Ухвала

від 21.06.2017 по справі 541/725/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/725/17 Номер провадження 22-ц/786/1724/17Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Кузнецової О.Ю., Одринської Т.В.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, розірвання договору оренди землі ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, розірвання договору оренди землі. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 2,82 га з кадастровим номером 5323289600:00:002:0019, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. 15 грудня 2012 року між ним і відповідачем укладено договір оренди землі № 79, який зареєстрований 26 грудня 2013 року. Умовами п.31 договору орендар зобов'язується прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону. Умовами п.38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Умовами п.39 договору допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у випадку невиплати орендної плати в повному обсязі до 01.01. поточного року за попередній рік оренди землі (договір вважається розірваним з 01.02. поточного року). Відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2013 рік, чим підтвердив, що ним було порушено вимоги п.31 договору, тобто він використав спірну земельну ділянку до дати державної реєстрації договору, що є підставою для розірвання договору за умов, передбачених п.38 договору. Також позивач зазначив, що п.9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (43 200,97 грн.), що становить на момент підписання договору 3 024,07 грн. При цьому позивач вважає, що п.10 договору є нечинним, так як сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати. Посилаючись на ч.3 ст.21 Закону України Про оренду землі , позивач стверджує, що розмір орендної плати необхідно коригувати на індекс інфляції на момент виплати орендної плати. На цій підставі із застосуванням відповідних коефіцієнтів інфляції, позивачем здійснено розрахунок заборгованості по орендній платі. Відповідно до даного розрахунку заборгованість по орендній платі в 2014 році становить 771,88 грн., за 2015 рік - 1 662,34 грн., а за 2016 рік 1 413,48 грн. Враховуючи не виплату орендної плати в повному обсязі за вищевказані роки, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо розірвання договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки. Останній раз лист-повідомлення було направлено 06.03.2017 року (отриманий відповідачем 09.03.2017р.), але у встановлений позивачем триденний строк з дати отримання листа-повідомлення й до дня подання позову відповідач жодних дій не вчинив, тобто ухиляється від повернення спірної земельної ділянки, що спонукало позивача звернутися до суду з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 5 047,38 грн., з них сума основного боргу з врахуванням інфляції у розмірі 4 620,24 грн., 3% річних у сумі 123,70 грн., пеня в сумі 303,44 грн., та розірвати договір оренди землі № 79, укладений 15.12.2012 року на земельну ділянку площею 2,82 га, кадастровий номер 5323289600:00:002:0019, розташовану на території Ярмаківської сільської ради, укладений між позивачем та відповідачем і зареєстрований реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 26.12.2013 року за індексним номером 9665819.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення суми боргу, з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, в розмірі 5 047,38 грн. та розірвання договору оренди землі № 79, укладеного 15 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та Приватним підприємством імені Зубковського на земельну ділянку площею 2,82 га, кадастровий номер 5323289600:00:002:0019, розташовану на території Ярмаківської сільської ради - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки розміром 2,82 га. з кадастровим номером 5323289600:00:002:0019, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 032409 (а.с. 6) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2013 (а.с. 10).

15 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та Приватним підприємством ім.Зубковського укладено договір оренди землі № 79, згідно з п. 8 якого позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 5 років починаючи з дати реєстрації договору (а.с.7-8). Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі № 79 від 15.12.2012 року зареєстрований 26.12.2013 року реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 4135443 (а.с. 11). Отже, вказаний договір набрав чинності з 26.12.2013 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 року по цивільній справі № 6-2777 цс16, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов висновку, що дії сторін договору, направлені на його виконання до набрання ним чинності, не можна вважати невиконанням обов'язків передбачених договором, оскільки права та обовязки по договору не почали діяти.

Крім того, пунктом 29 договору обов'язок передати в користування земельну ділянку покладений на орендодавця, тобто позивача, і відповідно до п.20 договору така передача здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі, а п.31 спірного договору передбачений обов'язок орендаря прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону. При цьому строки, в які орендар повинен приступити до використання прийнятої земельної ділянки, договором не встановлені, а п.31 договору не містить обмежень щодо того, коли можна починати використання переданої орендодавцем земельної ділянки, яку орендар зобовязаний прийняти.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом про передачу та прийом земельної ділянки позивач передав відповідачу земельну ділянку, зазначену в спірному договорі, 15 грудня 2012 року (а.с.9), тобто вчинив дії, спрямовані на використання земельної ділянки до набрання чинності договором оренди землі, внаслідок чого позивач отримав за використання земельної ділянки у 2013 році дохід у розмірі 3 024,07 грн., що підтверджується довідками відповідача (а.с.12, 45) та не заперечується самим позивачем.

У спірному договорі сторонами визначена орендна плата у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем та його представником під час розгляду справи не зазначено та не доведено, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки позивача до набрання чинності договором оренди землі № 79 від 15.12.2012 року позивач був позбавлений значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору та враховуючи, що права та обов'язки по договору на той час не почали діяти, вказана обставина не може бути підставою для розірвання договору ні відповідно до закону, ні відповідно до договору. Підписання позивачем договору оренди земельної ділянки свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору та те, що волевиявлення позивача було спрямоване саме на передачу земельної ділянки в оренду та отримання орендної плати у розмірі і порядку, передбаченому договором. Доводи позивача та його представника про те, що п.10 договору є нечинним, т.я. сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати, є безпідставним. Пункт 10 договору передбачає, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації, проте, у даному випадку, виходячи зі змісту цього пункту, має місце індексація нормативної грошової оцінки землі, оскільки індексація грошових доходів населення відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення до даних правовідносин не застосовується, а інших видів індексації діючим законодавством не передбачено. Умови договору оренди землі № 144, укладеного між сторонами, в частині виплати орендної плати відповідачем повністю дотримані, тобто відсутні підстави для застосування пунктів 14, 39 договору оренди землі та вимог ст. 625 ЦК України щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, а також пені та відсутні підстави розірвання вказаного договору.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Предметом даного спору є стягнення розміру заборгованості орендної плати з урахуванням інфляції у розмірі 4 620,24 грн., 3% річних у розмірі 123,70 грн., пені у розмірі 303,44 грн., а всього 5 047, 38 грн. та розірвання договору оренди землі з підстави невиплати орендної плати в повному обсязі до 01.01.поточного року за попередній рік оренди землі.

На підтвердження факту сплати орендної плати відповідач надав довідку № 16 від 24.02.2017 р. та довідку від 18.04.2017 р., згідно яких 09.08.2013 р. та 11.11.2013 р. позивачу видано готівку у сумі 1 300,00 грн. та 1 272,00 грн. грн. за 2013 рік, за 2014 рік видано ячмінь 300 кг - 690 грн., віко-овес 200 кг -360 грн., кукурудза 2 сорт 895 кг -1521,50 грн. всього на суму 2 571,20 грн., у 2015 році виплачена готівка у сумі 3 154,00 25.11.2015 р. грн., у 2016 році виплачена готівка у розмірі 4 700,62 грн. 01.12.2016 р. (а.с. 12,44).

Згідно п. 31 договору оренди землі №144 від 15.12.2012 р. орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року.

Отже, вбачається, що відповідачем своєчасно була виплачена позивачу орендна плата за договором оренди землі у 2013-2016 роках, тому підстави для розірвання договору оренди із-за несвоєчасного внесення орендарем орендної плати відсутні. Висновки місцевого суду в цій частині є правильними та грунтуються на умовах договору оренди та вимог діючого законодавства.

Щодо вимог в частині обчислення розміру орендної плати, то позивачем не оскаржено п. 10 договору оренди землі № 144 від 15.12.2012 р., згідно якого обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. У даному випадку позивач самостійно обрав спосіб захисту порушеного права шляхом пред явлення позову про стягнення розміру боргу з урахуванням інфляції у розмірі 4 620,24 грн., 3% річних у розмірі 123,70 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, пені у розмірі 303,44 грн., а всього 5 047, 38 грн., при цьому привів розрахунок заборгованості із застосуванням індексів інфляції за кожен рік, 3% річних та пені. Виходячи зі змісту п.10 договору оренди землі, то місцевим судом правильно зроблено висновок про те, що у даному випадку цей пункт договору передбачає індексацію, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не із застосуванням індексів інфляції на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення , стаття 2 якого визначає, що є об'єктами індексації грошових доходів населення, і що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. За змістом ст. 4. цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у ред. від 24.12.2015 р.), для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті, підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін . Тобто, вказаний Закон на спірні правовідносини не поширюється. Оскільки орендна плата сплачена вчасно, то відсутні підстави для нарахування 3% річних та пені.'

Доводи апеляційної скарги відносно тлумачення місцевим судом п. 10 договору оренди землі, не заслуговують на увагу, оскільки у позові позивач посилається на те, що п.10 договору є не чинним, у мотивувальній частині рішення суд вказав, що твердження позивача та його представника в цій частині є безпідставними та навів мотиви.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно індексації орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації за 2013-2016 роки, з вище наведених підстав.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що місцевий суд не врахував, що орендар при будь-якому розрахунку не доплатив власнику землі орендну плату згідно вимог спірного договору оренди землі, а тому є підстави для дострокового його розірвання (п.39 договору), оскільки недоплата орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди землі, згідно п. 39 договору невиплата орендної плати в повному обсязі до 01.01.поточного року за попередній рік допускає розірвання договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

СУДДІ: