Ухвала

від 22.06.2017 по справі 328/2583/16-ц

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/2583/16-ц

22.06.2017

2/328/37/17

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2017 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_2

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємство Міський ринок ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємство Міський ринок ОСОБА_1 міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 міської ради про визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Про передачу земельної ділянки в постійне користування від 17.07.2014 року, яким надала в постійне користування комунальному підприємству Міський ринок ОСОБА_1 міської ради, юридична адреса: м. Токмак, вул. Революційна, 42а (код ЄДРПОУ 25491849), земельну ділянку площею 0,0140 га по вул. Гоголя, кадастровий №2311000000:0115175, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

За ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 30 січня 2017 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради про визнання недійсним та скасування рішення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача комунальне підприємство Міський ринок ОСОБА_1 міської ради, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 42А.

Зазначена цивільна справа знаходилась у провадженні судді Гавілей М.М., у якої 13.03.2017 року закінчились повноваження.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи. Призначено повторний автоматизований розподіл справ.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи, вказану справу розподілено для розгляду судді Петренко Л.В.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємство Міський ринок ОСОБА_1 міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення, прийнято до провадження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 міської ради просив закрити провадження у даній цивільній справі, оскільки ОСОБА_5 у відносинах з ОСОБА_1 міською радою виступає як приватний підприємець. З Договору оренди землі від 24 квітня 2013 року № 48 вбачається, що орендарем виступає фізична особа-підприємець ОСОБА_5, договір підписано ОСОБА_5 та скріплено печаткою приватного підприємця. Відповідно до протоколу № 48 від 01 липня 2014 року земельних торгів з продажу земельної ділянки площею 0,0140 га по вул.. Гоголя кадастровий номер 2311000000:01:015:0175, виконавцем попередньо було зареєстровано 4 учасники земельних торгів. Серед них ФОП ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Земельну ділянку (щодо якої виник спір) позивач збирається використовувати для обслуговування кафе-бару та літнього майданчика, тобто для здійснення підприємницької діяльності.

Отже спір виник між позивачем - суб'єктом господарювання (ФОП) та відповідачем юридичною особою органом місцевого самоврядування як власника землі. Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Позивач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник комунального підприємства Міський ринок ОСОБА_1 міської ради підтримав клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_5 у відносинах з ОСОБА_1 міською радою виступає як приватний підприємець, а тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, представника комунального підприємства Міський ринок ОСОБА_1 міської ради, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів цивільної справи слідує, що позивач - ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності даної особи є обслуговування напоями, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З позовної заяви слідує, що він (позивач) є власником кафе-бару Аляска по вул. Гоголя, 75А в м. Токмак Запорізької області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 965410 від 09.10.2008 року. Земельна ділянка площею 0,014 га по вул. Гоголя, кадастровий номер 2311000000:0115175, яка надана КП Міський ринок ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, впритул примикає до кафе-бару Аляска . Спірна земельна ділянка площею 0,014 га частково забудована та облаштована, використовується для обслуговування кафе-бару Аляска та літнього майданчика.

В заяві від 12 червня 2009 року ОСОБА_5 просив погодити місце розташування земельної ділянки для розташування літнього майданчика, орієнтовним розміром земельної ділянки 0,0180 гектарів (а.с. 5).

В обґрунтування поданої заяви зазначав, що частина вільної земельної ділянки орієнтовною площею 180,00 кв.м., що знаходиться по вул. Гоголя біля його нежитлової будівлі кафе-бару, може бути використана для розташування літнього майданчика (а.с. 6).

З заяв та клопотань ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення технічної документації для отримання в оренду земельної ділянки (а.с. 10-14) слідує, що він просить надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для розташування літнього майданчика, орієнтовним розміром 0,0180 гектарів. Земельна ділянка розташована по вул. Гоголя 75-А в м. Токмак буде використовуватися для обслуговування кафе-бару та літнього майданчика, тобто позивач має намір її використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно акту погодження розміщення об'єктів і споруд розміщення літнього майданчика за адресою: м. Токмак вул.. Гоголя, 75 а, замовником є саме приватний підприємець ОСОБА_5 (а.с. 9).

Згідно договору оренди землі від 24 квітня 2013 року № 48 (а.с. 93-94) орендодавець ОСОБА_1 міська рада, в особі міського голови ОСОБА_6, діючого на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ст. 12, ст. 83 Земельного кодексу України, з одного боку, та орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_5, уклали договір відповідно до якого орендодавець надає на підставі рішення 67 сесії 6 скликання ОСОБА_1 міської ради від 21.03.2013 року № 22, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного призначення. Яка знаходиться в м. Токмак. вул.. Гоголя, 75-А, кадастровий № 2311000000:01:015:0151. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0282 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля-власність орендаря.

ПП ОСОБА_5 використовує кафе-бар Аляска по вул. Гоголя, 75А в м. Токмак Запорізької області та земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності.

З Договору оренди землі від 24 квітня 2013 року № 48 вбачається, що орендарем виступає фізична особа-підприємець ОСОБА_5, договір підписано ОСОБА_5 та скріплено печаткою приватного підприємця.

Відповідно до протоколу № 48 від 01 липня 2014 року земельних торгів з продажу земельної ділянки площею 0,0140 га по вул.. Гоголя кадастровий номер 2311000000:01:015:0175, виконавцем попередньо було зареєстровано 4 учасники земельних торгів. Серед них ФОП ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 99).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - земельна ділянка площею 0,014 га по вул. Гоголя м. Токмак Запорізької області кадастровий номер 2311000000:01:015:0175, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розташування торгівельних павільйонів належить до комунальної форми власності і власником є ОСОБА_1 міська рада (а.с. 96-98).

З досліджених документів слідує, що ОСОБА_5 у відносинах з ОСОБА_1 міською радою виступає як приватний підприємець.

Земельну ділянку (щодо якої виник спір) позивач збирається використовувати для обслуговування кафе-бару та літнього майданчика, тобто для здійснення підприємницької діяльності.

Отже спір виник між позивачем - суб'єктом господарювання (ФОП) та відповідачем юридичною особою органом місцевого самоврядування як власника землі.

Спір щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникли цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовим і розглядається за правилами ГПК.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Така позиція зазначена і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , відповідно до якої суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що була чинною на момент звернення з позовом) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Пунктом 1.2.вказаної постанови передбачено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Відповідно до пункту 1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

До спорів про право цивільне належать також спори, пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, гарантованим статтею 14 Конституції, главою 15 ГК України.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець та дані про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутні (а.с. 25-28).

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_5 має статус приватного підприємця, звертався до ОСОБА_1 міської ради із заявами щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для обслуговування кафе-бару та розташування літнього майданчика, тобто для здійснення підприємницької діяльності, акт погодження розміщення літнього майданчика складений на ПП ОСОБА_5О, отже спір виник між позивачем - суб'єктом господарювання (ФОП) та відповідачем юридичною особою органом місцевого самоврядування як власника землі.

Оскільки нормами ЦПК України не передбачений порядок вирішення заявлених спірних відносин між вказаними суб'єктами, суд доходить висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Також під час розгляду тотожних позовних вимог між тими ж сторонами з тих же підстав ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі №328/2673/14-а за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради за участю третьої особи КП Міський ринок ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, постанова Токмацького районного суду від 17.02.2015 року, якою ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову, скасована, а провадження у справі закрито з підстав розгляду спору в судах господарської юрисдикції (а.с. 23-24).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

За приписами частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, на підтвердження вказаного положення Європейський суд з прав людини в рішенні від 25.02.1993 року у справі Добертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Верховний Суд України в постановах неодноразово висловлював правову позицію про те, що оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У низці постанов, наприклад у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа N 21-493а14), від 9 грудня 2014 року (справа N 21-308а14), постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2014 р. у справі N 21-544а14); від 24 лютого 2015 року (справа N 21-34а15), від 29 вересня 2015 року (справа N 826/10205/14), від 06 жовтня 2015 року (справа N 21-1306а15), від 17 лютого 2015 року (справа N 21-551а14), від 16 червня 2015 року (справа N 21-222а15), від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3296а15), від 13 січня 2016 (справа №21-5421а16), від 29 листопада 2016 (№21-1509а16), від 29 березня 2017 (№21-3412а16), найвищий судовий орган робить висновок, що спір не підвідомчий адміністративному суду і повинен розглядатися в порядку господарського або цивільного судочинства.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та суб'єктний склад сторін дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку відкрито провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 206 ЦПК України передбачено наслідки закриття провадження у справі. Так, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що спір належить до юрисдикції господарських судів і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст.ст. 205, 206, 210 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємство Міський ринок ОСОБА_1 міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення, - закрити у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити ОСОБА_5 його право на звернення з цим позовом до Господарського суду Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена в 5-денний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: