Рішення

від 20.06.2017 по справі 903/356/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2017 р. Справа № 903/356/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Олімп-Юг"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський цукровий завод"

про стягнення 112 410,43грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 13.02.2015р.

від відповідача: н/з

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 20.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Олімп-Юг"- звернувся до суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський цукровий завод" про стягнення 86 825,00грн., в т.ч. 60 000,00грн.-заборгованості за надані послуги на підставі договору про надання охоронних послуг №395-12 від 30.11.2012р., 25 025,00грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих охоронних послуг за період з 11.12.2013р. по 11.06.2014р. згідно п. 2.4. договору та 1 800,00грн.-3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих охоронних послуг, у встановлені договором про надання охоронних послуг №395-12 від 30.11.2012р. строки.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку №26000150400227 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537, який належить ТОВ "Заплазський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 37382063) в розмірі позовних вимог у сумі - 87625,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2017р. було передано позовну заяву Приватного підприємства "Олімп-Юг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський цукровий завод" про стягнення 87 625,00грн. за підсудністю до господарського суду Волинської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Волинської області справу №903/356/17 розподілено до розгляду судді Бондарєву С.В.

Ухвалою суду від 26.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 31.05.2017р. на 12:30год.

22.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№01-54/4793/17), яким він до матеріалів справи долучив виписку по рахунку ПП "Олімп-Юг" із ТзОВ "Заплазський цукровий завод" з 28.02.2013р. по 18.12.2013р., виписку про рух коштів, платіжне доручення №70 від 15.07.2015р., платіжне доручення №3503 від 16.05.2017р., уточнену позовну заяву та уточнене клопотання про забезпечення позову, договір від 30.11.2012р. №395-12, акти виконаних робіт за грудень 2012р. та за період з січня 2013р. по листопад 2013р., лист-звернення №577 від 28.11.2014р., лист-претензію №206 від 15.09.2016р.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 112 410,43грн., в т.ч. 55 000,00грн.-заборгованості за надані послуги на підставі договору про надання охоронних послуг №395/12 від 30.11.2012р., 2 448,63грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих охоронних послуг за період з 11.12.2013р. по 11.06.2014р. згідно п. 2.4. договору, 4 954,52грн.-3% річних за період з 01.06.2014р. по 31.05.2017р. та 50 007,28грн.-суми індексу інфляції за період з червня 2014 року по квітень 2017 року (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

Проте, доказів надіслання відповідачу даної заяви суду не надав.

Водночас, в уточненій заяві про забезпечення позову просив суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку №26000150400227 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537, який належить ТОВ "Заплазський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 37382063) в розмірі позовних вимог у сумі - 112 410,43 грн.

22.05.2017р. поштою на адресу господарського суду від представника Приватного підприємства "Олімп-Юг" надійшов супровідний лист б/н (вх.№01-54/4793/17 від 22.05.2017р.), яким він долучив до матеріалів справи клопотання, в якому він просить суд забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - господарський суд Одеської області.

Ухвалою суду від 25.05.2017р. у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства "Олімп-Юг" про проведення судового засідання 31.05.2017р. о 12:30 год. в режимі відеоконференції відмовлено.

29.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н (вх.№01-54/5054/17), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання та призначити справу до розгляду в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - господарський суд Одеської області.

Ухвалою суду від 31.05.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі розгляд спору відкладався.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-надати суду докази надіслання відповідачу уточненої позовної заяви та клопотання про забезпечення позову; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази оплати.

Ухвалою суду від 31.05.2017р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 20.06.2017р. по справі № 903/356/17 в режимі відеоконференції задоволено.

Проведення розгляду справи в судовому засіданні 20.06.2017р. призначено в режимі відеоконференції.

16.06.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від представника позивача надійшла заява б/н (вх.№01-54/5726/17 від 16.06.2017р.), в якій він надав суду докази надіслання відповідачу заяви про уточнення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2017р. позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та заяву про забезпечення позову підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 20.06.2017р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 31.05.2017р., направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський цукровий завод", зазначену у Витязі з ЄДР та в позовній заяві, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "вибув".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 20.06.2017р. заяву позивача про уточнення позовних вимог, зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, зібльшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймається заява позивача про уточнення позовних вимог, розцінюється як заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить стягнути з відповідача 55 000,00грн.-основної заборгованості, 2 448,63грн.-пені, 4 954,52грн.-3% річних та 50 007,28грн.-суми індексу інфляції та одночасно і збільшення роозміру позовних вимог, отже має місце нова ціна позову- 112 410,43грн., з якої і вирішується спір.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку №26000150400227 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537, який належить ТОВ "Заплазський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 37382063) в розмірі позовних вимог у сумі - 112 410,43 грн., вважає за необхідне її відхилити, як необгрунтовану відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У відповідності до роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В даному випадку таких доказів позивачем суду не подано.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "вибув" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заплазський цукровий завод" (замовник) та Приватним підприємством "Олімп-Юг" (виконавець) було укладено договір №395-12 про надання охоронних послуг, згідно розділу 1 якого за цим договором замовник передає, а виконавець приймає на себе обов'язки по фізичній охороні майна і матеріальних цінностей, які знаходяться в правомірному володінні замовника, на його об'єкті (додаток №1), який розташований за адресою: смт. Зеленогірське, площа 60-річчя Жовтня, шляхом встановлення 7 постів охорони з режимом роботи з 08-00 до 08-00 (додаток №2), з метою недопущення несанкціонованих замовником проникнень сторонніх осіб на об'єкт, котрим правомірно володіє замовник, доступу до матеріальних цінностей, які на відомих замовнику підставах знаходяться в його межах, в тому числі з використанням технічних засобів охорони. Перелік об'єктів і іншого майна замовника, які підлягають охороні (додаток №1), Дислокація постів (додаток №2), а також Інструкція виконавця (додаток №3) є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до розділу 2 цього договору сторони обумовили вартість послуг і порядок взаєморозрахунків, згідно якого за виконану роботу, замовник перераховує виконавцю суму, згідно наданого рахунку щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Вартість фактично наданих послуг складає 27 500,00грн., у т.ч. ПДВ-4 583,34грн., яка може коригуватися за згодою сторін в процесі виконання зобов'язань по даному договору на рівень інфляції, зміни кількості постів або іншим причинам. Фактичне надання послуг охорони виконавцем, згідно договору фіксується сторонами у двохсторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше 30 числа поточного місяця. У випадку, якщо на протязі 10 діб після вказаного у договорі строку замовник не підписав акт виконаних робіт і не надав мотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі. У разі зміни розміру оплати за надання послуг охорони та/або кількості постів, відповідні зміни узгоджуються обома сторонами, про що складається додаткова угода. У разі прострочки оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% (подвійної облікової ставки НБУ), від суми щомісячної оплати за кожен день прострочки. Претензії відносно якості виконаних робіт замовник повинен надати письмово виконавцю не пізніше 10 днів від дати їх виявлення.

Пунктом 5.6. цього договору визначено, що за надані послуги замовник зобов'язаний сплачувати оплату виконавцю у розмірі і у строки, передбачені 2 розділом даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається терміном на 1 рік (п. 9.1. договору).

Згідно пункту 10.1. договору у разі якщо жодна із сторін не менш як за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк дії буде автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглої печатки.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №395-12 про надання охоронних послуг від 30.11.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розділу 2 договору №395-12 про надання охоронних послуг від 30.11.2012р. сторони обумовили вартість послуг і порядок взаєморозрахунків, згідно якого за виконану роботу, замовник перераховує виконавцю суму, згідно наданого рахунку щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Вартість фактично наданих послуг складає 27 500,00грн., у т.ч. ПДВ-4 583,34грн., яка може коригуватися за згодою сторін в процесі виконання зобовязань по даному договору на рівень інфляції, зміни кількості постів або іншим причинам. Фактичне надання послуг охорони виконавцем, згідно договору фіксується сторонами у двохсторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше 30 числа поточного місяця. У випадку, якщо на протязі 10 діб після вказаного у договорі строку замовник не підписав акт виконаних робіт і не надав мотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі.

На виконання умов вказаного договору, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по наданню відповідачу охоронних послуг в повному обсязі, а відповідач у встановленому порядку прийняв послуги від виконавця на загальну суму 330 000,00грн., що стверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №О-00008571 від 31.12.2012р., №0000000799 від 31.01.2013р., №О-00000048 від 28.02.2013р., №О-00001639 від 31.03.2013р., №О-00002713 від 30.04.2013р., №О-00003130 від 31.05.2013р., №О-00003927 від 30.06.2013р., №О-00005258 від 31.07.2013р., №О-00006930 від 31.08.2013р., №О-00007001 від 30.09.2013р., №О-00008422 від 31.10.2013р. та №О-00009673 від 30.11.2013р.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені відтиском їх круглої печатки.

Відповідач взяті на себе, згідно договору №395-12 про надання охоронних послуг від 30.11.2012р. зобов'язання в частині проведення розрахунків в повному обсязі не виконав, сплативши на рахунок позивача лише 275 000,00грн., що стверджується виписками по рахунку за період з 28.02.2013р. по 18.12.2013р. та платіжним дорученням №70 від 15.07.2015р., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 55 000,00грн., що і спричинило звернення позивача з відповідним позовом до суду.

15.09.2016р. позивач звернувся до відповідача з листом-претензією вих.№206 про оплату заборгованості в розмірі 55 000,00грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент винесення судом рішення заборгованість за отримані відповідачем охоронні послуги перед позивачем на день розгляду спору становить 55 000,00грн., стверджується договором №395-12 про надання охоронних послуг від 30.11.2012р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №О-00008571 від 31.12.2012р., №0000000799 від 31.01.2013р., №О-00000048 від 28.02.2013р., №О-00001639 від 31.03.2013р., №О-00002713 від 30.04.2013р., №О-00003130 від 31.05.2013р., №О-00003927 від 30.06.2013р., №О-00005258 від 31.07.2013р., №О-00006930 від 31.08.2013р., №О-00007001 від 30.09.2013р., №О-00008422 від 31.10.2013р. та №О-00009673 від 30.11.2013р. на загальну суму 330 000,00грн., виписками по рахунку за період з 28.02.2013р. по 18.12.2013р. та платіжним дорученням №70 від 15.07.2015р., відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст. 193 ГК України.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись з позовом до суду та заявою про уточнення позовних вимоог, яка прийнята судом, просив стягнути з відповідача 2 448,63грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих послуг за період з 11.12.2013р. по 14.04.2014р. згідно пункту 2.4. договору.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до пункту 2.4. даного договору у разі прострочки оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% (подвійної облікової ставки НБУ), від суми щомісячної оплати за кожен день прострочки.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно нараховано 2 448,63грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих послуг за період 11.12.2013р. по 14.04.2014р. згідно пункту 2.4. договору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно та підставно нараховано відповідачу суму індексу інфляції за період з червня 2014р. по квітень 2017р. (включно) в розмірі 50 007,28грн.

Водночас, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 4 954,52грн. за період з 01.06.2014р. по 31.05.2017р. на суму заборгованості в розмірі 55 000,00грн., судом встановлено, що сума 3% річних за вищевказаний період на суму заборгованості в розмірі 55 000,00грн. становить 4 950,00грн. Тому, в стягненні 4,52грн. 3% річних позивачу слід відмовити.

Розрахунки нарахування 3% річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 686,09грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заплазський цукровий завод" (м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, код 37382063)

на користь Приватного підприємства "Олімп-Юг" (м. Одеса, вул. Зоопаркова, 4, код 33933584)

112 405,91грн., в т.ч. 55 000,00грн.-заборгованості, 2 448,63грн.-пені, 4 950,00грн.-3%річних, 50 007,28грн.-суми індексу інфляції та 1 686,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 4,52грн.-3% річних відмовити.

Повний текст рішення складено

22.06.2017

Суддя С. В. Бондарєв