Постанова

від 19.06.2017 по справі 925/179/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа№ 925/179/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Луговський О.С., довіреність №109-01-21 від 10.01.2017р.;

від відповідача - Григор'єв А.Е., довіреність № б/н від 15.06.2017,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Віталіна-Ойл" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2017р. у справі №925/179/17 (суддя Васянович А.В.) за позовом Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради до приватного підприємства "Віталіна-Ойл" про розірвання договору оренди.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради до приватного підприємства "Віталіна-Ойл" про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості №1874 від 15 жовтня 2014 року укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.04.2017р. у справі №925/179/17 позов задоволено повністю; розірвано договір оренди об'єкта нерухомості №1874 від 15 жовтня 2014 року, укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та приватним підприємством "Віталіна-Ойл".

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору з огляду на підтвердженність матеріалами справи істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині несплати орендних платежів більше трьох місяців підряд.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2017р. у справі №925/179/17 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради є неналежним позивачем у даній справі, оскільки, на думку скаржника, саме Черкаська міська рада наділена повноваженнями на подачу відповідних позовів, а Департамент здійснює лише представництво Ради.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 19.06.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (орендодавець) та приватним підприємством "Віталіна-Ойл" (орендар) 15 жовтня 2014 року було укладено договір оренди об'єкта нерухомості за №1874.

Згідно п. 1.1 договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 573,11 кв.м., розміщене за адресою: вул. Благовісна,398, м. Черкаси, що належать до міської комунальної власності на підставі свідоцтва про право на нерухоме майно (бланк серії САЕ №454133), виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради 12 листопада 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 жовтня 2012 року №1471.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.3. договору розмір орендної плати встановлюється згідно з розрахунком, що додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток 3). Орендна плата встановлюється з розрахунку на один місяць. Встановлена договором орендна плата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Державною службою статистки України.

Встановлена орендна плата перераховується щомісячно до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок (п. 5.5. договору).

Згідно додатку №3 до договору оренди №1874 від 15 жовтня 2014 року фактична орендна плата складає 5 362 грн. 09 коп.

Договір оренди укладено на термін з 15 жовтня 2014 року по 30 вересня 2024 року і вступає в дію з дати приймання об'єкта за актом прийому - передачі (п. 4.1. договору).

Орендоване приміщення було передано в оренду відповідачу згідно акту приймання - передачі від 15 жовтня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 липня 2016 року у справі №925/489/16 за позовом Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради до приватного підприємства "Віталіна-Ойл" про стягнення заборгованості в сумі 39 296 грн. 48 коп. було встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не було здійснено оплати орендованого приміщення за період з червня 2015 року по квітень 2016 року (включно) на суму 38 646 грн. 74 коп.

Вказаним рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 липня 2016 року у справі № 925/489/16 позовні вимоги Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради було задоволено частково та стягнуто борг з приватного підприємства "Віталіна-Ойл" в сумі 38 646,74 грн. по договору оренди об'єкта нерухомості № 1874 від 15.10.2014 за період з червня 2015 по квітень 2016 року (з розрахунку 8201,64 грн. на місяць), у задоволенні пені в сумі 649,74 грн. відмовлено через недоведеність обґрунтованості її розрахунку.

Позивач також звертався до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по оренді в сумі 24 604,92 грн. за наступний період - з квітня 2016 по липень 2016 року (включно), яка не охоплена рішенням у справі № 925/489/16 та пеню за прострочення розрахунків за цей же період.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2016 року у справі №925/615/16 позов задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Віталіна-Ойл" на користь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради 24 604,92 грн. боргу по орендній платі за період з квітня 2016 по липень 2016 року (включно).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що невиконання відповідачем умов договору оренди в частині своєчасного та повного здійснення орендних платежів є підставою для його розірвання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору з огляду на підтвердженність матеріалами справи істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині несплати орендних платежів більше трьох місяців підряд.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Договір від 15 жовтня 2014 року є договором оренди майна, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні положення містяться у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.5. договору орендна плата перераховується щомісячно до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені ним строки.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як вже вказувалося, рішеннями Господарського суду Черкаської області від 12 липня 2016 року у справі № 925/489/16 та від 19 серпня 2016 року у справі №925/615/16 встановлено обставини невиконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення орендної плати за загальний період з червня 2015 року по липень 2016 року (включно).

Вказані рішення набули законної сили.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справах №925/489/16 та №925/615/16 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №925/179/17, не можуть їм суперечити.

Отже, вказаними рішеннями встановлено обставини нездійснення відповідачем орендної плати протягом навіть більш ніж трьох місяців підряд.

Щодо посилань відповідача на оплату ним в повному обсязі заборгованості з орендної плати, слід зазначити наступне.

Згідно вказаних вище положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано обставин щодо нездійснення ним орендних платежів протягом трьох місяців підряд, а тому відповідно сплата заборгованості після подачі даного позову до суду не може бути підставою для відмови у розірванні договору та жодним чином не свідчить про відсутність його істотного порушення орендарем.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2016 у справі № 910/17784/15.

У даному випадку, позивач укладаючи договір оренди розраховував на отримання прибутку від здачі приміщення в оренду, проте несплата відповідачем коштів позбавила орендодавця можливості отримати очікуване.

Отже, з огляду на те, що позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, у нього виникло право вимагати його розірвання на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України через істотність порушення договору іншою стороною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про розірвання договору.

Доводи апелянта про те, що Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради є неналежним позивачем у даній справі, оскільки, на думку скаржника, саме Черкаська міська рада наділена повноваженнями на подачу відповідних позовів, а Департамент здійснює лише представництво Ради, слід зазначити наступне.

Рішенням Черкаської міської ради від 06.09.2012 №3-1129, наданого позивачем на вимогу апеляційного суду, було затверджено Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Черкаси.

Вказане Положення регулює, зокрема, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що належить територіальній громаді міста.

Згідно п. 1.1 цього Положення орендодавцями майна міської комунальної власності визначаються, зокрема, Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради - щодо майна, яке є комунальною власністю.

Пунктом 1.1.3 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Черкаси визначено, що орендодавці укладають договори оренди та зміни до них, погоджують укладення договорів суборенди, реєструють та ведуть їх облік, контролюють надходження коштів від оренди, за необхідності - готують проекти рішень щодо оренди.

Враховуючи наведені умови Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Черкаси Черкаською міською радою було наділено повноваженнями Департамент економіки та розвитку виступати орендодавцем щодо майна яке є комунальною власністю, а тому відповідно позивач, як орендодавець, має право подавати відповідні позови про розірвання договорів оренди.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради є неналежним позивачем у даній справі відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Віталіна-Ойл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 18.04.2017р. у справі №925/179/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №925/179/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко