Постанова

від 20.06.2017 по справі 802/976/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2017 р. Справа № 802/976/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника заявника : Гелетко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданням: Головного управління ДФС у Вінницькій області

до: приватного підприємства "Сігма Захист"

про: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з поданням звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна приватного підприємства "Сігма Захист".

Обґрунтовуючи подане подання заявник, зазначив, що Головним управління ДФС у Вінницькій області прийнято наказ № 1198 від 09 червня 2017 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Сігма Захист". Однак, відповідач ознайомившись з наказом Про проведення документальної планової виїзної перевірки № 1198 від 09 червня 2017 року та направленнями на перевірку № 1077 від 09 червня 2017 року відмовився допустити перевіряючих до перевірки у зв'язку з чим працівниками Головного управління ДФС у Вінницькій області було складено акт № 60/1401/37908640 від 28 листопада 2016 року про відмову у допуску посадових осіб до проведення документальної планової виїзної перевірки. Окрім того, працівниками Головного управління ДФС у Вінницькій області було складено акт від 13 червня 2017 року про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Сігма Захист".

16 червня 2017 року начальником Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків приватного підприємства "Сігма Захист". Враховуючи, що платник податків умисно ухиляється від проведення перевірки та фактично перешкоджає здійсненню ГУ ДФС у Вінницькій області податкового контролю, заявник просить підтвердити адміністративний арешт майна приватного підприємства "Сігма Захист".

Представник заявника у судовому засідання посилаючись на обставини, викладені у поданні, просила його задовольнити та підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна приватного підприємства "Сігма Захист".

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду подання повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с. 16). Заперечень на подання від відповідача до суду не надходило, заяви щодо неможливості розгляду справи у відсутності його представника чи відкладення розгляду справи також не подавалися.

Відповідно до положень частини 7 статті 183-3 КАС України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Згідно із ч. 7 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Заслухавши пояснення представника заявника, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято наказ № 1198 від Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Сігма Захист" (а.с. 10).

Разом з тим, відповідач ознайомившись з наказом Про проведення документальної планової виїзної перевірки та направленнями на перевірку від 09 червня 2017 року відмовився допустити перевіряючих до перевірки у зв'язку з чим працівниками Головного управління ДФС у Вінницькій області було складено акт від 13 червня 2017 року про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Сігма Захист" (а.с. 11).

16 червня 2017 року начальником управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області винесено звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Сігма Захист" (а.с. 8).

16 червня 2017 року начальником Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с. 6).

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд враховує таке.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції контролюючих органів, до яких, зокрема, відноситься здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.

Відповідно до пп.16.1.9 п.16.9 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних перевірок визначені статтею 81 ПК України.

Пунктом 81.1 цієї статті передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку, у такому випадку, є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Всі вищезазначені вимоги службовими особами заявника були виконані.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних документально підтверджених доказів, які б ставили під сумнів законність дій заявника.

Стаття 94 Податкового кодексу України визначає, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В силу положень підпункту 94.6.1 пункту 94.6 ст. 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до п. 4.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

У відповідності до п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податковим органом дотримано вимог закону щодо порядку звернення до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, вимоги податкового органу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 158, 167, 183-3, 255, 257 Кодексу адміністративного cудочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити.

Визнати обґрунтованим рішення від 16 червня 2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна приватного підприємства "Сігма Захист" (код ЄДРПОУ 31836213).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна