Постанова

від 22.05.2017 по справі 817/536/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2017 р.Р і в н е 817/536/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Тарновецький Я.М.

відповідача: Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Гумат" до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т АН О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 року №0002201403, 0002211403, 0002221403.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив суду на їх обґрунтування, що за наслідками позапланової перевірки позивача відповідачем виявлено завищення ним витрат за 2016 рік та податкового кредиту за квітень, травень 2016 року, що мало вплив на визначення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів та сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ Реалбуд-М, які відповідач вважає безтоварними. Представник позивача з такими висновками контролюючого органу не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, представник позивача посилається на те, що фактичний рух активів в межах здійснення цих господарських операцій прослідковується на підставі належним чином складених первинних та інших документів, а твердження відповідача базується на припущеннях та недостовірних відомостях. Тому, представник позивача вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення неправомірними, просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, пояснила суду, на обґрунтування своїх заперечень, що перевіркою позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Реалбуд-М (код ЄДРПОУ 38116600) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року виявлено порушення ним норм п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.131.1.1 п.134.1 ст.134, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 с.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2016 рік на 101086,0 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2016 рік на 191159,0 грн. та завищення податкового кредиту на суму 150 550,0 грн. в т.ч. за квітень 2016 р. на 93 315,0 грн., за травень 2016 р. на 57235,0 грн., що спричинило завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість на суму 150550 грн. в т.ч. за квітень 2016 року - 93315 грн., за травень 2016 року - 57235 грн. Представник відповідача посилається на те, що під час перевірки позивача були відсутні докази транспортування товарів та сертифікатів їх відповідності. Крім того, представник відповідача наголошує на тому, що позапланова перевірка позивача проводилася відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області о справі №569/1310/17 від 30.01.2017 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат (код за ЄДРПОУ 38655785) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Реалбуд-М (код ЄДРПОУ 38116600) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., результати якої оформлено актом від 28.03.2017 р. за №140/17-00-14-03/38655785 (а.с. 12-22).

За висновками даного акту перевірки контролюючим органом виявлено порушення платником податків п.44.1, ст.44 розділу І, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 101086,0 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2016 рік в сумі 191159 грн. та пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит за квітень 2016 року на 93315 грн. за травень 2016 року на 57235 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість на суму 1502550 грн. в т.ч. за квітень 2016 року на 93315,0 грн. за травень 2016 року на 57235,0 грн.

На підстав акту перевірки від 28.03.2017 р. за №140/17-00-14-03/38655785 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 року:

-№0002201403 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 101086 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25272 грн., а всього на загальну суму 126358,0 грн. (а.с.8);

-№0002211403 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 191159 грн.(а.с.10);

-№0002221403 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат суми від'ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 150 550 грн. (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №3996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №3996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону №3996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону №3996-ХІV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп. а п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 20.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд-М (постачальник, надалі ТОВ Реалбуд-М ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат (покупець, надалі ТзОВ Еко-Гумат ) було укладено договір поставки №18, предметом якого стала поставка товару, кількість і ціна яких визначається у видаткових накладних (а.с.22).

На виконання умов даного договору ТОВ Реалбуд-М передано у власність позивача запасні частини до автомобіля марки AUDI Q7 на загальну суму 903300,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №00235 від 22.04.2016 р. (а.с.23), №00246 від 26.04.2016 р. (а.с.26), №00310 від 25.05.2016 р. (а.с. 30), податковими накладними №57 від 22.04.2016 р., №62 (а.с.24) від 26.04.2016 р., №62 (а.с. 27) від 25.05.2016 р. №72 (а.с.31).

Розрахунки за поставлені товари проведені між сторонами у повному обсязі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ Реалбуд-М , що підтверджується платіжними дорученнями №479 від 22.04.2016 р. (а.с.34), №482 від 26.04.2016 р. (а.с.35), №504 від 02.08.2016 р. (а.с.36).

Позивачем віднесено витрати на придбання товарів у контрагента ТОВ Реалбуд-М на загальну суму 903300,48 грн. до складу витрат за 2016 рік, а сплачений у складі їх вартості податок на додану вартість в загальній сумі 150550.08 грн. - до складу податкового кредиту за квітень, травень 2016 року (а.с.44-49).

Суд зазначає, що надані позивачем до перевірки та в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Реалбуд-М є первинними в розумінні Закону України №996-ХІV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, а виписані податкові накладні містять усі необхідні реквізити.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача здійснювалося для ремонту належного йому на праві власності автомобіля марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.37), договором добровільного страхування наземного транспорту від 25.02.2016 року (а.с.85-91), угодою про погодження страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №50808 від 25.02.2016 року від 19.04.2016 року (а.с.38), платіжним дорученням №237 від 19.04.2016 року, актами передачі запчастин №2 від 25.05.2016 року (а.с.95), №4 від 25.05.2016 року (а.с.94), актом виконаних робіт від 25.05.2016 року (а.с.39), платіжним дорученням 505 від 02.08.2016 року (а.с.40).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Як встановлено у ході судового розгляду, складені позивачем та його контрагентом ТОВ Реалбуд-М вищевказані документи повністю розкривають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники та є первинними у розумінні Закону №996-XIV, а відтак є належними доказами, що підтверджують фактичне придбання автозапчастин та деталей для подальшого здійснення ремонту транспортного засобу належного позивачу. Відповідно до ст.83 ПК України, Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Жодних зауважень до оформлення первинних документів у акті перевірки не зазначено, висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарської операції - не підтверджено.

Відносно висновків відповідача зроблених в акті перевірки про те, що контрагент позивача порушило правила ведення бухгалтерського та податкового обліку, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (із змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Контрагент позивача ТОВ Реалбуд-М набув прав юридичної особи з дня його державної реєстрації і відомості щодо нього були внесені до Єдиного державного реєстру.

Судом було встановлено, що вказана господарська операція мала разовий характер, обсяг постачання автозапчастин не був значний, фактично придбавались деталі до одного автомобіля, а тому на думку суду операція не потребувала наявності технічного персоналу та складських приміщень. Крім того, ТОВ Реалбуд-М як господарюючий суб'єкт не було позбавлене можливості залучати для виконання даної господарської операції юридичних та фізичних осіб, які мають трудові ресурси, засоби, техніку, обладнання, необхідні для виконання договірних зобов'язань.

Крім того, відповідач здійснюючи позапланову виїзну перевірку ТзОВ Еко-Гумат у відповідності до ст.73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. за N 1232, був наділений всіма необхідними повноваженнями для проведення зустрічної звірки ТОВ Реалбуд-М з метою зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів, а також підтвердження відносин між контрагентами, їх виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Однак з незрозумілих причин контролюючий орган не скористався вказаним правом, а лише зробив посилання на розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000088 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За таких обставин суд не погоджується з доводами представника відповідача про те що відсутність персоналу та складських приміщень свідчить про неможливість виконання умов поставки контрагентом позивача

Суд вважає, що позивач не може нести відповідальності за діяння контрагентів та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Норми ПК України не ставлять формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від подання чи неподання звітності контрагентами платника податку до податкового органу та декларування ними у такій звітності податкових зобов'язань.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення, а тому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ Реалбуд-М не було подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, як на підставу неправомірності господарських операцій з ТзОВ Еко-Гумат .

Дії ТзОВ Еко-Гумат як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним спірні господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд також відхиляє твердження відповідача, що ненадання платником податків до перевірки сертифікатів відповідності та товарно-транспортних накладних свідчить про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом.

Перш за все, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, як і помилка у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, з приводу доводів відповідача щодо не надання податковому органу декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності, суд дійшов висновку, що перевірка таких документів не належить до повноважень податкового органу. Вказане підтверджується пп.20.1.8. п.20.1. ст.20 ПК України, згідно якої податковий орган має право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Як вбачається із даної норми чинного законодавства, податковий орган не уповноважений на здійснення перевірки декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності, адже вказані документи не відносяться до первинних документів, оскільки не фіксують і не підтверджують господарську операцію (п.2.1. Положення №88). Крім того, наявність або відсутність декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності не спростовує обставин, щодо фактичного здійснення названих господарських операцій, адже ці документи лише засвідчують відповідність товару стандартам та технічним умовам.

Відповідно до ст.6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження виключно відповідно до законів України, а тому здійснення повноважень, які не надані податковому органу чинним законодавством не передбачено.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Системний аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Частиною 2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР (із змінами та доповненнями), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007р., заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009р., заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010р., заява №6689/03), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р. №3477-IV (із змінами та доповненнями) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на те, що ТОВ Реалбуд-М задіяне в схемах ухилення від сплати податків, а також про те, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000088 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що операції ТзОВ Еко-Гумат з ТОВ Реалбуд-М відповідно до договору поставки від 20.04.2016 №18 являються фіктивними. Крім того, суд звертає увагу на вимогу ч.1. ст.70 КАС України відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Крім того, суд зазначає, що на момент проведення перевірки та на даний час вирок по вказаному кримінальному провадженні, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на існування кримінального провадження, що перебуває на стадії досудового слідства, причому не надаючи при цьому жодного доказу фіктивності обумовлених операцій з поставки деталей для транспортного засобу. За таких обставин твердження податкового органу про безтоварність правочину ТзОВ Еко-Гумат та ТОВ Реалбуд-М та його фіктивність є передчасними та необґрунтованими.

Вина та умисел юридичних осіб у вчиненні діянь, спрямованих на заволодіння майном держави, може бути доведена не інакше, як шляхом встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та вказаного умислу у фізичних осіб, які діяли, як уповноважені особи від імені юридичних осіб.

Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, якими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені контрагента позивача.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або будь-які інші протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Одним з основних завдань органів ДФС є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу ДФС самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, а тому висновки акта перевірки від 28.03.2017 №140/17-00-14-03/38655785, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За приписами статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у сукупності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів державної податкової служби України, яка полягає в тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, якими керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 року №0002201403, №0002211403, №0002221403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судові вимоги слід задовольнити повністю, за приписами статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002201403, №0002211403, №0002221403 від 10 квітня 2017 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Гумат" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 7021,02 грн. (сім тисяч двадцять одна гривня 02 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д.Є.