Постанова

від 12.06.2017 по справі 826/13966/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 червня 2017 року 17:14 справа №826/13966/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача : Гаценко О.М.;

відповідача: Кошарської А.Ю.;

Кравчука К.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати: 1) податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0544140303 та №0545140303; 2) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 серпня 2016 року №0547140303; 3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 30 серпня 2016 року №Ю-0546140303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року відкрито провадження у справі №826/13966/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 червня 2016 року №0544140303 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзаців другого, четвертого та шостого пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 153.3.7 пункту 153.3 статті 153, підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1., 168.1.4., 168.1.5. пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 377 358,29 грн., у тому числі - 230 483,21 грн. за основним платежем, 146 875,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 червня 2016 року №0545140303 згідно з абзацом другим пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, за порушення пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпунктів 2.1, 2.3 пункту 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 510,00 грн.

Відповідачем надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 серпня 2016 року №Ю-0546140303, якою повідомлено ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит", що станом на 13 червня 2016 року заборгованість зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 55 095,37 грн.

Відповідно до рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 серпня 2016 року №0547140303, за порушення пункту 1 частини другої статті 6, підпункту 1 частини першої статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку із донарахуванням за результатами перевірки єдиного внеску у розмірі 55 095,37 грн. на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосовано до ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" штрафні санкції у розмірі 27 547,68 грн.

Зазначені рішення та вимога прийняті відповідачем на підставі акта від 13 червня 2016 року №116/1-26-15-14-03-03/30222194 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року" (далі по тексту - акт перевірки), з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10 серпня 2016 року №17330/6/99-99-11-02-03-28.

В акті перевірки встановлено наступні порушення: підпункту 153.3.7 пункту 153.3 статті 153, підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1., 168.1.4., 168.1.5. пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" занижено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 230 483,21 грн., з яких за 2013 рік на суму 100 970,21 грн., за 2014 рік на суму 129 513,00 грн.; пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпунктів 2.1, 2.3 пункту 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, у результаті не відображення у звітах за формою №1-ДФ всіх доходів, виплачених фізичним особам у періоді, що перевірявся; пункту 1 частини другої статті 6, підпункту 1 частини першої статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" занижено грошове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 55 095,37 грн, у тому числі за 2013 рік на суму 22 812,29 грн., за 2014 рік на суму 32 283,08 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані непропорційним розподіленням (нарахуванням, виплатою) ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" дивідендів відповідно до часток учасників в статутному фонді товариства, а саме: по учаснику товариства ОСОБА_5, частка якого в статутному фонді складала 5%, нараховано (виплачено) дивідендів за 2013-2014 роки на загальну суму 1 956 000,00 грн., яка відповідає частці в межах 95-100%, а тому такі дивіденди прирівнюються до заробітної плати і мають оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України; не відображенням у розрахунках за формою №1-ДФ сум поворотної фінансової допомоги, наданої фізичним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які поверталися відповідно до умов договорів. Відповідно, на вказаних обставинах щодо непропорційного розподілення (нарахування, виплати) дивідендів та заниження фонду оплати праці у зв'язку з цим ґрунтуються також доводи відповідача щодо порушення позивачем Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки: у статуті позивача відсутній правовий статус корпоративних прав, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), а тому відсутні підстави для поширення дії положень підпункту 170.5.3. пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України на випадки виплати позивачем спірних сум дивідендів, віднесення їх до фонду заробітної плати та застосування збільшеної ставки для оподаткування податком на доходи фізичних осіб; така помилка як не відображення у розрахунках за формою №1-ДФ сум поворотної фінансової допомоги, поверненої вчасно, не призвела до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань та/або до зміни платника податку, що виключає можливість застосування штрафної санкції на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акту перевірки.

Вирішуючи з урахування вищенаведеного спір по суті, зокрема в частині встановленого порушення щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів встановлюються статтею 170 Податкового кодексу України.

Так, згідно підпункту 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Підпунктом 170.5.4. пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 167.2. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Поряд з цим, підпунктом 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України встановлено, що дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку.

При цьому така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.

Відповідно до визначення корпоративних прав, наведеного в статті 167 Господарського кодексу України та підпункті 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно пунктом "б" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники (власники корпоративних прав) товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Аналогічні норми щодо розподілу саме прибутку передбачені статтею 116 Цивільного кодексу України та частиною першої статті 88 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти за кредитами банків та за облігаціями, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Виходячи з норм абзацу четвертого пункту 4 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, під дивідендами слід розуміти частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Отже, на підставі наведеного, можна зробити висновок, що кожен із учасників товариства має право на отримання частини чистого прибутку товариства (дивідендів) в розмірі, пропорційному його частки в статутному капіталі товариства. Непропорційне ж нарахування та виплата дивідендів для фізичних осіб їхній частці у статутному капіталі має наслідком виплати суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на іншу частку у статутному капіталі (корпоративне право), а тому така виплата, над думку суду, з метою оподаткування прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

В контексті цього суд зазначає, що згідно пункту 164.6. статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При цьому пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

В даному випадку сторонами визнається, що відповідно до статуту ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" (в редакції станом на 31 грудня 2014 року) статутний фонд підприємства складав 35 000,00 грн., у якому частка учасників складала: ОСОБА_5 - 5% (1 750,00 грн.); ОСОБА_7 - 95% (33 250,00 грн.).

Виходячи з наведеного та зважаючи на те, що учаснику товариства ОСОБА_5 позивачем нараховано (виплачено) дивідендів за 2013-2014 роки на загальну суму 1 956 000,00 грн., яка відповідає частці в межах 95-100% та є більшою за суму, розраховану на будь-яку іншу частку, визначену у статутному капіталі товариства, зокрема на частку ОСОБА_7, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача про те, що така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди, а прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням у розмірі 15% - 17%.

Доводи позивача про відсутність у статуті товариства положень про визначення статусу корпоративних прав, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), та про відсутність підстав для застосування положень підпункту 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 та підпункту 170.5.3. пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України, суд вважає безпідставними, оскільки для цілей оподаткування умовою для ототожнення виплати дивідендів із виплатою заробітної плати є сам факт непропорційного нарахування та виплати таких дивідендів для фізичних осіб їхній частці у статутному капіталі, а не формальне оформлення статусу корпоративних прав та порядку розподілу дивідендів в установчих документах платника податків.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на здійснення 30 січня 2015 року на зборах учасників товариства перерозподілу дивідендів, нарахованих та виплачених учасникам ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит", відповідно до їх часток у статутному капіталі, оскільки наведене не доводить факту дотримання позивачем вищенаведених положень Податкового кодексу України при нарахуванні у 2013-2014 роках доходів у вигляді дивідендів.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем порядку оподаткування виплати доходів у формі дивідендів, на переконання суду, є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому суд вважає обґрунтованим збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0544140303.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0545140303, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку заповнення звітності за формою №1-ДФ, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як визначено у підпунктах 47.1.1, 47.1.3 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи; податкові агенти.

Відповідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Поряд з цим, положеннями пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно додатку до вказаного Порядку основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу), відображається під ознакою "153".

В даному випадку, як встановлено в ході перевірки та визнається позивачем, у періоді, що перевірявся, ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" отримувало поворотну фінансову допомогу від фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка поверталась відповідно до договорів безвідсоткової фінансової допомоги, однак у Податкових розрахунках за формою №1-ДФ підприємством не відображено інформацію про повернені (виплачені) суми поворотної фінансової допомоги під ознакою "153".

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Суд враховує, що положення наведеної статті передбачають можливість звільнення від накладення штрафу лише у випадку зазначення у звітності недостовірних відомостей або помилок, які не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань чи зміни платника податку, однак не передбачають такого звільнення у випадку неподання, подання з порушенням встановлених строків та подання не у повному обсязі податкової звітності.

Таким чином, оскільки в даному випадку позивачем була подана звітність не у повному обсязі (без відображення у ній інформації про повернені (виплачені) суми поворотної фінансової допомоги), що не спростовано позивачем в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0545140303 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. та відсутність підстав для задоволення вимог про його скасування.

В частині правомірності винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зауважує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За визначенням статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як передбачено у пункті 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В даному випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій ґрунтуються на висновках відповідача відносно заниження позивачем бази оподаткування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійсненням у зв'язку з цим його донарахування, що, у свою чергу, ґрунтується на висновках відповідача про заниження позивачем фонду оплати праці при виплаті дивідендів, які, як зазначено вище, суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Доводи ж позивача про те, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" дивіденди не включаються до фонду оплати праці та на них не нараховується єдиний внесок суд вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначено вище, спірні виплати не підлягали оподаткуванню як дивіденди згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 серпня 2016 року №0547140303 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 серпня 2016 року №Ю-0546140303.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АФ "Бізнесінформаудит" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Бізнесінформаудит" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко