Постанова

від 04.04.2018 по справі 910/2040/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2040/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Ладіс"

представник позивача - не з'явився

відповідач - приватне акціонерне товариство "ОТІС"

представник відповідача - Жовнеренко Г.К., Скотинюк Я.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ОТІС"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Чорної Л.В. - головуючого, Тищенко О.В., Яковлєва М.Л. від 12 жовтня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Ладіс" (далі - позивач) звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства "ОТІС" (далі - відповідач) про розірвання договору від 31 березня 2010 року № 568 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчеризації ліфтів, укладений між позивачем та відповідачем (далі - договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору щодо проведення профілактичних та ремонтних робіт ліфтів.

3. Так, 01.02.2017 позивачем виявлені грубі порушення та несправності ліфтового обладнання, про що складено відповідні акти. Як зазначає позивач, з грудня 2016 року відповідач не здійснював виїзди на виклики при аварійній зупинці ліфтів, не проводив регулярне технічне обслуговування ліфтів.

4. 21.12.2016 позивач надіслав відповідачу лист про намір розірвати укладений договір та направив проекти угод про розірвання договору за взаємною згодою сторін з 01.02.2017, у відповідь на який відповідач повідомив про відмову від підписання додаткової угоди про розірвання спірного договору.

5. Зазначене свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору та є підставою для його розірвання відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на приписи статті 907 Цивільного кодексу, у відповідності до якої договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 травня 2017 року у позові відмовлено повністю.

6. Рішення мотивовано тим, що за приписами статті 651 ЦК України підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань передбачених договором, а згідно з позицією Верховного Суду України у постанові від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13, заявляючи вимоги про розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України, позивач, зокрема, повинен довести наявність істотних порушень умов цього правочину з боку відповідача та завдану внаслідок цих порушень шкоду.

7. Проте наведені позивачем обставини несправності ліфтів зафіксовані актами від 01.02.2017 за участю осіб, які не мають повноважень для оцінки стану ліфтів, за умови відсутності доказів відмови відповідача від усунення виявлених несправностей та виконання своїх зобов'язань за договором.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2017 року скасовано.

8.1. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено; спірний договір розірвано з 01 лютого 2017 року.

9 . Постанова мотивована тим, що надані позивачем акти від 01.02.2017 свідчать про невиконання відповідачем умов пункту 2.2.1 договору, що також підтверджується висновком спеціаліста від 05.05.2017. Крім того, ще в жовтні 2016 року мало місце невиконання відповідачем вимог позивача щодо припинення експлуатації ліфтів. Зазначене дає підстави для висновку про істотне порушення відповідачем умов договору та наявність достатніх підстав для його розірвання за ініціативою позивача відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Укладений між сторонами договір, який для них є обов'язковим для виконання, не передбачає права одностороннього розірвання договору, тому такий договір може бути розірваний виключно за згодою сторін.

12. Надані позивачем докази не підтверджують фактів істотного порушення відповідачем умов договору. При цьому протягом строку дії договору позивач жодного разу не направляв відповідачу претензій щодо якості виконаних робіт, а порушення умов договору були виявлені позивачем вже після отримання відмови відповідача від розірвання договору.

13. Складені позивачем акти не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) порушення відповідачем умов договору.

14. Більше того, вже 01.02.2017, тобто на дату складення актів, позивач уклав договір на технічне обслуговування ліфтів з іншою організацією та своїми діями перешкоджав відповідачу у виконанні ремонтних робіт, чим унеможливив виправлення виявлених недоліків.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Верховний Суд погоджується з аргументами відповідача, наведеними в п. 11, 12, 13 та 14 цієї Постанови, виходячи з наступного.

16 . У відповідності до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

17 . Судами встановлено, що спірний договір не передбачає права на односторонню відмову від договору чи право розірвати його в односторонньому порядку. Судами також встановлено, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо розірвання договору в односторонньому порядку. Отже, враховуючи приписи статті 907 ЦК України, порядок та підстави розірвання договору визначаються загальними положеннями цивільного законодавства.

18 . У відповідності до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Отже, заявляючи вимоги про розірвання договору, позивач повинен довести обставини, передбачені статтею 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін, зокрема, позивачу необхідно довести наявність істотних порушень умов цього правочину з боку відповідача та завдану внаслідок цих порушень шкоду. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 18.03.2013 р. у справі № 6-75цс13, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, відмовляючи у позові.

18 . При розгляді справи, судами були встановлені, зокрема, наступні обставини (узагальнено):

18.1. 31.03.2010 між сторонами було укладено спірний договір, який пролонговано до 31.12.2019;

18.2. у вимозі про розірвання договору, яка була направлена позивачем на адресу відповідача 21.12.2016 року за № 274, позивачем лише було процитовано загальні норми цивільного законодавства; вказаний лист не містив жодних посилань на істотні порушення спірного договору з боку відповідача;

18.3. до направлення вказаного листа, тобто до 21.12.2016, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогами щодо усунення порушень та належного виконання останнім своїх зобов'язань за договором;

18.4. акти від 01.02.2017, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, були складені без участі представників відповідача;

18.5. того ж 01.02.2017 представниками відповідача було передано представникам позивача ключі від машинних кабін та технічну документацію на ліфти.

19 . Таким чином, позивач, діючи свідомо та послідовно, унеможливив виконання зобов'язань за спірним договором з боку відповідача, при цьому звертаючись до останнього не з вимогами про усунення таких порушень, а з вимогами про розірвання договору. Вказане виключає застосування статті 651 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки позивачем не було доведено наявність істотних порушень умов цього правочину з боку відповідача та завдану внаслідок цих порушень шкоду. Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 651 ЦК України до спірних правовідносин є помилковими та необґрунтованими. Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13.

20 . Верховний Суд наголошує, що право на розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього не є абсолютним та повинно кореспондуватись із принципами обов'язковості виконання договору для сторін, а також недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції залишенню в силі, як таке що відповідає закону та скасовано помилково.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ОТІС" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 910/2040/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2017 року у справі № 910/2040/17 залишити в силі.

4. Стягнути з приватного підприємства "Ладіс" (84331, м. Краматорськ, вул. Н.Курченко, 17; ідентифікаційний код 35204499) на користь приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32; ідентифікаційний код 14357579) 1 920 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.