Ухвала

від 13.06.2017 по справі 820/14081/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2017 р. К/800/39676/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Приходько І.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Транстерміналсервіс-2000 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 820/14081/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Транстерміналсервіс-2000 доІндустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транстерміналсервіс-2000 звернулось до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000512220, №0000522220 від 13.06.2013.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 28.11.2016 №1286 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016 справа № 820/14081/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, справу розглянуто у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Рест-Профі та ТОВ ІВФ Спецтехстрой за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №2358/22-207/37368122 від 27.05.2013;

- вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 462 666,67 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 за №0000512220, №0000522220.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано спірні суми податкового кредиту, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням товару (продольно-фрезерного станку - модель 6620 зав. № 20, 1971 року випуску у комплекті зі столом 6300x2000мм та 4 фрезерних головки, що був у експлуатації, виробництва Ул'янівського заводу важких та унікальних станків, у кількості 1 шт.), який був використаний останнім в оподатковуваних операціях у межах його господарській діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що за відсутності документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вказаного товару, реальність проведення спірної операції позивачем не підтверджено.

Колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином первинними документами, складеними правоздатним суб'єктом господарювання, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ПП Рест-Профі було укладено договір купівлі-продажу №120401 від 02.04.2012, за умовами якого ПП Рест-Профі передає позивачу право власності на продольно-фрезерний станок: моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску у комплекті зі столом 6300x2000мм та 4 фрезерних головки, що був у експлуатації, виробництва Ул'янівського заводу важких та унікальних станків, у кількості 1 шт. Згідно п.3.1.2 вказаного договору місцем знаходження товару узгоджено у зібраному вигляді на фундаменті цеху ЦМРП заводу Енергомашспецсталь м. Краматорськ.

На виконання умов вказаного договору оформлено видаткову накладну №РН040501 від 04.05.2012 та податкову накладну №27 від 04.05.2012.

На підтвердження факту проведення розрахунків позивачем надано банківські виписки, де отримувачем коштів є ПП Баварія-Ф згідно договору уступки права вимоги №120601.1 від 01.06.2012, укладеного з ТОВ Рест-профі . На підтвердження факту використання придбаного товару в господарській діяльності позивачем надано регістр бухгалтерії Журнал проводок по рахункам 1521, 6442, 631, бухгалтерську довідку та договори, укладені між позивачем (як виконавцем) та замовниками, предметом яких є виконання робіт по виробництву продукції на продольно-фрезерному станку моделі 6620.

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем первинні документи (податкова накладна, видаткова накладна, договір, банківські виписки) складені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за №88, з огляду на що суд дійшов висновку про правомірність формування платником податків спірних показників податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність реальності здійснення спірної операції з огляду на те, що поданими позивачем доказами не підтверджено факт отримання товару та факт його оприбуткування.

Судова колегія зазначає, що наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд касаційної інстанції не вбачає, що під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було належно досліджено обставини реальності здійснення позивачем спірної операції з його контрагентом.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції, не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Отже, з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту під час нового розгляду справи судам слід дослідити наявність ділової мети у спірній операції, її фактичне здійснення сторонами спірної угоди, тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність її здійснення, передбачених укладеним договором, встановити зв'язок між фактом придбання товару, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції та встановити, чи розкривають вони зміст господарської операції за укладеним договором та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю Транстерміналсервіс-2000 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції..

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко Судді І.В. Приходько О.А. Веденяпін