено договір оренди землі №72, згідно якого вона передала СФГ Гермес у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п'ять років. 21.05.2009 року між ними була укладена додаткова угода №1 до договору оренди землі від 03.03.2006 року, згідно якої строк дії договору оренди землі змінений на 25 років .

10.12.2014 року між СФГ Гермес та відповідачем укладений договір купівлі-продажу посівів №11/12/Б, згідно умов якого разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною їй земельною ділянкою, із збереженням за відповідачем усіх прав та обов'язків орендаря. Крім того, 17.01.2015 року між СФГ Гермес та відповідачем укладена додаткова угода до Договору оренди землі №7, до договору оренди землі від 03.03.2006 року №72, згідно з якою СФГ Гермес передало відповідачу право оренди належної їй на праві власності земельної ділянки. Проте оскільки вказана угода була укладена з порушенням вимог цивільного законодавства, а саме позивач не була повідомлена про намір СФГ Гермес передати у користування іншої особи (суборенду) земельної ділянки, додаткової угоди від 17.01.2015 року №7 про право оренди земельної ділянки укладеної без її як власника земельної ділянки відома, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 03.03.2006 року.

Просить визнати недійсною додаткову угоду від 17 січня 2015 року №7 до договору оренди землі №72 від 03.03.2006 року, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес проведену 18.03.2015 року, оскільки вказана угода була укладена з порушенням вимог цивільного законодавства, а саме вона не була повідомлена про намір продажу СФГ Гермес права оренди земельної ділянки.

19.10.2016 року позивачем подано уточнену позовну заяву в якій остання просить визнати недійсною додаткову угоду від 17.01.2015 року №7 до договору оренди землі від 03.03.2006 року №72, зареєстрованого у державному реєстру земель від 07.06.2006 року за №04061380026

Та визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20090047 від 18.03.2015 року, повернути земельну ділянку в належне користування їх власнику, та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

В судове засідання позивач ОСОБА_1, та представник позивача ОСОБА_2, не з явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, уточнені позовні вимоги підтримали, просить задовольнити їх у повному обсязі на підставах викладених у позовній заяві,

Відповідач ТОВ СФГ Гермес - свого представника в судові засідання 07.06.2017 року та 21.06.2017 року не направили, про час та місце проведення судового розгляду відповідач повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену у позовній заяві позивачем, довідці ЄДРПОУ про місце юридичної реєстрації відповідача та представником ТОВ СФГ Гермес в поданих до суду заявах та клопотаннях. Ознайомлення відповідача з часом та місцем проведення судових засідань підтверджується фактом подання до суду представником ТОВ СФГ Гермес заяв та клопотань, та поданням різних та одних і тих же апеляційних скарг в день проведення судових засідань, які свідчать про затягування розгляду справи відповідачем.

П ятихатська РДА Дніпропетровської області - про розгляд справи повідомлені належним чином, двічі, повторно, підряд, в судове засідання свого представника не направили.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №043756 від 20.04.2004 року власником земельної ділянки площею 8,631 га, (кадастровий номер 1224583000:01:031:0176), що розташована на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області є ОСОБА_1. (а.с.5 т.1)

Згідно копії договору оренди землі №72 від 03.03.2006 р., ОСОБА_1, передала СФГ Гермес в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 8,631 га, строком на 5 років, який зареєстровано в Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» від 07.06.2006 року за № 040613800261. (а.с.6-7 т.1)

Згідно копії акту про передачу та прийом земельної ділянки 03.03.2006 року ОСОБА_1, передала СФГ Гермес на виконання вищезазначеного договору оренди землі від 03.03.2006 року, земельну ділянку розміром 8,631 га.. (а.с.8 т.1)

Згідно копії додаткової угоди №1 від 21.05.2009р. до договору оренди землі №72 від 03.03.2006р., між позивачем та СФГ Гермес , внесено зміни до договору оренди землі, в якій, строк дії договору визначено на 25 років. (а.с.10 т.1)

Згідно копії договору купівлі -продажу посівів №11/12/Б від 10.12.2014р., СФГ Гермес передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес посіви озимої пшениці, які розташовані на земельній ділянці площею 8,631 га, щодо якої укладено Договір оренди землі №72 від 03.03.2006 року. Разом з посівами на підставах, передбачених ст. 411 ЦК України від Продавця до Покупця перейшло право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі договору оренди землі із збереженням за Покупцем усіх прав та обов'язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі (п.1.4 Договору), та лише в п.2.1 зазначеного договору вказується, що вартість посівів та права користування земельною ділянкою, що відчужується становить 480 гривен, а в п.2.2 договору вказано про зобов язання покупця сплатити повну вартість посівів, а не права користування земельною ділянкою, тобто вказаний договір свідчить про продажу посівів озимої пшениці, а не права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам ст.8 Закону України Про оренду землі та ст. 411 ЦК України.. (а.с.12-14 т.1)

Згідно копії додаткової угоди №7 від 17.01.2015р., до договору оренди землі №72 від 03.03.2006р. СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди земельної ділянки, набутої СФГ Гермес на підставі договору оренди землі, укладеного 03.03.2006 року з позивачем , відповідно до договору купівлі -продажу посівів №11/12/Б від 10.12.2014р., що суперечить вимогам ст.8 Закону України Про оренду землі та ст. 411 ЦК України. (а.с.15-16 т.1)

Згідно копії акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2015р., СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес земельну ділянку площею 8,631га.. (а.с.17 т.1)

Суд приходить до висновку, що на підставі вказаного договору від 10.12.2014 року та додаткової угоди від 17.01.2015р. між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес - відповідач набув всі права орендаря за первісним договором оренди №72 від 03.03.2006 року, у зв'язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до відповідача (тобто вчинено правочини суборенди земельних ділянок, отриманих СФГ Гермес в оренду від позивача по справі).

Згідно копії листа, СФГ Гермес за вих.№10/12/001 від 10.12.2014 року на ім'я позивача, відповідач направляв повідомлення про укладення між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів №11/12/Б від 10.12.2014 року, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_1, у разі наявності бажання придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором оренди землі №72 від 03.03.2006 року, про що необхідно було повідомити заявника протягом одного місяця. (а.с.18 т.1)

Жодних доказів направлення та/або вручення (отримання) вказаного повідомлення позивачу матеріали справи не містять, доказів іншого до суду не надано, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про неповідомлення СФГ Гермес позивача про укладення ним з ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів №11/12/Б від 10.12.2014 року на земельній ділянці площею 8,631 га, що належить позивачу.

Також не надано будь-яких доказів (окрім отриманого позивачем від реєстраційної служби відомостей (а.с.11 т.1)) щодо обставин повідомлення позивача, відповідачем та/або СФГ Гермес про факт укладення додаткової угоди №7 від 17.01.2015р., до договору оренди землі №72 від 03.03.2006р., що на праві власності належать позивачу.

За рішенням засновників - СФГ Гермес (код ЄДРПОУ 39268929) 03.11.2015 року вчинено реєстраційний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, дані щодо правонаступництва відсутні.03.11.2015 року керівником (підписантом, в подальшому - головою комісії з припинення або ліквідатором) вказаної юридичної особи - СФГ Гермес (код ЄДРПОУ 39268929) з 03.11.2015 року до часу припинення 09.01.2016 року був ОСОБА_3, яким 10.12.2014 року та 17.01.2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ Гермес . В той же час з 20.01.2015 року ОСОБА_3 є керівником відповідача - ТОВ СФГ Гермес , що за оскаржуваною угодою набуло право суборенди земельною ділянкою позивача, у зв'язку з чим вбачається, що з 20.01.2015 року керівником СФГ Гермес (до часу її припинення) та ТОВ СФГ Гермес (по час розгляду справи) була одна й та сама особа - ОСОБА_3, тобто договір купівлі -продажу посівів №11/12/Б від 10.12.2014р., та додаткова угода №7 від 17.01.2015р. мали фіктивний характер з метою утримання в користуванні однієї і тієї ж особи земельної ділянки, а не мали на меті продаж права користування земельної ділянки. ( а.с.83-88т.1.)

Згідно з ч.ч.2-4 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Згідно ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення окрім іншого вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 03.03.2006р. будь-яких окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися вищевказаними положеннями Закону України Про оренду землі .

Згідно ст.8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця . Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Проте, так як умовами договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник ділянки на її передачу в суборенду та/або користування ділянкою на інших підставах (в т.ч. укладення будь-яких інших цивільно-правових угод - додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо), не надавав, а земельна ділянка, що належать позивачу, в порушення встановленого законом порядку передана шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника, суд вважає заявлені позивачем вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2015 року, на підставі яких відповідач неправомірно набув право оренди земельної ділянки позивача, обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1ст.411 ЦК України - землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.2 ст.411 ЦК України - у разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. Згідно ч.3 ст.411 ЦК України - землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. Тобто ст.411 ЦК України визначено саме порядок продажу права користування земельною ділянкою, в той час як матеріали справи свідчать про фіктивність досліджених угод з метою утримання в користуванні однієї і тієї ж особи земельної ділянки в порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Згідно ст.ст. 8,9 зазначеного Закону орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою КМ України №1141 від 26.10.2011 року - державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду - рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п.2.1, 2.3, 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2001 №3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі вищевказаної додаткової угоди, є обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з подальшим поновленням записів про права, що існували до проведення вищевказаної реєстрації.

Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів особи в цивільному судочинстві, згідно ч.2 цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом.

Відносно вимог про визнання вказаного рішення держреєстратора про державну реєстрацію від 18.03.2015 року протиправними, суд з урахуванням положень ст.16 ЦК України зазначає, що визнання протиправним рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права як спосіб захисту цивільних прав цивільним законодавством, в т.ч. положеннями ст.16 ЦК України, не передбачено, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, суд,

вирішив:

Визнати недійсною укладену між селянським (фермерським) господарством Гермес та товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес додаткову угоду №7 від 17.01.2015р. до договору оренди землі №72 від 03.03.2006 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 07.06.2006р. за №04061380026.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20090047 від 18.03.2015 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (52150, с.Лозуватка, вул..Щорса П ятихатський район Дніпропетровська область, ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в с.Лозоватка, П ятихатського району, Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі в розмірі 243,60 (двісті сорок три) грн. 60 коп . сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто П"ятихатським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.

Головуючий суддя