Постанова

від 22.06.2017 по справі 820/1202/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 р. Справа № 820/1202/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання - Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 р. по справі № 820/1202/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.10.2016 року №00001361402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 р. було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 р. без змін.

ОСОБА_1 до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 22.06.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 38381921, адреса: 61103, АДРЕСА_1), перебуває на обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області як платник податку на додану вартість та податку на прибуток.

Так, на підставі наказу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 12.09.2106 року № 1117 та направлення від 12.09.2016 року № 963, згідно положень п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту, було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ВАЛ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 38381921) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНОБУДРЕСУРСИ" (ТОВ "ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДИНГ") (код ЄДРПОУ 39174569) за період 2014 року, ТОВ "АЛЬТ-СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 39804693) за період серпень - вересень 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 26.09.2016 року № 3693/20-30-14-02/38381921 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ВАЛ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 38381921) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНОБУДРЕСУРСИ" (ТОВ "ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДИНГ") (код ЄДРПОУ 39174569) за період 2014 року, ТОВ "АЛЬТ-СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 39804693) за період серпень - вересень 2015 року (а.с. 11 - 25).

ОСОБА_1 до висновків акту перевірки від 26.09.2016 року № 3693/20-30-14-02/38381921, контролюючим органом встановлено порушення платником податків положень ПК України, а саме:

- ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання на суму 191 853 грн. за період 2014 року;

- пп.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 233 204 грн. за жовтень 2014 року, серпень - вересень 2015 року, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 41 351 грн. за жовтень 2014 року, серпень - вересень 2015 року (а.с. 24 - 25).

На підставі висновків викладених в акті перевірки від 26.09.2016 року № 3693/20-30-14-02/38381921, Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було прийнято: податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13.10.2016 року та податкове повідомлення - рішення від 13.10.2016 року №00001361402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 026,50 грн., з яких: 41 351,00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 20 675,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та 13.05.2016 року надав заперечення до Акту перевірки. ОСОБА_1 № 3017/10/20-40-14-03-17 від 23.05.2016 року було надано відповідь на заперечення позивача, яким висновки Акта перевірки № 204/20-40-14-03-07/38117651 від 29.08.2016 року залишено без змін.

На вищезазначене податкове повідомлення - рішення від 13.10.2016 року №00001361402, 26.12.2016 року позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України №3352/6/99-99-11-01-02-25 від 17.02.2017 року за результатами розгляду скарги позивача скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13.10.2016 року, податкове повідомлення - рішення від 13.10.2016 року №00001361402 - залишено без змін (а.с. 28 - 36).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування, а отже висновки акту від 26.09.2016 року № 3693/20-30-14-02/38381921 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ВАЛ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 38381921) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНОБУДРЕСУРСИ" (ТОВ "ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДИНГ") (код ЄДРПОУ 39174569) за період 2014 року, ТОВ "АЛЬТ-СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 39804693) за період серпень - вересень 2015 року є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення від 13.10.2016 року №00001361402 Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , прийняте на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

ОСОБА_1 до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України).

ОСОБА_1 до ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

ОСОБА_1 до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 26.09.2016 року № 3693/20-30-14-02/38381921, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість стало зменшення суми податкового кредиту на 41351 грн. за операціями з надання послуг ТОВ Альт-Строй .

Вказаний висновок було зроблено на підставі отриманої від Західної ОДПІ м. Харкова податкової інформації щодо ТОВ "Альт-Строй".

Також в акті перевірки зазначено, що документи, які підтверджують розрахунки між покупцем і постачальником до перевірки не надано, документів, які підтверджують фактичне отримання листівок до перевірки не надано та згідно бази ЄРПН не встановлено придбання листівок.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та його контрагентом.

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" (Замовник) з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ СТРОЙ" (Виконавець), з іншого боку, укладено договір № 20/07 від 20.07.2015 року, згідно умов якого Виконавець по завданню та за рахунок Замовника надає послуги з виготовлення та розповсюдження інформаційних матеріалів Замовника (інформаційні листівки (єврофлаєра), картки), в обсязі та в термін, що вказано в Завданні на послуги, яке додається до Договору та є невід'ємною частиною цього Договору. Термін дії договору з 20.07.2015 року по 31.12.2015 року.

Вказаним Договором передбачена оплата послуг з виготовлення та розповсюдження листівок в обсязі 100% вартості від підписання Сторонами акта виконаних робіт.

На виконання умов вказаного вище договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ СТРОЙ" виписано наступні податкові накладні, а саме:

- податкова накладна № 16 від 31.08.2015 року на загальну суму 60 000,00 грн. за послуги по виготовленню та розповсюдженню інформаційних листівок, а також по розробці макета інформаційної листівки;

- податкова накладна № 18 від 31.08.2015 року на загальну суму 35 000,00 грн. за послуги по виготовленню та розповсюдженню інформаційних листівок;

- податкова накладна № 17 від 31.08.2015 року на загальну суму 55 000,00 грн. за послуги по виготовленню та розповсюдженню інформаційних листівок.

Окрім того, на підтвердження виконання Виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ СТРОЙ" робіт, передбачених договором від 20.07.2015 року, матеріали справи також містять копії актів здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31 серпня 2015 року щодо підтвердження надання послуг по розробці макета інформаційної листівки та по виготовленню та розповсюдженню інформаційних листівок; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 31 серпня 2015 року, № 3 від 31 серпня 2015 року щодо підтвердження надання послуг по виготовленню та розповсюдженню інформаційних листівок.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ СТРОЙ" (Виконавець) з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" (Замовник) з іншої сторони було укладено договір на встановлення системи відеоспостереження, монтаж та налаштування системи взаємодії баз даних обліку № 01/09/2015 від 01.09.2015 року, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе наступне.

- установку системи відеоспостереження на об'єкті Замовника, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, Полтавське шосе, 2, в тому числі: монтаж обладнання системи відеоспостереження, проведення робіт на об'єкті відповідно до кошторису;

- налаштування системи зберігання даних;

- налаштування системи завантаження - відвантаження даних систем обліку;

- навчання Замовника методам експлуатації системи. Термін виконання вказаних робіт - з 02.09.2015 року по 25.09.2015 р. Як зазначено в п. 1.4 Договору, виконання робіт завершується підписанням акту здачі - приймання робіт.

Ціна робіт по Договору складає 98 106,00 грн. в тому числі ПДВ 16 351,00 грн., кошторис по кожному виду робіт знаходиться в додатках до Договору (пп.2.1 п.2 Договору).

Окрім того, матеріали справи також містять копії Додатку № 1 на суму 17 200,00 грн., Додатку №2 на суму 23 305,00 грн. та Додатку №3 на суму 39 250,00 грн. до договору з зазначенням найменування робіт, послуг, їх кількості та ціни.

На підтвердження виконання Виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ СТРОЙ" робіт (надання послуг), передбачених договором від 01.09.2015 року, матеріали справи також містять копії актів здачі - приймання робіт (надання послуг) № 9 від 30 вересня 2015 року щодо підтвердження становлення системи відеоспостереження на об'єкті Замовника; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 10 від 30 вересня 2015 року на підтвердження монтажу, настройки та тестування системи зберігання даних, № 11 від 30 вересня 2015 року щодо підтвердження настройки, тестування системи завантаження - відвантаження даних систем обліку.

На підтвердження розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ СТРОЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" за вказаними договорами від 20.07.2015 року та 01.09.2015 року, позивачем до суду надано копію Виписки за період з 21.09.2015 року по 30.09.2015 року з рахунку № 26006442767, відкритому позивачем у ПАТ "ОСОБА_2 Аваль".

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, правочин укладений між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковою накладною. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

ОСОБА_1 до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія судів зазначає, що зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Разом з цим, колегія суду зазначає, що позивачем було надано до матеріалів справи документи, що підтверджують реальність поставлених під сумнів господарських операцій, починаючи від екземпляру листівки, що була виготовлена та розповсюджена ТОВ "Альт-Строй", завдання на послуги, калькуляція вартості однієї листівки, дислокація її розповсюдження, акти виконаних робіт, та закінчуючи технічною документацією на обладнання, встановлене за договором № 01/09/2015 про встановлення систем відео спостереження, монтаж та на лаштування системи взаємодії баз даних обліку.

Доказами, які підтверджують розрахунки між ТОВ ВАЛ-ОІЛ та ТОВ АЛЬТ-СТРОЙ , є виписки з рахунку 26006442767, відкритому у ПАТ ОСОБА_2 Аваль" , з яких вбачається проведення оплат на користь ТОВ АЛЬТ-СТРОЙ ,

Також, колегія судів зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до от оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, ч бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у від: якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів щодо закупівлі відповідних матеріалів і обладнання, а також те, що у нього офіційно оформлена лише 1 особа, відсутні складські та виробничі приміщення та транспортні засоби, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту на додану вартість Позивачеві.

Як зазначено в ухвалі ВАСУ від 04.03.2014 р. по справі №К/9991/27474/12, наявність або відсутність матеріально технічної бази, що крім іншого включає і кількість штатних працівників у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України викладена від 19 червня 2013 року у справі № К/9991/63643/12.

Також така позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13, відповідно до якої чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

ОСОБА_3 адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

ОСОБА_1 до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконними та підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.10.2016 року №00001361402.

Разом з цим колегія судів вважає занеобхідне вказати про те, що посилання відповідача на кримінальне провадження стосовно ТОВ ТЕХНОБУДРЕСУРСИ (ТОВ ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДИНГ ), були прийняті судом першої інстанції помилково, оскільки в частині взаємовідносин позивача із ТОВ ТЕХНОБУДРЕСУРСИ (ТОВ ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДИНГ ) податкове повідомлення-рішення було скасоване ДФС України в порядку адміністративного оскарження та не є предметом розгляду у цій справі.

ОСОБА_1 до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/1202/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.10.2016 року №00001361402.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 23.06.2017 р.