Рішення

від 30.05.2017 по справі 910/2040/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017Справа №910/2040/17

За позовом Приватного підприємства "Ладіс"

до Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

про розірвання договору

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: Попадюк Ю.І. (за довіреністю), Белименко О.В. (за довіреністю)

від відповідача: Майданник О.А. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Ладіс" до Приватного акціонерного товариства "ОТІС" про розірвання договору № 568 про технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 31.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Пригунова А.Б.) від 08.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2040/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2016.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з відстороненням судді Пригунової А.Б. від посади справу № 910/2040/17було передано для розгляду судді Ярмак О.М.

14.03.2017 на виконання ухвали суду надійшли документи від позивача, в тому числі заява про зміну підстав позову.

14.03.2017 працівниками відділу діловодства складено акт про відсутність копій актів від 01.02.2017 серед поданих 14.03.2017 позивачем документів.

В судовому засіданні 11.04.2017 представниками позивача подано копії актів від 01.02.2017.

Ухвалою від 11.04.2017 судом продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 16.05.2017.

12.05.2017 відповідачем подано пояснення на заяву позивача про зміну підстав позову.

В судовому засіданні 16.05.2017 судом оголошено перерву до 30.05.2017.

В судовому засіданні судом прийнято до розгляду заяву про зміну відстав позову як таку, що подана з дотримання порядку, встановленого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому спір розглядається по суті з урахуванням змінених підстав позову.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та просив суд розірвати договір № 568 про технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 31.03.2010.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 між Закритим акціонерним товариством Отіс , яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство Отіс , (виконавець) та Приватним підприємством Ладіс укладено договір № 568 на технічне обслуговування ліфтів (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем згідно з переліком об'єктів і вартості технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем (Додаток № 1 до цього договору).

Згідно з підпунктах 5.1, 5.2 п. 5 Договору, строк дії цього договору встановлюється з 1 квітня 2010 по 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на наступних і кожних чергових 5 календарних років, якщо ні одна із сторін не заявила відмову від його пролонгації за 1 місяць до закінчення строку дії договору.

У підпункті 2.2 п. 2 Договору встановлені обов'язки виконавця, серед яких з-поміж інших - регулярно проводити профілактичні операції (роботи) на електричному та механічному обладнанні ліфтів і диспетчерських систем (змазка, чистка, регулювання, ремонт і т.д.) з метою забезпечення справного та безпечного стану ліфтів і диспетчерських систем; силами власної аварійної служби у відповідності до режиму роботи ліфтів і диспетчерських систем вживати заходів по усуненню несправностей і збоїв технічного порядку в роботі ліфтів і диспетчерських систем, оперативному звільненню пасажирів з кабіни ліфта, що зупинився.

Як стверджує позивач в обґрунтування підстав для розірвання Договору, порушуючи п. 2.2.1 Договору, відповідач належним чином не виконував покладені на нього обов'язки та не проводив профілактичні та ремонті роботи ліфтів, які знаходились в переліку об'єктів відповідно до Додатку № 1 до Договору.

На підтвердження своїх доводів позивач вказує, що 01.01.2017 в ході проведення представниками підприємства огляду об'єктів, які згідно умов Договору повинен був обслуговувати відповідач, були виявлені грубі порушення та несправності ліфтового обладнання, про що свідчать складені ним акти від 01.02.2017.

21.12.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 274 про наміри розірвати Договір з доданим до нього проектом додаткової угоди про розірвання Договору для підписання відповідачем.

Відповідач листом № 5-юр від 24.01.2017 повідомив про свою незгоду з достроковим розірванням Договору.

Листом № 17 від 24.01.2017 позивач просив відповідача з 01.02.2017 не надавати послуги, передбачені Договором, таким чином відмовившись від зобов'язань за Договором.

Подальше листування сторін не призвело до погодження умов щодо розірвання Договору, тому спір був поданий на вирішення до суду.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Умови укладеного сторонами Договору не містять положень щодо можливості кострового його розірвання в односторонньому порядку.

Так, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.

Отже, за приписами вказаних норм для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження чого необхідно довести, що внаслідок невиконання стороною зобов'язань за договором другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено та сторонами спору не заперечується, що станом на даний час Договір є пролонгованим до 31.12.2019.

На підтвердження неналежного виконання договірних виконання зобов'язань з боку відповідача позивачем подано копії актів, складених 01.02.2017 представниками ПП Ладіс , ТОВ Спецсервіс АДС , ТОВ Центрсервісстрой , за наслідками проведення обслуговування технічного стану ліфтів за трьома адресами, в результаті чого виявлено недоліки обслуговування ліфтів.

Вказані документи суд не вважає належними та достатніми доказами істотності порушень договірних зобов'язань відповідачем в розумінні чинного законодавства, оскільки не доведено наявність у вказаних осіб належних повноважень для оцінки стану ліфтів за Договором між позивачем та відповідачем, відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача протягом дії Договору та за наслідками встановлення указаних недоліків з вказівкою на порушення ним своїх обов'язків та вимогою усунути такі порушення.

Також суд бере до уваги, що, звертаючись до відповідача з вимогою розірвання Договору, у листі № 274 від 21.12.2016 позивач не наводить жодних обставин порушення відповідачем умов Договору, а лише цитує норми законодавства.

Інших доказів, які б підтверджували невиконання своїх договірних зобов'язань з боку відповідача, що завдало шкоди позивачу, в матеріали справи подано не було.

Отже, на підставі аналізу поданих документів та пояснень сторін, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які дають можливість вести мову про істотне порушення відповідачем умов Договору.

На підставі викладеного вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання Договору з підстав необґрунтованості доводів позивача.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.06.2017

Суддя О.М. Ярмак