Ухвала

від 12.06.2017 по справі 916/2274/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" червня 2017 р.Справа № 916/2274/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача (стягувача) - ОСОБА_1;

від відповідача (боржника-скаржника) - ОСОБА_2;

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2477/17 від 05.05.2017 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2274/15 за позовом Малого підприємства „Теком» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» про стягнення 142377,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство „Теком» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеський завод будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості за договором підряду № 87/12/50 від 31.07.2012 р. в сумі 142377,49 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. позовну заяву МП „Теком» у вигляді ТОВ прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2274/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі № 916/2274/15 позовну заяву МП Теком у вигляді ТОВ задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів на користь Малого підприємства Теком у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суму основного боргу за договором підряду в розмірі 76562,35 грн., 3% річних в сумі 5267,71 грн., інфляційні втрати в сумі 55136,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2739,34 грн., в задоволенні решти частини позовних вимог МП Теком у вигляді ТОВ відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі № 916/2274/15 залишено без змін.

13 травня 2016 р. господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» на користь Малого підприємства „Теком» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суми основного боргу за договором підряду в розмірі 76562,35 грн., 3% річних в сумі 5267,71 грн., інфляційних втрат в сумі 55136,97 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 2739,34 грн.

05.05.2017 р. Державне підприємство Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2477/17) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на протиправність дій вказаного ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження за судовим наказом по справі № 916/2274/15 від 13.05.2016 р.

Зокрема, скаржник вказує, що на адресу скаржника 26 квітня 2017 р. надійшов лист № 6178 від 18.04.2017 р. від державного виконавця Задорожного М.І. про відкриття виконавчого провадження разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2017 р., винесеною при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 13.05.2016 р. по справі № 916/2274/15, та про стягнення виконавчого збору у розмірі 13609,95 грн. Однак, як вказує скаржник, наказ господарського суду Одеської області від 13.05.2016 р. по справі № 916/2274/15 вже перебував на виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, але виконавче провадження № 51274707 за вказаним наказом було закрито на підставі постанови від 08.08.2016 р. державного виконавця Волкунович А.Ю. у зв'язку з відмовою стягувача від примусового виконання. До того ж скаржник вказує, що за цим виконавчим провадженням виконавчий збір був стягнутий в повному обсязі, крім того під час примусового виконання відділом ДВС була списана частина боргу. Відтак, посилаючись на ч. 1 ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження» скаржник зазначає, що виконавче провадження підлягає відновленню тільки у разі, коли постанову виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована у встановленому законом порядку. За таких обставин, скаржник просить суд скасувати постанову державного виконавця Задорожного М.І. від 18.04.2017 р. про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом, що видав господарський суд Одеської області 13.05.2016 р. по справі № 916/2274/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2017 р. по справі № 916/2274/15 скаргу ДП Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Позивач (стягувач) проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на скаргу (а.с. 187-189). Зокрема, стягувач зазначає, що дійсно у провадженні державного виконавця Волкуновича А.Ю. перебувало виконавче провадження за № 51274707, відкрите за заявою МП Теком на підставі судового наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/2274/15 від 13.05.2016 року. Однак, МП „Теком» листом вих. № 164 від 16.06.2016 року звернулось до виконавчої служби з проханням повернути судовий наказ у зв'язку із досягненням згоди про підписання між сторонами угоди про взаєморозрахунки. Так, стягувач зазначає, що цим листом МП „Теком» не відмовлялося від примусового виконання судового наказу, як стверджує скаржник, а просило повернути його. За результатами розгляду заяви МП „Теком» державним виконавцем Волкунович А.Ю. було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а не про закінчення виконавчого провадження. На думку стягувача, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа це два різних процесуальних порядки, для настання яких передбачені різні правові підстави, які оформлюються окремими процесуальними документами та тягнуть за собою різні правові наслідки. Питання закінчення виконавчого провадження регулюється ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , тоді як питання повернення виконавчого документа регулюється ст. 37 цього Закону. Відповідно до ч. 2-5 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження державний виконавець приймає постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа державний виконавець приймає постанову про повернення виконавчого документа, яка, як вказує стягувач, і була з прийнята державним виконавцем Волкунович А.Ю. Відповідно до ч. 1 цієї статті однією з підстав повернення виконавчого провадження визначається подання стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа. Так, стягувач зазначає, що оскільки МП Теком звернулось до виконавчої служби саме із такою заявою, державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа. У резолютивній частині цієї постанови не ставиться питання про закінчення виконавчого провадження. Також стягувач зазначає, що ч. 5 ст. 37 Закону передбачено, що повернення виконавчого документа не позбавляє права стягувача повторно пред'явити його до виконання, що і було зроблено МП Теком . Таким чином стягувач вказує, що державний виконавець, діючи у відповідності до норм чинного законодавства, прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, а не про відновлення, оскільки, дійсно, відновлення виконавчого провадження за відповідною постановою державного виконавця можливе тільки, якщо постанова про закінчення або повернення виконавчого документа буде визнана судом недійсною та скасована. Між тим стягувач зазначає, що так як постанова про повернення виконавчого документа державного виконавця Волкуновича А.Ю. у виконавчому провадженні № 51274707 від 08.08.2016 року не визнавалася судом недійсною та не була ним скасована, державний виконавець Задорожний М.І., приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2017 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України Про виконавче провадження , що відповідає ст. 19 Конституції України.

26.05.2017 р. у судовому засіданні представник скаржника були надані уточнення до скарги, згідно яких скаржник просить суд визнати недійсною постанову державного виконавця від 18.04.2017 р. про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом № 916/2274/15 від 13.05.2016 р., що видав господарський суд Одеської області.

Представник ВДВС у судові засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, також відзив на скаргу ВДВС не надано, у зв'язку з чим з'ясувати його думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як з'ясовано судом, у 2016 році на примусовому виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 51274707 по виконанню наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/2274/15 від 13.05.2016 року.

16.06.2016 р. стягувачем - МП „Теком» у вигляді ТОВ була подана заява за вих. № 164 про повернення виконавчого документа без виконання у зв'язку з підписанням між сторонами нової угоди щодо проведення взаєморозрахунків та взаємозаліку.

08.08.2016 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження» , оскільки на адресу відділу надійшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання. При цьому в постанові вказано, що виконавчий збір стягнуто в повному обсязі.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на час повернення ВДВС наказу суду від 13.05.2016 р.) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

В ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу 08.08.2016 р.) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Наразі відповідно до ст. 23 вказаного Закону України „Про виконавче провадження» (у вказаній редакції) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З огляду на вищевикладені положення Закону, приймаючи до уваги, що виконавчий документ, виданий господарським судом по справі № 916/2274/15 був повернутий стягувачу без виконання, а також враховуючи річний строк пред'явлення цього документу до примусового виконання, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження» зазначений виконавчий документ міг бути повторно пред'явлений до виконання у строк до 08.08.2017 р., тобто протягом року з дня повернення виконавчого документа.

Як з'ясовано судом, з метою виконання рішення суду МП „Теком» у вигляді ТОВ у квітні 2017 року повторно було подано до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду від 13.05.2016 р. у справі № 916/2274/15 щодо стягнення з боржника 136099,45 грн.

Так, 18.04.2017 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 53785129 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.05.2016 року у справі № 916/2274/15 щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» на користь Малого підприємства „Теком» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суми основного боргу за договором підряду в розмірі 76562,35 грн., 3% річних в сумі 5267,71 грн., інфляційних втрат в сумі 55136 грн.

Вказана постанова направлена боржнику - ДП Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» супровідним листом Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 18.04.2017 р.№ 6178 та отримана боржником 26.04.2017 р.

Не погодившись з вказаною постановою ВДВС, боржник звернувся до суду 05.05.2017 р. з поданою скаргою, вважаючи такі дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області неправомірними.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» (в діючій редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

В свою чергу з огляду на те, що про оскаржувані дії скаржнику стало відомо з моменту отримання повідомлення про повернення виконавчого документа 26.04.2017 р., а заявлену скаргу подано до господарського суду 05.05.2017 р., відповідно суд вважає, що скарга заявлена у встановлений ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» строк для оскарження дій органу ДВС, протягом 10-ти робочих днів з урахуванням святкових та вихідних.

Поряд з цим, проаналізувавши зміст скарги, суд вважає доводи скаржника необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р., виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення ДВС оскаржуваної дії) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Так, за ствердженнями скаржника, попереднє виконавче провадження № 51274707 було закрито на підставі постанови від 08.08.2016 р. державного виконавця Волкунович А.Ю. у зв'язку з відмовою стягувача від примусового виконання, а також за цим виконавчим провадженням виконавчий збір був стягнутий в повному обсязі, крім того під час примусового виконання відділом ДВС була списана частина боргу.

Проте, як встановлено судом, за результатами розгляду заяви МП „Теком» ТОВ державним виконавцем Приморського ВДВС міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а не про закінчення виконавчого провадження, як про це стверджує скаржник.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу 08.08.2016 р.) у випадках, передбачених пунктами 1-14 частини першої цієї статті, виконавче провадження підлягає закінченню; про закінчення виконавчого провадження державний виконавець державний виконавець виносить відповідну постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (у вказаній в редакції) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у наведених в цій статті випадках, зокрема за письмовою заявою стягувача.

В даному випадку оскільки стягувачем - МП „Теком» ТОВ була подана до Приморського ВДВС м. Одеса саме така заява, відповідно державним виконавцем вказаного Відділу ОСОБА_5 була винесена постанова про повернення виконавчого документа, а не про закінчення виконавчого провадження.

Закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа це різні порядки, у разі настання яких виникають різні правові наслідки.

Як передбачено в ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (втратив чинність), так і в ст. 40 діючого Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавче провадження, щодо якого винесена постанова про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тоді як згідно ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. та ч. 5 ст. 37 діючого Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом, що і було зроблено МП „Теком» ТОВ.

Наразі суд вважає безпідставними посилання скаржника на положення ч. 1 ст. 41 діючого Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. щодо відновлення виконавчого провадження у разі визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки наведені положення не регулюють виниклі правовідносини у даній справі.

Так, у даному випадку державний виконавець, діючи у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі поданої стягувачем заяви прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, а не про відновлення виконавчого провадження, яке можливо у встановлених законом випадках не за заявою стягувача. Адже постанова про повернення виконавчого документа державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 у виконавчому провадженні № 51274707 від 08.08.2016 року не визнавалась судом недійсною та не була скасована.

За таких обставин, суд вважає, що державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2017 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України „Про виконавче провадження» , що відповідає ст. 19 Конституції України.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 18.04.2017 р. ВП № 53785129 винесена з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому не може бути визнана судом недійсною.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, суд вважає, що скарга Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів» на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.05.2016 р. у справі № 916/2274/15.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 19 червня 2017 р.

Суддя В.С. Петров