Ухвала

від 30.10.2017 по справі 817/536/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2017 р. Справа № 817/536/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" травня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ТОВ "Еко-Гумат" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 року №0002201403, 0002211403, 0002221403.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0002201403, №0002211403, №0002221403 від 10 квітня 2017 року.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Гумат" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 7021,02 грн. (сім тисяч двадцять одна гривня 02 коп.).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДФС України у Рівненській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Реалбуд-М" за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р..

За результатами перевірки оформлено акт від 28.03.2017 р. за №140/17-00-14-03/38655785 (а.с. 12-22).

Відповідно вказаного акту контролюючим органом зафіксовано порушення платником податків п.44.1, ст.44 розділу І, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 101086,0 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2016 рік в сумі 191159 грн. та пп. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит за квітень 2016 року на 93315 грн. за травень 2016 року на 57235 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість на суму 1502550 грн. в т.ч. за квітень 2016 року на 93315,0 грн. за травень 2016 року на 57235,0 грн.

На підстав акту перевірки від 28.03.2017 р. за №140/17-00-14-03/38655785 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 року:

-№0002201403 про збільшення ТОВ"Еко-Гумат" грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 101086 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25272 грн., а всього на загальну суму 126358,0 грн. (а.с.8);

-№0002211403 про зменшення ТОВ"Еко-Гумат" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 191159 грн.(а.с.10);

-№0002221403 про зменшення ТОВ "Еко-Гумат" суми від'ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 150 550 грн. (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів підтверджено обґрунтованість позовних вимог, у той час, як відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться і в п.75.1 ст.75 ПК України, яким, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як визначено приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Також, слід зазначити, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 р. регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закону №3996-ХІV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також відповідно до ст.1 Закону №3996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону №3996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначенап.2.1 та п.2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затв. наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995р.), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з положеннями п.134. ст.134 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалбуд-М" (постачальник, надалі ТОВ "Реалбуд-М") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" (покупець, надалі ТзОВ "Еко-Гумат") було укладено договір поставки №18, предметом якого стала поставка товару, кількість і ціна яких визначається у видаткових накладних (а.с.22).

На виконання умов даного договору ТОВ "Реалбуд-М" передано у власність позивача запасні частини до автомобіля марки AUDI Q7 на загальну суму 903300,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №00235 від 22.04.2016 р. (а.с.23), №00246 від 26.04.2016 р. (а.с.26), №00310 від 25.05.2016 р. (а.с. 30), податковими накладними №57 від 22.04.2016 р., №62 (а.с.24) від 26.04.2016 р., №62 (а.с. 27) від 25.05.2016 р. №72 (а.с.31).

Розрахунки за поставлені товари проведені між сторонами у повному обсязі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "Реалбуд-М", що підтверджується платіжними дорученнями №479 від 22.04.2016 р. (а.с.34), №482 від 26.04.2016 р. (а.с.35), №504 від 02.08.2016 р. (а.с.36).

Позивачем віднесено витрати на придбання товарів у контрагента ТОВ "Реалбуд-М" на загальну суму 903300,48 грн. до складу витрат за 2016 рік, а сплачений у складі їх вартості податок на додану вартість в загальній сумі 150550.08 грн. - до складу податкового кредиту за квітень, травень 2016 року (а.с.44-49).

Отже, надані позивачем до перевірки документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Реалбуд-М" є первинними в розумінні Закону України №996-ХІV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, а виписані податкові накладні містять усі необхідні реквізити.

Разом з цим матеріали справи свідчать про те, що використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача здійснювалося для ремонту належного йому на праві власності автомобіля марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.37), договором добровільного страхування наземного транспорту від 25.02.2016 року (а.с.85-91), угодою про погодження страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №50808 від 25.02.2016 року від 19.04.2016 року (а.с.38), платіжним дорученням №237 від 19.04.2016 року, актами передачі запчастин №2 від 25.05.2016 року (а.с.95), №4 від 25.05.2016 року (а.с.94), актом виконаних робіт від 25.05.2016 року (а.с.39), платіжним дорученням 505 від 02.08.2016 року (а.с.40).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Як встановлено судом першої інстанції, складені позивачем та його контрагентом ТОВ "Реалбуд-М" вищевказані документи повністю розкривають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники та є первинними у розумінні Закону №996-XIV, а відтак є належними доказами, що підтверджують фактичне придбання автозапчастин та деталей для подальшого здійснення ремонту транспортного засобу належного позивачу.

Згідно із п. 77.8 ст. 77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

За правилами п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що жодних зауважень до оформлення первинних документів у акті перевірки не зазначено, висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарської операції - не підтверджено.

Що стосується висновків відповідача зроблених в акті перевірки про те, що контрагент позивача порушив правила ведення бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Контрагент позивача ТОВ "Реалбуд-М" набув прав юридичної особи у розумінні ст. ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з дня його державної реєстрації і відомості щодо нього були внесені до Єдиного державного реєстру.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що вказана господарська операція мала разовий характер, обсяг постачання автозапчастин не був значний, фактично придбавались деталі до одного автомобіля, а тому на думку суду операція не потребувала наявності технічного персоналу та складських приміщень.

Крім того, ТОВ "Реалбуд-М", як господарюючий суб'єкт не було позбавлене можливості залучати для виконання даної господарської операції юридичних та фізичних осіб, які мають трудові ресурси, засоби, техніку, обладнання, необхідні для виконання договірних зобов'язань.

Разом з цим, вірно вказано судом попередньої інстанції, що відповідач здійснюючи позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еко-Гумат" у відповідності до ст.73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. за N 1232, був наділений всіма необхідними повноваженнями для проведення зустрічної звірки ТОВ "Реалбуд-М" з метою зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів, а також підтвердження відносин між контрагентами, їх виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Однак контролюючий орган не скористався вказаним правом, а лише зробив посилання на розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000088 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відтак, не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення контрагентами позивача податкового законодавства.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення, а тому судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ "Реалбуд-М" не було подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, як на підставу неправомірності господарських операцій з ТзОВ "Еко-Гумат".

Відтак, дії ТзОВ "Еко-Гумат" як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним спірні господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відносно покликань апелянта в скарзі, щодо ненадання платником податків до перевірки сертифікатів відповідності та товарно-транспортних накладних свідчить про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, як і помилка у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, необхідно вказати, що не надання податковому органу декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності, не містить ознак порушення оскільки перевірка таких документів не належить до повноважень податкового органу. Вказане підтверджується пп.20.1.8. п.20.1. ст.20 ПК України, згідно якої податковий орган має право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже чинним законодавством, податковий орган не уповноважений на здійснення перевірки декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності, адже вказані документи не відносяться до первинних документів, оскільки не фіксують і не підтверджують господарську операцію (п.2.1. Положення №88).

Разом з цим суд першої інстанції вірно вказав, що наявність або відсутність декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності не спростовує обставин, щодо фактичного здійснення названих господарських операцій, адже ці документи лише засвідчують відповідність товару стандартам та технічним умовам.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відносно покликання апелянта щодо задіяння ТОВ "Реалбуд -М" в схемах ухилення від сплати податку згідно з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32016180000000088, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки податковим органом не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених контрагентом саме з позивачем таких господарських операцій.

Також згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, якими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені контрагента позивача.

Відтак відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або будь-які інші протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Крім того, жодним законом не передбачено право органу ДФС самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, а тому висновки акта перевірки від 28.03.2017 №140/17-00-14-03/38655785, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України.

З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 року №0002201403, №0002211403, №0002221403 протиправними та їх скасування судом першої інстанції.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги податкового законодавства України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" травня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" листопада 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Гумат" вул. Барона Штейнгеля 3Д,с. Городок,Рівненський район, Рівненська область,35331

- представник позивача Тарновецький Я.М. АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління ДФС України у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

- ,