Рішення

від 20.06.2017 по справі 910/6567/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/6567/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗБІ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Елеваторінвестгруп

про стягнення 162.244,39 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Прокопенко І.І., довіреність № б/н від 16.01.2017

Паращук Н.В., довіреність № б/н від 09.03.2017

від відповідача Могільовкін Р.Ю., довіреність № б/н від 19.05.2017

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗБІ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Елеваторінвестгруп 162.244,39 грн., з яких: 90.870,42 грн. пені, 58.719,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 12.654,50 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на виконання робіт № 9 від 13.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6567/17 та призначено її до розгляду на 23.05.2017.

Позивачем 18.05.2017 до відділу діловодства суду подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

Відповідачем 23.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство Васильківхлібопродукт .

Судом розглянуто та відмовлено в задоволення даного клопотання.

Відповідачем 23.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 910/6567/17 від 23.05.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 24.04.2-017, розгляд справи було відкладено на 08.06.2017.

Позивачем 24.05.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких заперечує проти залучення до участі у справі третьої особи.

Відповідачем 08.06.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства Васильківхлібопродукт доказів.

Судом розглянуто та відмовлено в задоволення даного клопотання.

Позивач в судовому засіданні 08.06.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 08.06.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 08.06.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.06.2017.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 19.06.2017, проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідачем 29.09.2016 листом № 133/7 від 29.09.2016 було направлено позивачу на підпис акт виконаних робіт на суму 687.845,50 грн., який позивач не підписав та мотивованої відмови від підписання не надав. Позивач здійснював оплату фактично виконаних робіт на суму 390.000,00 грн. 28.12.2016 відповідач звертався до позивача з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 37.963,32 грн. проте позивач вимогу не виконав з посиланням на відсутність факту прийняття виконаних робіт шляхом підписання відповідного акту. У своїх листах позивач не заперечував факт, строки та якість виконання робіт, а лише ухилявся від підписання актів. Зазначає, що відповідач не має перед позивачем грошових зобов'язань, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

В судовому засіданні 20.06.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЗБІ (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елеваторінвестгруп (виконавець, відповідач) було укладено договір на виконання робіт № 9 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язався виконати роботи на за завданням замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, передбачених договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань роботи повністю не виконав, в зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних на суму сплаченої позивачем вартості не виконаних робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт становить 673.747,88 грн.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 2.2 договору замовник проводить передоплату робіт в розмірі 336.873,94 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата залишку суми вартості робіт 336.873,94 грн. перераховується замовником на рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання обома сторонами акта виконаних робіт.

Позивачем згідно договору перераховано на рахунок відповідача загалом суму попередньої оплати в розмірі 726.873,94 грн. наступними платежами: 19.05.2016 в сумі 336.873,94 грн., 06.10.2016 в сумі 150.000,00 грн., 21.10.2016 в сумі 100.000,00 грн., 11.11.206 в сумі 60.000,00 грн., 28.11.2016 в сумі 80.000,00 грн.

Згідно з п. 1.5 договору виконавець приступає до виконання робіт не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати надходження передоплати (п. 2.2 договору).

З урахуванням того, що передоплата позивачем здійснена 19.05.2016 відповідач мав розпочати виконання робіт не пізніше 30.06.2016.

Відповідно до п. 1.6 договору строк виконання робіт - 29 робочих днів.

Отже, відповідач мав здійснити роботи протягом 29 робочих днів з 31.06.2017 та відповідно закінчити роботи до 11.07.2016 включено.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і вразі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання-передачі виконаних робіт здійснюється сторонами по акту виконаних підрядних робіт з фіксацією дати подачі акту.

23.06.2016 сторонами складено акт виконаних робіт № 1, відповідно до якого відповідачем виконано роботи за договором на суму 76.991,76 грн.

Згідно з п. 4.2 договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після надання виконавцем акту виконаних робіт підписує акт або надає мотивовану письмову відмову з посилання на нормативні документи.

Відповідно до п. 4.4 договору якщо замовник після отримання від виконавця акта виконаних підрядних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів не підпише акт виконаних підрядних робіт та не надасть мотивованої відмови від його підпису, виконані роботи та акт виконаних підрядних робіт вважаються прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті.

Умовами п. 7.3 договору визначено, що листування здійснюється сторонами за допомогою направлення листів поштою (рекомендованими, цінними з повідомленням), а також за допомогою електронної пошти, адреса якої зазначена в розділі 8 даного договору.

Матеріали справи свідчать, що саме позивач неодноразово (листи № 41 від 01.02.2017, № 58 від 13.02.2017, № 75 від 27.02.2017, № 95 від 16.03.2017) засобами поштового зв'язку, що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення у цінний лист, направляв на адресу відповідача остаточні акти виконаних робіт для підписання, які відповідачем не підписано.

В матеріалах справи наявний лист відповідача № 133/7 від 29.09.2016 адресований позивачу в додатку до якого зазначений акт виконаних підрядних робіт № 2, проте належних доказів в підтвердження надіслання його позивачу засобами поштового зв'язку або електронною поштою не подано.

Інших доказів в підтвердження направлення відповідачем на адресу позивача акту виконаних підрядних робіт № 2 не подано, а отже не доведено, що за відсутності мотивованої відмови позивача від його підписання виконані роботи є прийнятими без зауважень.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять та сторонами не подано доказів в підтвердження виконання відповідачем підрядних робіт на суму 594.756,12 грн. (673.747,88 грн. (вартість робіт) - 76.991,76 грн. (виконані роботи)).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за невиконання своїх зобов'язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченого або невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання сторін.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої за розрахунками суду становить 89.611,25 грн. (нарахованої на суму 596.756,12 у період з 12.07.2016 по 12.01.2017).

В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Натомість позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму здійсненої ним передоплати за роботи, доказів виконання яких не подано.

У відповідності до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на попередню оплату виконаних робіт є необґрунтованими.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗБІ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Елеваторінвестгруп (04117, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-Б, офіс 207, код ЄДРПОУ 38926545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗБІ (03142, м. Київ, просп. Ак. Палладіна, 32, офіс 402, код ЄДРПОУ 32049047) 89.611 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот одинадцять) грн. 25 коп. пені, 1.344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.06.2017.

СуддяВ.В.Сівакова