Ухвала

від 29.05.2017 по справі 2-2338/2007

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року в справі за позовом Закритого акціонерного товариства АБС-УКР до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Київська універсальна біржа, про визнання недійсним реєстраційного посвідчення про право власності на гаражний бокс, визнання відсутності права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 14 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2007 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства АБС-УКР (далі в€' ЗАТ АБС-УКР ) задовольнив: визнав недійсним реєстраційне посвідчення від 9 березня 1995 року, видане на ім'я ОСОБА_6, про право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 (2 рівень), розташований у Гаражно-будівельному кооперативі Покровський (далі в€' ГБК Покровський ) на вул. Пимоненка, 24 в м. Києві; визнав недійсним договір купівлі-продажу зазначеного гаражного боксу, укладений 5 жовтня 1995 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Верховний Суд України ухвалою від 5 листопада 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2007 року залишив без змін.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 3 лютого 2016 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підставі статті 292, частини першої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі в€' ЦПК України) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2007 року, оскільки ОСОБА_4 не брав участь у справі, питання щодо його прав і обов'язків не було предметом спору, оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання щодо його прав та обов'язків, крім того апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2016 року відхилила, ухвалу суду апеляційної інстанції залишила без змін.

15 травня 2017 року до Верховного Суду України звернувся із заявою ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_5, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме статей 16, 215, 216, 257, 328, 376, 661 Цивільного кодексу України (далі в€' ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, статей 336, 337, 344 ЦПК України, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, ухвали цього ж суду від 2 жовтня 2013 року, 26 березня, 26 листопада, 4 грудня 2014 року, 15 липня 2015 року, та постанови Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року, 3, 17 лютого 2016 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2007 року, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог статті 292 ЦПК України ОСОБА_4 не є особою, яка брала участь у справі, а оскаржуваним рішенням про визнання недійсним реєстраційного посвідчення про право власності на гаражний бокс, виданого на ім'я ОСОБА_6, та визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражного боксу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не вирішувалось питання про права, свободи чи обов'язки заявника. При цьому апеляційний суд зазначив, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У наданих для порівняння ухвалах Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено вимоги первісного позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки відповідач фактично позбавив позивача майна, що належало останньому на праві власності, та відмовлено в задоволенні зустрічних вимог про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, оскільки норми, на підставі яких заявлено позов, не поширюються на спірні правовідносини, позивач не надав належних доказів порушення своїх прав у зв'язку з набуттям права власності відповідачами на спірний гаражний бокс, при цьому земельна ділянка в користування позивачу надана після реєстрації права власності на це майно (ухвала від 4 грудня 2014 року № 6- 37689св14);

- погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог: про визнання особи такою, що набула право власності з підстави того, що такий спосіб захисту не передбачено законом; про визнання правовстановлюючого документа недійсним, виходивши з відсутності підстав для визнання недійсною довідки, виданої головою гаражно-будівельного кооперативу, оскільки останній не був залучений до участі у справі як відповідач, крім того на час видачі довідки позивача (товариства) не існувало як юридичної особи; про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки оспорюваним договором права позивача не порушено, крім того, він не є стороною цього правочину, тому вимоги в цій частині не підлягають захисту в обраний позивачем спосіб (ухвала від 15 липня 2015 року № 6- 12306св15).

Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В інших наданих для порівняння ухвалах та рішенні Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині скасування державної реєстрації автомобіля, зняття його з реєстраційного обліку, зобов'язання відповідача (покупця) передати автомобіль банку з метою подальшого звернення стягнення на нього як на предмет застави; закрив провадження у справі в частині вимог про скасування державної реєстрації автомобіля, зняття його з реєстраційного обліку та відмовив у задоволенні вимог про зобов'язання передати автомобіль банку для подальшого звернення стягнення на нього як на предмет застави (рішення від 15 травня 2013 року № 6-501св13);

- погодився з висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, який виходив з того, що спір між сторонами про визнання недійсним реєстраційного посвідчення не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки він носить публічно-правовий характер і повинен розглядатися в адміністративному суді, адже Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки виступає в ролі суб'єкта владних повноважень (ухвала від 2 жовтня 2013 року № 6-16912св13);

- скасував рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання визнати недійсним та скасувати запис про реєстрацію права власності на знищену частину майнового комплексу, направивши справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, оскільки апеляційний суд не зважив на те, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не відмовляє у задоволенні позову (ухвала від 26 березня 2014 року № 6-50369 св13).

Ухвала від 26 листопада 2014 року (№ 6- 25880св14) прийнята за заявою про перегляд рішення суду першої інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі про визначення порядку користування житловим приміщенням та вселення, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням; ухвала від 15 липня 2015 року (№ 6- 32110св14) прийнята у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справ, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні і ті самі норми процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Постанова Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року прийнята у справі (№ 6-152цс14) про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки; постанова від 3 лютого 2016 року (№ 6-885цс15) - у справі про визнання договору дарування недійсним; постанова від 17 лютого 2016 року (№ 6- 76 цс16) - у справі про поділ спільного майна подружжя.

Підстави для висновку про те, що ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_5, обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Закритого акціонерного товариства АБС-УКР до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Київська універсальна біржа, про визнання недійсним реєстраційного посвідчення про право власності на гаражний бокс, визнання відсутності права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу за заявою ОСОБА_4, поданої представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко