Ухвала

від 24.10.2017 по справі 328/2583/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 328/2583/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л.В.

Провадження № 22-ц/778/3112/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Токмацької міської ради, третя особа - Комунальне підприємство Міський ринок Токмацької міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Токмацької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Токмацької міської ради Про передачу земельної ділянки в постійне користування від 17.07.2014 року, яким надано в постійне користування Комунальному підприємству Міський ринок Токмацької міської ради, юридична адреса: м. Токмак, вул. Революційна, 42а (код ЄДРПОУ 25491849), земельну ділянку площею 0,0140 га по АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_2, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 28 грудня 2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 30 січня 2017 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до Токмацької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача КП Міський ринок Токмацької міської ради.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Роз'яснено ОСОБА_3 його право на звернення з цим позовом до Господарського суду Запорізької області.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 22 червня 2017 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд керувався п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та виходив із того, що за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, так як він є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності даної особи є обслуговування напоями, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Дані про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутні (а.с. 25-28, 148-152).

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що він є власником кафе-бару Аляска по АДРЕСА_1 Запорізької області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 09.10.2008 року. Земельна ділянка площею 0,014 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана КП Міський ринок Токмацької міської ради Запорізької області, впритул примикає до кафе-бару Аляска . Спірна земельна ділянка площею 0,014 га частково забудована та облаштована, використовується для обслуговування кафе-бару Аляска та літнього майданчика.

В заяві на ім'я секретаря міської ради від 12 червня 2009 року ОСОБА_3 просив погодити місце розташування земельної ділянки для розташування літнього майданчика, орієнтовним розміром земельної ділянки 0,0180 гектарів. В обґрунтування поданої заяви зазначав, що частина вільної земельної ділянки орієнтовною площею 180,00 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 біля його нежитлової будівлі кафе-бару, може бути використана для розташування літнього майданчика (а.с. 5, 6).

Із заяв та клопотань ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення технічної документації для отримання в оренду земельної ділянки слідує, що він просить надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для розташування літнього майданчика, орієнтовним розміром 0,0180 гектарів. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1, в м. Токмак буде використовуватися для обслуговування кафе-бару та літнього майданчика, тобто позивач має намір її використовувати для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 10-14).

Згідно акту погодження розміщення об'єктів і споруд розміщення літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_1, замовником є саме приватний підприємець ОСОБА_3 (а.с. 9).

Як видно з договору оренди землі від 24 квітня 2013 року № 48 орендодавець Токмацька міська рада, в особі міського голови ОСОБА_4, діючого на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 12, ст. 83 Земельного кодексу України, з одного боку, та орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_3 уклали договір, відповідно до якого орендодавець надає на підставі рішення 67 сесії 6 скликання Токмацької міської ради від 21.03.2013 року № 22, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_4. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0282 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля-власність орендаря (а.с. 93-94).

ПП ОСОБА_3 використовує кафе-бар Аляска по АДРЕСА_1 Запорізької області та земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності.

З Договору оренди землі від 24 квітня 2013 року № 48 вбачається, що орендарем виступає фізична особа-підприємець ОСОБА_3, договір підписано ОСОБА_3 та скріплено печаткою приватного підприємця.

Відповідно до протоколу № 48 від 01 липня 2014 року земельних торгів з продажу земельної ділянки площею 0,0140 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_5, виконавцем попередньо було зареєстровано 4 учасники земельних торгів, серед них ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 99).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - земельна ділянка площею 0,014 га по АДРЕСА_1 м. Токмак Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_5, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розташування торгівельних павільйонів належить до комунальної форми власності, і власником є Токмацька міська рада (а.с. 96, 97, 98).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 у відносинах з Токмацькою міською радою виступає як приватний підприємець. Земельну ділянку (щодо якої виник спір) позивач збирається використовувати для обслуговування кафе-бару та літнього майданчика, тобто для здійснення підприємницької діяльності. Отже, спір виник між позивачем - суб'єктом господарювання (ФОП) та відповідачем юридичною особою органом місцевого самоврядування як власником землі.

Спір щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникли цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовим і розглядається за правилами ГПК України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Така позиція зазначена і в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , відповідно до якої суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК України.

З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Пунктом 1.2. вказаної постанови передбачено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Відповідно до пункту 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

До спорів про право цивільне належать також спори, пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, гарантованим статтею 14 Конституції, главою 15 ГК України (пункту 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ).

Відповідно до пункту 1.3 вищевказаної постанови від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Крім іншого, під час розгляду тотожних позовних вимог між тими ж сторонами з тих же підстав ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі № 328/2673/14-а за позовом ОСОБА_3 до Токмацької міської ради, за участю третьої особи КП Міський ринок Токмацької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, постанова Токмацького районного суду від 17.02.2015 року, якою ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову, була скасована, а провадження у справі закрито з підстав розгляду спору в судах господарської юрисдикції (а.с. 23-24).

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, оскаржувана ухвала відповідає нормам процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: