Рішення

від 15.06.2017 по справі 916/558/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2017 р.Справа № 916/558/17

Позивач: військовий прокурор Одеського гарнізону України в інтересах держави в особі ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд"

про стягнення 3 118,24 грн. та зобов'язання повернути майно

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від прокурора: Стеценко О.О. - посвідчення

від МОУ: ОСОБА_2 - довіреність

від КЕВ: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.04.2017р. до 12 год. 40 хв. 24.04.2017р., з 23.05.2017р. до 14 год. 20 хв. 01.06.2017р., з 01.06.2017р. до 12 год. 40 хв. 15.06.2017р.

СУТЬ СПОРУ: військовий прокурор Одеського гарнізону України в інтересах держави в особі ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд", в якій просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" на користь ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати на загальну суму 46 255,90 грн., пеню у сумі 1 730,56 грн., 3% річних у сумі 1 387,68 грн., компенсацію податку на землю у сумі 1 915,66 грн.

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 275,9 м 2 розташованих на території військового містечка №224 буд. №7 в Одеському гарнізоні, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2017р. позовну заяву (вх.№595/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/558/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді Гуляк Г.І. з 13.04.2017р. на тривалому лікарняному, розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області №440 від 24.04.2017р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/558/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/558/17 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2017р. суддею Цісельським О.В. було прийнято справу №916/558/17 до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача подав до суду письмові докази, відповідно до яких зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд" сплатило суму основного боргу яка складала 46 255,90 грн. та компенсацію податку на землю у сумі 1 915,66 грн., у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 46 255,90 грн та суми компенсації податку на землю в розмірі 1 915,66 грн. було припинено

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 оборони України заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№11602/17 від 25.05.2017р.).

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 01.06.2017р., згідно поданих письмових пояснень (вх.№12197/17 від 01.06.2017р.), заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" заявлені прокурором позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№7173/17 від 28.03.2017р.).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13 червня 1997р. між Одеською КЕЧ район ОСОБА_1 оборони України (нині КЕВ м. Одеси (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Смарагд" (Орендар) було укладено договір оренди №124/1997/ЦКЕУ, згідно умов якого Позивач передав Відповідачу в користування нежитлове приміщення загальною площею 339,15 знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Армійська 18.

У подальшому, додатковими угодами до договору №124/1997/ЦКЕУ неодноразово вносились зміни, зокрема щодо площі об'єкту оренди, орендної плати.

Відповідно до Додаткової угоди №8-д-с/2003/КЕВ м. Одеси від 31.12.2003, яка є невід'ємною частиною Договору від 13.06.1997, права та обов'язки орендодавця по Договору здійснює КЕВ м. Одеси.

Пунктом 6 Додаткової угоди №09д/2013 КЕВ м. Одеси від 18.02.2013 до Договору оренди №124/1997/ЦКЕУ, строк дії Договору продовжено до 22.12.2015.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №8-д-с/2003/КЕВ м. Одеси від 31.12.2003 до Договору оренди №124/1997/ЦКЕУ орендна плата у розмірі 100% перераховується Відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок КЕВ м. Одеси в територіальному органі Державного казначейства щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 2.4.4 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати внесення орендної плати.

Крім того, відповідно до п.38 Додаткової угоди №213 д-с/2009/КЕВ від 01.08.2009 Договору оренди №124/1997/ЦКЕУ у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує оренду плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що ТОВ "Смарагд" оплату за надані послуги оренди вносило несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 01.02.2017 за ним за період з вересня по грудень (включно) 2016 року виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 46 255,90 грн.

Відповідно п. 8 Додаткової угоди №8-д-с/2003/КЕВ м. Одеси від 31.12.2003 до Договору орендна прокурором було нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 1 730,56 грн.

У зв'язку з вищевказаним, прокурором також було нараховано ТОВ "Смарагд" 3% річних на суму 1 387,68 грн.

Крім того, з підстав неналежного виконання грошових зобов'язань за вищенаведеним договором, за відповідачем утворилась заборгованість з компенсації частини податку на землю у розмірі 1915,66 грн. з вересня по грудень (включно) 2016 року.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем було повністю сплачено заборгованість з орендної плати в сумі 46 255,90 грн. та заборгованість з компенсації податку на землю в сумі 1 915,66 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №124/1997/ЦКЕУ від 13.06.1997 нерухомого військового майна - нежитлові приміщення, загальною площею 275,9 м 2 , які розташовані в будівлі №7 військового містечка №224, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 в частині грошових зобов'язань і стало підставою для військового прокурора Одеського гарнізону України звернутись до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України.

Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

З матеріалів справи, а саме із тексту договору оренди вбачається, що сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору та визначили порядок внесення змін договору.

Відповідно до приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 275,9 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, суд зазначає наступне:

Зі змісту п.27 додаткової угоди №213д-с/2009/КЕВ від 01.08.2009р. до договору оренди №124/1997/ГоловКЕУ від 12.06.1997р. нерухомого майна військового майна розташованого в Одеському гарнізоні за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 вбачається, що у разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчить ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З врахуванням укладення сторонами додаткової угоди №213д-с/2009/КЕВ від 01.08.2009р. до договору оренди №124/1997/ГоловКЕУ від 12.06.1997р. нерухомого майна військового майна розташованого в Одеському гарнізоні за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, зокрема п.27 всупереч приписам ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що регулює дані правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що п.27 додаткової угоди №213д-с/2009/КЕВ від 01.08.2009р., підлягає визнанню судом недійсним.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовної вимоги прокурора про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 275,9 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, суд відмовляє.

Крім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача 1 387,68 грн. - 3% річних та 1 730,56 грн. - пені.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 82.36 16.10.2016 - 15.11.2016 31 3 % 0.21 15473.54 16.11.2016 - 15.12.2016 30 3 % 38.05 30864.72 16.12.2016 - 15.01.2017 31 3 % 78.53 46255.90 16.01.2017 - 01.02.2017 17 3 % 64.63 Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 181,42 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних, встановлені судом в розмірі 181,42 грн.

В іншій частині позовної вимоги про стягнення 3% річних - суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених прокурором вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

Перевіривши розрахунок прокурора пені судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки 82.36 16.10.2016 - 27.10.2016 12 15.0000 % 0.082 %* 0.81 82.36 28.10.2016 - 15.11.2016 19 14.0000 % 0.077 %* 1.20 15473.54 16.11.2016 - 08.12.2016 23 14.0000 % 0.077 %* 272.27 15473.54 09.12.2016 - 15.12.2016 7 14.0000 % 0.077 %* 82.86 46255.90 16.01.2017 - 26.01.2017 11 14.0000 % 0.077 %* 390.32 46255.90 27.01.2017 - 01.02.2017 6 14.0000 % 0.077 %* 212.90 Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 1 692,35 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, встановлена судом в розмірі 1 692,35 грн.

В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені - суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги військовий прокурор Одеського гарнізону України в інтересах держави в особі ОСОБА_1 оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси підлягають частковому задоволенню судом, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягають 3% річних в сумі 181,42 грн. та пеня в сумі 1 692,35 грн.

В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України витрати по сплаті судового збору в сумі 3 200,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п.27 додаткової угоди №213д-с/2009/КЕВ від 01.08.2009р. до договору оренди №124/1997/ГоловКЕУ від 12.06.1997р. нерухомого майна військового майна розташованого в Одеському гарнізоні за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 (військове містечко №224, за генеральним планом №7).

2. Позов - задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРЮОФОПГФ 21004634) на користь ОСОБА_1 оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 00034022) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРЮОФОПГФ 08038284) 3% річних в сумі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 42 коп. та пеню в сумі 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 35 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРЮОФОПГФ 21004634) на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРЮОФОПГФ 38296363) витрати на оплату судового збору у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 20 червня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський