Постанова

від 22.06.2017 по справі 826/1461/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2017 року письмове провадження № 826/1461/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.10.2016р. №00052221401 та №0005241401.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позовних вимог, згідно яких проти задоволення позову заперечує.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ Едвента Лоу за результатами якої 16.09.2016р. складено Акт №286/26-15-14-01-01/34356549 Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013р. по 31.03.2016р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1 статті 134, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 138.2, 138.4 статті 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 596 828грн., у тому числі за 2013 рік - 149475грн. та за 2014 рік - 447 353грн.;

- п. 198.3, 198.2, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 712401грн., у тому числі по періодам: квітень 2013 року - 147342грн., квітень 2014 року - 19913грн., червень 2014 року - 13961грн., липень 2014 року - 146674грн., серпень 2014 року - 152610грн., вересень 2014 року - 163902грн., січень 2016 року - 22083грн., лютий 2016 року - 35917грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 28.10.2016р. прийняті податкові повідомлення - рішення №00052221401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 895 242грн., у тому числі основний платіж - 596 828грн. та штрафні санкції - 298 414грн. та №0005241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 832 590грн., у тому числі основний платіж - 555060грн. та штрафні санкції - 277530грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 28.10.2016р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Флюїд Тівіай (код ЄДРПОУ 38203902) укладено Договір щодо проведення рекламної компанії від 01.10.2012р. №0110АК, згідно якого Виконавець (ТОВ Флюїд Тівіай ) в період дії цього договору бере на себе зобов'язання надавати Замовникові послуги з проведення Рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника, відповідно до погоджених і затверджених Сторонами Додатків до цього Договору. Замовник зобов'язується оплатити і прийняти надані Виконавцем послуги, на умовах визначених цим Договором і Додатками до нього.

На виконання вимог вказаного договору сторонами складені та підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №865 від 31.10.2012р., №189 від 30.11.2012р., №336 від 31.12.2012р., №104 від 31.01.2013р., №196 від 28.02.2013р., №345 від 31.03.2013р., №423 від 30.04.2013р.; податкові накладні №403 від 29.10.2012р., №421 від 30.10.2012р., №437 від 31.10.2012р., №272 від 27.11.2012р., №542 від 30.11.2012р., №655 від 31.12.2012р., №215 від 18.12.2012р., №473 від 31.01.2013р., №297 від 29.01.2013р., №260 від 28.02.2013р., №236 від 28.03.2013р., №277 від 31.03.2013р., №182 від 25.04.2013р., №161 від 23.04.2013р.; акт прийому-передачі рекламного відео матеріалу від 01.10.2012р.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Флюїд Тівіай дійшов висновку з тих підстав, що Подільським районним судом міста Києва у відношенні директора ТОВ Флюїд Тівіай - ОСОБА_1 26.08.2014р. винесено вирок у справі №758/9742/14-к.

Крім того, судом встановлено, що 01.04.2014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ Сейл Сістем (код ЄДРПОУ 38962117) (Виконавець) укладено договір щодо розміщення рекламних матеріалів №0104БД, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) Рекламних матеріалів Замовника та/або клієнта Замовника на відповідних Рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами додатків до цього договору.

На виконання умов вказаного договору сторонами були виписані та підписані акти надання послуг від 30.04.2014р. №3004/504, від 28.04.2014р. №2804/138, від 26.04.2014р. №2604/009, від 24.04.2014р. №2404/086, від 22.04.2014р. №2204/083, від 20.04.2014р. №2004/010, від 18.04.2014р. №1804/060, від 16.04.2014р. №1604/066, від 14.04.2014р. №1404/104, від 12.04.2014р. №1204/009, від 10.04.2014р. №1004/114, від 08.04.2014р. №804/082, від 06.04.2014р. №604/005, від 04.04.2014р. №404/072, від 02.04.2014р. №204/076 та податкові накладні №232 від 02.04.2014р., №233 від 04.04.2014р., №235 від 06.04.2014р., №236 від 08.04.2014р., №238 від 10.04.2014р., №239 від 12.04.2014р., №240 від 14.04.2014р., №242 від 16.04.2014р., №244 від 18.04.2014р., №246 від 20.04.2014р., №248 від 22.04.2014р., №249 від 24.04.2014р., №2 від 26.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №7 від 30.04.2014р.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Сейл Сістем дійшов висновку з тих підстав, що на підставі протоколу допиту громадянки ОСОБА_2, яка повідомила, що за грошову винагороду зареєструвала підприємство на своє ім'я без мети ведення фінансово-господарської діяльності (кримінальне провадження №32014100000000215 від 23.10.2014р.).

Також судом встановлено, що 01.09.2014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ Еліт Технолоджи (код ЄДРПОУ 39247411) укладено договір щодо розміщення Рекламних матеріалів №2908КК, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) Рекламних матеріалів Замовника та/або клієнта Замовника на відповідних Рекламоносіях впродовж погодженого періоду часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами додатків до цього договору. Замовник зобов'язується оплатити і прийняти надані Виконавцем послуги, на умовах визначених цим договором і додатками до нього.

На виконання умов вказаного договору між сторонами виписані та підписані акт надання послуг від 30.09.2014р. №3009/204 та податкова накладна №1 від 30.09.2014р.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно аналізу бази Податковий блок контролюючим органом встановлено, що протягом 2014 року позивачем сформовано ймовірно незаконний податковий кредит від СГД, які мають ознаки ризиковості .

В вересні 2014 року позивачем сформовано ПК на суму ПДВ 163901,50грн. від ТОВ Еліт Технолоджи , перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, виявлено як СФП 29.08.2015р. співробітниками ОУ ГУ ДФС у Харківській області, облікова картка СФП б/н від 29.08.2015р.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано доказів та, відповідно такі докази та обставини не виявлені ним під час перевірки, щодо порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Еліт Технолоджи .

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ Фунт Пікчерс (код ЄДРПОУ 37145667) було укладено ряд договорів щодо проведення фотосесії від 27.02.2014р. №270214, від 14.04.2014р. №1404АЗ, від 06.06.2014р. №7К, від 10.06.2014р. №8К, згідно яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення фотосесії для створення фотозображень під умовною назвою Хміль , Ячмінь , Пивна рідина та Чан для реклами продукції клієнта, що випускається під ТМ Оболонь ; для використання при створенні ключового графічного елементу з умовною назвою Три пляшки в льоні для зовнішньої реклами для кампанії з умовною назвою Оболонь Безалкогольне для реклами продукції клієнта, що випускається під ТМ Оболонь ; для створення 2 фотозображень з умовною назвою Віртуоз-1 та Віртуоз-2 для проекту з умовною назвою КСБ JІА Іміджева комунікація та здійснення після зйомочних робіт з фотозображеннями; для створення 1 фото зображення з умовною назвою Суперечка для проекту з умовною назвою Літня акція та передати усі виключні майнові права інтелектуальної власності на створені фотозображення.

На виконання умов вказаних договорів сторонами були виписані та підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000060, №ОУ-0000068, №ОУ-0000074, №ОУ-0000073 та податкові накладні №2 від 07.03.2014р., №4 від 17.04.2014р., №3 від 11.06.2014р., №2 від 10.06.2014р.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фунт Пікчерс дійшов висновку з тих підстав, що на підставі протоколу допиту засновника і директора ОСОБА_3, який повідомив, що підприємство зареєстровано за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності (кримінальне провадження №420141000000000259 від 10.04.2014р. за ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного контролюючий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з контрагентами - ТОВ Флюїд Тівіай , ТОВ Сейл Сістем , ТОВ Еліт Технолоджи та ТОВ Фунт Пікчерс здійснюються поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності вказаних підприємств - контрагентів та є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Однак з даними доводами контролюючого органу суд частково не погоджується з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових накладних; акти здачі - прийняття робіт та платіжні доручення по відносинам із вказаними контрагентами.

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Сейл Сістем , ТОВ Еліт Технолоджи та ТОВ Фунт Пікчерс , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: акти здачі - приймання робіт, податкові накладні та платіжні доручення.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Одночасно суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, не було також надано до суду доказів на які йде посилання контролюючим органом в Акті перевірки про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Флюїд Тівіай , ТОВ Сейл Сістем , ТОВ Еліт Технолоджи та ТОВ Фунт Пікчерс .

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів - ТОВ Флюїд Тівіай , ТОВ Сейл Сістем , ТОВ Еліт Технолоджи та ТОВ Фунт Пікчерс , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат на підставі виписаних ТОВ Флюїд Тівіай , ТОВ Сейл Сістем , ТОВ Еліт Технолоджи та ТОВ Фунт Пікчерс податкових накладних і інших первинних документів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується посилання в акті перевірки на вирок Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014, згідно якого ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, суд зазначає про наступне.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 по кримінальній справі №758/9742/14-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_1; визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що на початку квітня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись в м. Києві в районі станції метро Контрактова Площа , вступила в попередню змову з невстановленими особами про реєстрацію на своє ім'я за грошову винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Флюід Тівіай без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1.

До того ж, у згаданому вироку Подільського районного суду міста Києва не встановлено, що ТОВ Флюїд Тівіай не мало взаємовідносин з ТОВ Едвента Лоу , не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ Флюїд Тівіай по взаємовідносинам із ТОВ Едвента Лоу та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Подільського районного суду міста Києва не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не беруться судом до уваги.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених належними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами: ТОВ "ФЛЮЇД ТІВІАЙ", ТОВ "СЕЙЛ СІСТЕМ", ТОВ "ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖИ" та ТОВ "ФУНТ ПІКЧЕРС", - суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків ГУ ДФС у м. Києві, викладених в акті перевірки № 286/26-15-14-01-01/34356549 від 16 вересня 2016 року.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 00052221401 та № НОМЕР_1 від 28 жовтня 2016 року, - суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ЕДВЕНТА ЛОУ" є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головною управління ГУ ДФС у м. Києві від 28 жовтня 2016 року №00052221401 та №0005241401.

Присудити з бюджетних асигнувань Головною управління ГУ ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДВЕНТА ЛОУ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 917 гривень 48 копійок (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень, 48 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій