Ухвала

від 14.06.2017 по справі 808/3513/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції - Стрельнікова Н.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2017 рокусправа № 808/3513/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання Спірічев Я.В., з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі №808/3513/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Мотор Січ до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Мотор Січ (далі - позивач, ПАТ Мотор Січ ) звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 року №0001044102, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4687245,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2343622,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що суть претензій податкового органу зводиться до того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, які не направлені на настання реальних наслідків, при цьому висновки акту перевірки ґрунтуються лише на даних АІС Податковий блок без посилань на жодний первинний бухгалтерський документ. Разом з тим, у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність вчинення господарських операцій з контрагентами: ТОВ НВП Спецсервіс , ТОВ Авіатехпром , ПП Гарант-плюс , ТОВ Бізнес простір груп за період квітень - липень 2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено документування операцій позивача з контрагентами та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником. Отже, надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок;

господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, зокрема з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, відповідачем, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.09.2016 року №237, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Мотор Січ з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами та за періоди наведеними у додатку №1 до акту перевірки, а саме за період квітень-липень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2016 року №100/28-04-41-02/14307794.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, абзацу а пункту. 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу б пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, пункту 5 розділу ІІІ, підпунктів 1, 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, в результаті чого ПАТ Мотор Січ завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 4687245 грн., в тому числі: квітень 2016 року - 2114062 грн., травень 2016 року - 2120435 грн., червень 2016 року - 354890 грн., липень 2016 року - 97858 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 року №0001044102, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4687245,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2343622,50 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, можна дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ Мотор Січ у квітні-травні 2016 року мало взаємовідносини з ТОВ Авиатехпром відповідно до:

- договору поставки №4987/15Д(УЗ) від 26.02.2015 року на придбання авіа-комплектуючих згідно специфікацій;

- контракту №1323/658-І65-045-УА804 (ВТД) від 09.03.2016 року на поставку авіадвигуна АИ-20М №Н2846169;

- контракту №1323/658-І16-046-УА804 (ВТД) від 09.03.2016 року на поставку головних вертольотних редукторів згідно специфікацій.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем надані первинні документи, а саме: додаткові угоди, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, паспорти на вироби (а.с. 110-233 т.2).

Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані приходні ордери. Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ Мотор Січ у періоді квітень-травень 2016 року.

Сума податку на додану вартість за операціями з товару складає 1674443,33 грн. та включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-травень 2016 року.

Також, у квітні-травні 2016 року позивач мав взаємовідносини з ПП Гарант-Плюс відповідно до:

- договору поставки №4183/15-Д (УЗ) від 12.02.2015 року на придбання авіа-комплектуючих (а.с.76-78 т.4 );

- договору на поставку поковки №7929/11-Д(УЗ) від 07.07.2011 року (а.с.107-110 т.4).

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем надані первинні документи, а саме: додаткові угоди, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки, сертифікати якості, паспорти на вироби, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а.с. 76-252 т.4, 1-175 т.6).

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ Мотор Січ у періоді квітень-травень 2016 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані приходні ордери.

Сума податку на додану вартість за операціями з товару складає 1301541,93 грн. та включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-травень 2016 року.

Між позивачем та ТОВ НВП Спецсервіс укладено договір поставки №26/10(УЗ) від 07.10.2015 року на придбання комплектуючих згідно специфікацій (а.с. 177-180 т.5). В підтвердження господарських операцій з контрагентом на виконання зазначеного договору позивачем надано: договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, паспорти на вироби, товарно-транспортні накладні (а.с. 176 - 233 т. 5).

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ Мотор Січ у періоді квітень 2016 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, на підтвердження чого надані приходні ордери.

Сума податку на додану вартість за операціями з товару складає 1298166,66 грн. та включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-травень 2016 року.

Також, між ПАТ Мотор Січ та ТОВ Бізнес простір груп укладено договір поставки №1-15 (УЗ) від 28.10.2015 року на поставку продукції (а.с. 5-10 т.3). На підтвердження господарських операцій з контрагентом на виконання зазначеного договору надано: договір, специфікації, сертифікати якості, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату, технічні паспорти на вироби, товарно-транспортні накладні, тощо(а.с. 5-250 т. 3).

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПАТ Мотор Січ у періоді червень, липень 2016 року. Продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані приходні ордери.

Сума податку на додану вартість за операціями з товару складає 610417,24 грн. та включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість червень, липень 2016 року.

Судом першої інстанції установлено, що висновки акту перевірки в цілому базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагентів позивача (ТОВ Авіатехпром , ТОВ НВП Спецсервіс , ПП Гарант-плюс , ТОВ Бізнес простір груп ), податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (АІС Єдиний реєстр податкових накладних (Архів податкової звітності), в ході якого, як зазначає відповідач, встановлено, що наведені вище постачальники ПАТ Мотор Січ не є виробниками або імпортерами продукції та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому позивачу, у своїх постачальників, в свою чергу останніми така продукція самостійно не виготовлялась, не придбавалась та не імпортувалась по всьому ланцюгу постачання.

Разом з тим, судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між позивачем з контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України. Крім того, придбаний товар та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, наслідком чого став фактичний рух активів/зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

Також, слід зазначити, що зі змісту акту перевірки не вбачається, що податковим органом виявлені дефекти форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, із пояснень представника позивача з'ясовано, що одним із видів діяльності позивача є виготовлення, модернізація та ремонт вертольотів (у тому числі для потреб Міністерства оборони України), для комплектації яких у ТОВ Авіатехпром , ТОВ НВП Спецсервіс , ПП Гарант-плюс постачаються балочні держателі та приціли (якими укомплектовані лише вертольоти, що закуповуються Міністерством оборони України), автомати перекосу, датчики рівня палива, висоти, тиску, авіагоризонти, автомати перекосу, пристосування для виготовлення та зборки вертольоту та інше. На всі зазначені вироби підприємством надані документи: паспорти, етикетки, комплектні відомості, сертифікати якості відповідності, тощо.

Стосовно сумніву податкового органу реальності та доцільності придбання такого товару, як авіаційні двигуни АИ-20М №Н2846169 в неробочому стані, представником позивача надано пояснення, що купівля авіаційної техніки з вичерпаними ресурсами, в неробочому стані та іншими дефектами, що не дають змоги використовувати його за призначенням, є сталою практикою, яка дозволяє формувати ремонтний фонд запасних частин 2-ї категорії, які після дефекації та ремонту можуть встановлюватись на вироби (авіаційні двигуни) з позначкою 2 категорія , що допущені до експлуатації з меншим терміном зберігання та міжремонтним ресурсом. Отримання таких двигунів позивачем підтверджується не лише актами прийому-передачі, а й подальшим документальним оформленням руху та виконання технологічних операцій з такими двигунами - складання дефектних відомостей, за бракуванням та списанням непридатних складових, утилізацією брухту та інше.

Крім того слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції і її підтвердження належним чином складеними первинними документами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі надані необхідні первинні документи (додаткові угоди, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки, тощо) з урахуванням проплат, вказаних у платіжних дорученнях, доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарських операцій з контрагентами. Крім того, судом установлено, що отримані товари від контрагентів використані позивачем у подальшій своїй господарській діяльності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даному випадку слід виходити з того, що зміст господарської операції має перевагу над формою її фіксації, а недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки податковим органом, не свідчать про її недостовірність або недійсність, а також не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Так само, посилання податкового органу на податкову інформацію одержану по контрагентам позивача не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 18.10.2016 року №100/28-04-41-02/14307794, оскільки вона не спростовує дійсність укладених ПАТ Мотор Січ з контрагентами правочинів щодо придбання товару, і не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Отже, дії позивача щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення відповідних сум до бюджетного відшкодування є правомірними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не доведено законність висновків, зроблених в акті перевірки, та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 року №0001044102.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

30 травня 2017 року на адресу суду від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, супровідним листом від 29 травня 2017 року №808/3513/16, надійшло платіжне доручення від 11 травня 2017 року №14095 на суму 116009,31 грн., яким судовий збір сплачено у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі №808/3513/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Мотор Січ до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 червня 2017 року, в повному обсязі постанова складена

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_4