Постанова

від 20.06.2017 по справі 910/20216/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 910/20216/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Поляк О.І., Данилової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Покрова 1" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі№ 910/20216/15 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "Покрова 1" простягнення 71595,44грн

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Мохонько О.А. (довіреність №43-1386 від 24.11.2016) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/20216/15 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрова 1" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва грошові кошти: заборгованості з гарячого водопостачання - 7357,26грн, заборгованості з центрального опалення - 35928,91грн, інфляційних втрат - 25324,35грн, 3% річних - 2984,92грн та судовий збір - 1827,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.4 7 , 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Представники відповідача не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрова 1" про стягнення 71 595,44 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрова 1" займає приміщення за адресою: м. Київ, проспект Воз'єднання, 1; позивач на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями (ПАТ "Київенерго", ТОВ "ЄВРОРЕКОНСТРУКЦІЯ", ПАТ АК "Київводоканал") приєднав відповідача до своєї мережі, як субабонента, та надавав відповідачу послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, а відповідач фактично споживав послуги, але не здійснював оплату. Дії по несплаті відповідачем фактично отриманих послуг за період з 01.11.2012 по 31.05.2013 у розмірі 43286,17грн порушують права позивача як балансоутримувача, оскільки відповідач, не здійснивши позивачеві оплату за спожиті комунальні послуги, як балансоутримувачу будинку, зберіг за рахунок позивача власні кошти у розмірі вартості наданих послуг.

Судами встановлено таке.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва створене з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг (п.3.1 статуту позивача, затвердженого рішенням ХХІІ сесії Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання від 29.09.2009 №399).

Відповідно до пункту 3.2.2. статуту, предметом діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

01.10.2012 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (надалі - енергопостачальна організація) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420002, відповідно до п.1.1. якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю, згідно переліку додатків 3 та 3а, теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.10.2012 по 30.09.2013 у кількості 58740,319 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 27,450 Гкал/год, в т.ч. на потреби: опалення - 15,553 Гкал/год, гарячого водопостачання - 11,897 Гкал/год.

Відповідно до додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420002 від 01.10.2012, відповідач входить до переліку абонентів, які знаходяться на обслуговуванні позивача.

08.07.2003 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - абонент, позивач) та ВАТ "АК "Київводоканал" (надалі - постачальник) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №02723/2-04, відповідно до п.1. якого, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п.7.1. договору).

Додатком №3 до договору №02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення, сторони погодили порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протягом періоду з 01.10.2012 по 30.04.2013 - (період вказаний у поясненнях від 06.01.2017) ним було надано відповідачу комунальні послуги у приміщення за адресою: м. Київ, проспект Воз'єднання, 1 на загальну суму 43 286,17грн, у тому числі: з гарячого водопостачання на суму 7357,26грн та послуги з центрального опалення на суму 35928,91грн, що підтверджується розробками по групрахунках, особовими картками та розшифровками (табуляграмами) постачальних компаній на потреби центрального опалення та гарячого водопостачання за вказаний період.

10.06.2015 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію-вимогу №47-1708 від 04.06.2015, в якій позивач просив відповідача в 7-ми денний термін з дня отримання претензії сплатити заборгованість за спожиті комунальній послуги, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, в додатках до якої додав платіжну вимогу-доручення №30/417 від 04.06.2015 на суму 43286,17грн, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на претензію-вимогу №47-1708 від 04.06.2015 відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Позивач зазначає, що останнім на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями приєднав до своєї мережі відповідача, як субабонента, та надавав послуги з гарячого водопостачання та центрального опалення, а останній фактично споживав послуги, тобто між сторонами виникли позадоговірні відносини відповідно до ст.1212 ЦК України, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43 286,17грн, інфляційні втрати в розмірі 25 324,35грн та 3% річних в розмірі 2984,92грн.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст.18, 20 постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ №630 від 21.07.2005) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

З огляду на викладене, незалежно від наявності оформленого з відповідачем в письмовій формі договору надання житлово-комунальних послуг, їх фактичне споживання останнім є підставою для виникнення відповідного обов'язку з оплати таких послуг згідно приписів законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №3-184гс14.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). Дані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно п.2 Правил централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Оскільки відповідач користувався послугами з гарячого водопостачання і центрального опалення, які надавалися в повному обсязі позивачем, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то за аналогією частини 1 статті 8 ЦК України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що у період з 01.10.2012 по 30.04.2013 позивач надав відповідачу комунальні послуги у приміщення за адресою: м. Київ, проспект Воз'єднання, 1 на загальну суму 43286,17грн, у тому числі: з гарячого водопостачання на суму 7357,26грн та послуги з центрального опалення на суму 35928,91грн, що підтверджується розробками по групрахункам, особовими картками та розшифровками (табуляграмами) постачальних компаній на потреби центрального опалення та гарячого водопостачання за вказаний період (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач, в порушенням норм чинного законодавства, фактично надані позивачем послуги з гарячого водопостачання і центрального опалення не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2012 по 30.04.2013, яка за розрахунком позивача складає 43286,17грн, з них: з гарячого водопостачання - 7357,26грн та послуги з центрального опалення - 35 928,91грн.

Як встановлено судами, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, відповідно, зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надавались позивачем в повному обсязі, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом даного спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, в порушення норм ЦК України, не здійснив оплату фактично наданих йому позивачем послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а отже вимоги про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 01.10.2012 по 30.04.2013 в сумі 43 286,17грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки правову кваліфікацію матерально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин на які в обґрунтування вимог посилається позивач, визначення останнім в якості нормативних підстав позову норм ст.ст.1212-1214 ЦК України, не спростовує правомірності заявлених вимог відповідно до норм, що регулюють інститут виконання зобов'язань.

Доводи скаржника про те, що згідно акта Держенергонагляду №08/12-14-299 тепловикористовуюче обладнання та теплові мережі на ТОВ "Покрова 1" були прийняті в експлуатацію лише у січні 2013 року, що за твердженням останнього, виключало можливість приймання та споживання спірних послуг до цієї дати, колегією суддів відхиляються, оскільки у зазначеному акті йде мова про підтвердження готовності до роботи нових чи реконструйованих електроустановок та теплоустановок, що не спростовує можливості споживання відповідачем згаданих послуг у спірний період.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що в акті №08/12-14-299 від 17.04.2013 Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві зафіксовано про постановку на комерційний облік приладів теплової енергії споживача 18.02.2013, тоді як доказів опломбування приладів теплової енергії відповідача матеріали справи не містять та останнім судам не надано.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначені вище норми та встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 25 324,35грн та 3% річних в розмірі 2 984,92грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрова 1" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі №910/20216/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

М. Данилова