Постанова

від 22.06.2017 по справі 904/949/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 року Справа № 904/949/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Антоніка С.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21 червня 2017 року)

при секретарі: Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 017244 від 30.05.2013 р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 , довіреність №9 від 22.03.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 , довіреністьб/н від 20.06.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 , довіреність б/н від 07.02.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства ТЕКСТРА-ВІТА

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2017року у справі № 904/949/17

за позовом Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_5 підприємства ТЕКСТРА-ВІТА , с. Межиріч

про відшкодування збитків

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2017 року у справі № 904/949/17 ( суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області - задоволені.

Суд стягнув з з ОСОБА_5 підприємства "Текстра-Віта" на користь Державної екологічної інспекції у Дніпропетровської області (49010, м.Дніпро, вул. Лабораторна, 69, код 37988899; реквізити УДКСУ у Павлоградському районі, р/р 33116331700219 код 24062100 МФО 805012 код 37936882) шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у розмірі 27 364, 40 грн. та на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, ідентифікаційний код 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) 1600, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Приватне підприємство ТЕКСТРА-ВІТА звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи.

Зокрема, апелянт вважає, що незважаючи на відсутність дозволу на водокористування, він щомісячно сплачував кошти за водокористування, та за означений період сплатив 23 754,35 грн., а тому збитків не заподіяв державі.

Крім того, апелянт посилається на те, що відсутня його вина, оскільки неотримання дозволу на водокористування сталось у зв'язку з тим, що право оренди земельної ділянки не було зареєстровано, що унеможливлювало отримання дозволу, і саме державні органи зволікали із оформленням документів з 2013 року.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності і невірно визначив початок перебігу строку позовної давності.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції невірно визначив суму судового збору, оскільки позивач просив стягнути 1378 грн., а суд стягнув 1600 грн. судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 червня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 22 червня 2017 року.

Як вбачається з ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 червня 2017 року її підписано колегією суддів у складі головуючий суддя -доповідач: Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Дармін М.О., а в вступній частині вказаної ухвали зазначено колегію суддів у складі головуючий суддя -доповідач: Березкіна О.В., судді: Антонік С.Г., Дармін М.О..

Згідно з ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Враховуючи те, що допущена описка виникла з технічних причин, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду за своєю ініціативою, не зачіпаючи суті постанови, вважає за необхідне виправити допущену описку.

На підставі викладеного виправити описку у вступній частині ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 червня 2017 року, вважати вірним склад колегії суддів який виніс та підписав ухвалу суду про призначення до розгляду апеляційну скаргу на 22 червня 2017 року колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Дармін М.О., відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 травня 2017року.

У зв язку з відпусткою судді Іванова О.Г., за розпорядженням керівника апарату суду від 21 червня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/949/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області у період з 09.06.2016р. по 01.07.2017р. на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №351-П від 16.05.2016р. та направлення на проведення позапланової перевірки № 4-31908-3 від 16.05.2016р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

За результатами проведення перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами приватного підприємства "Текстра-Віта" (а.с. 18-26), яким встановлено, що підприємство тривалий час використовувало підземні води з свердловини без відповідних дозволів на спеціальне водокористування, що є порушення вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України.

Перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства проведено у присутності уповноважених осіб відповідача, а саме за участю директора по виробництву ПП "Текстра-Віта" - ОСОБА_6, ним підписано Акт перевірки та отримано його примірник.

Крім того, позивачем, за порушення вимог природоохоронного законодавства України складено протокол про адміністративне правопорушення № 11987 від 01.07.2016р. за ст. 48 КУпАП (а.с.27-28).

Постановою Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 11987 від 13.07.2016р. ОСОБА_7 (головний бухгалтер ПП "Текстра - Віта") визнано винною вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. 00 коп., який останнім сплачено, що підтверджується квитанцією № NOKE534428 від 22/07/2016р. (а.с. 29-30).

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків у відповідності до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №767/16783 від 14.08.2009 із змінами та доповненнями, яка є чинною.

Звертаючись до ОСОБА_5 підприємства "Текстра-Віта" із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про стягнення збитків в сумі 27 364,40 грн., заподіяних державі в період з 02.07.2013р. по 30.06.2016р., позивач - Павлоградська місцева прокуратура, посилався на те, що відповідач протягом зазначеного періоду часу здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, внаслідок самовільного використання підземних вод, у зв'язку з чим, державі нанесені збитки у розмірі 27 364,40 грн., нарахованих у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. № 389.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Водного Кодексу України визначено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. В той же час, забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів є спеціальним водокористуванням згідно з ч. 1 ст. 48 ВК України.

В силу п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 ВК України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, водокористування в 2010-2013 роках здійснювалось відповідачем відповідно дозволу на спеціальне водокористування, наданого ПП «Текстра-Віта» на термін з 02.07.2010 по 01.07.2013 рік для господарсько-побутових та виробничих потреб, ліміт забору та використання підземної води - 4 куб. м\ добу, 1,46 тис. куб. м/рік.

Вода використовується на господарсько питні та виробничі потреби (миття обладнання, ємностей).

Проте, починаючи з 02.07.2013 року водокористування здійснювалось без дозволу на спеціальне водокористування.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з п. 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. № 389, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до п.9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою

З сам = 5 х W х Тар (грн.),

(23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно довідки відповідача від 30.06.2016 року, в період з 02.07.2013 року по 31.12.2013 року підприємством використано 1454 куб.м підземної води, в період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року використано 1231 куб.м підземної води. Згідно звітності за формою №7 -гр. (підземні води), протягом 2014 року використано 3085 куб.м., протягом 2015 року використано 2891 куб.м. підземної води без відповідного дозволу.

Всього в період з 02.07.2013 року по 30.06.2016 використано 8661 куб.м. підземної води (розрахунок - а.с.32).

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розмір заподіяної шкоди в період з 02.07.2013 по 30.06.2016 за використання підземних вод без відповідного дозволу, у сумі 27 364,4 грн. ( 5х 8661х0,6319)

Доводи апелянта про те, що ним щомісячно сплачувалось за водокористування, що виключає відшкодування збитків, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України, відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Статтею 30 ВК України встановлено, що збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання залежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п. 255.3). Порядок нарахування податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води передбачено п. 255.11. ст. 255 ПК України.

Пунктом 255.11.1 передбачено, що водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води. Рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної і (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних обсягів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів (п. 255.11.2).

Пунктом 255.11.13 визначено, що за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання (п.255.11.15).

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що сплата рентної плати за спеціальне використання води є податковим зобов'язанням суб'єкта господарювання.

Натомість нараховані Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області збитки, заподіяні державі внаслідок порушення і законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення водного законодавства.

Той факт, що відповідачем сплачувалась ця рентна плата у підвищеному розмірі, не свідчить про те, що відповідач здійснював відшкодування збитків, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі, належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Як вбачається з платіжних доручень, на які посилається відповідач, ним сплачувались платежі на рахунок 33110357700211 на користь місцевого бюджету Павлоградського району.

В той же час, згідно довідки головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за кодом бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності , банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, 33116331700219 Межеріцька с/р.

Таким чином, вказані платежі мають різну юридичну природу, різні підстави для обчислення, а відтак сплата податків не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

В той же час надмірна сплата рентної плати за водокористування не позбавляє відповідача права звернення до податкових органів за перерахунком.

Доводи апелянта про неправильний обрахунок судового збору є безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно, як зазначено у позовній заяві, прокурор просив стягнути на користь прокуратури судовий збір у сумі 1378 грн.

Проте, як вбачається з платіжного доручення, за подачу позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1600 грн., який відповідає розміру судового збору, встановленому Законом України Про судовий збір , та Законом України Про державний бюджет України на 2017 рік від 21 грудня 2016 року № 1860-VIII.

Доводи апелянта про неправильну відмову суду першої інстанції від застосування строку позовної давності є необгрунтованими.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З цього положення випливає висновок про те, що до моменту порушення цивільного права позовна давність не починає свого перебігу. Таким чином, визначальним моментом по даній справі є встановлення початку перебігу строку позовної давності.

Оскільки водокористування відповідачем здійснювалось без відповідного дозволу, що є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає з моменту виявлення, який і є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області виявила порушення 09.06.2016р. (дата складення акту), тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, є правильними.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства ТЕКСТРА-ВІТА - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2017року у справі № 904/949/17- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 червня 2017 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя С.Г.Антонік