Ухвала

від 20.06.2017 по справі 816/2279/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 р.Справа № 816/2279/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2017р. по справі № 816/2279/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 18.01.2017 /а.с. 27/ просив:

-визнати протиправним та скасувати відмову відповідача у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними площами 34,3331 га та 29,5447 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2;

-зобов'язати відповідача винести накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними площами 34,3331 га та 29,5447 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та передати земельні ділянки у користування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 22, 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст.ст. 26, 68 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 19,21 Закону України "Про оренду землі", ст. 112, 186-1 Земельного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.06.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними площами 34,3331 га та 29,5447 га земель сільськогосподарського призначення державної власності терміном на сім років із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованих в адміністративних межах Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2 (надалі - Проекти землеустрою).

За результатами розгляду клопотань відповідачем надано відповідь, оформлену листом від 06.04.2016 №1410/6-16, у якій вказано, що відповідно до відомостей Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників наказом Держгеокадастру від 15.03.2016 №82 анульовано сертифікат від 20.05.2013 №0110152, виданий на ім'я ОСОБА_3 - відповідальної особи за якість робіт із землеустрою, якою підписана розроблена ТОВ "Геогруп" землевпорядна документація, у зв'язку із чим згідно із статтею 68 Закону України "Про землеустрій" така документація є недійсною. Також запропоновано вжити відповідних заходів, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд.

11.05.2016 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями про затвердження Проектів землеустрою.

Листом від 02.06.2016 вих. №4319/6-16 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для затвердження Проектів землеустрою у зв'язку із тим, що у представлених на розгляд та затвердження Проектах землеустрою не враховані зауваження, зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.04.2016 №1410/6-16.

Відмову відповідача у затвердженні Проектів землеустрою ОСОБА_1 оскаржив до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №816/1351/16 адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлені листами від 06.04.2016 №1410/6-16 та від 02.06.2016 №4319/6-16, про відмову в затвердженні Проектів землеустрою; зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження Проектів землеустрою та прийняти за результатами їх розгляду рішення /а.с. 8-14/.

Дана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржена, набрала законної сили 11.10.2016.

13.10.2016 позивач знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження Проектів землеустрою /а.с. 31, 34/.

Листом від 01.11.2016 вих. №9291/6-16 відповідач повідомив, що Проекти землеустрою не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому пропонував усунути виявлені порушення та повторно звернутись до Головного управління з клопотанням про їх затвердження /а.с. 32-33/. Так, у даному листі зазначено, що:

-у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 34,3331 га та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_3 від 30.11.2015 мають місце розбіжності щодо відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки;

-матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність вимог Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), "Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою", затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №255 (доповнити інформацією стосовно отриманих даних щодо пункту ДГМ (Майське, М362435000) розробником документації у встановленому законом порядку. Відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" підтвердити-дані щодо повірки засобів вимірювальної техніки при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою. У польовому журналі відсутні дані щодо здійснення вимірювань висячого ходу 4 (кут Rр4 Rр1 Rр3, лінія Rр1 - Rр3). Крім того, горизонтальні кути вимірюють двома півприйомами, сторони вимірюють в прямому і зворотному напрямках);

-матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) надати з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі з урахуванням вимог пунктів 3.9, 3.10 Інструкції;

-у представлених на розгляд та затвердження проектах землеустрою потребують уточнення дані щодо: віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель колективної власності, природоохоронного призначення; сільськогосподарських угідь, якими представлена земельна ділянка; наявності (відсутності) на території земельних ділянок об'єктів енергетики; обмежень у використанні земельної ділянки; суміжних власників (землекористувачів) земельних ділянок та долучити їх погодження у відповідності до вимог статті 198 Земельного кодексу України;

-акти приймання-передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами;

-кадастрові плани земельних ділянок привести у відповідність до вимог статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр";

-у представленому на розгляд проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 29,5447 га мають місце розбіжності щодо площі - обґрунтувати розбіжності площ;

-відповідно відомостей Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників у складі ТОВ "Геогруп" на час подачі Проектів землеустрою на затвердження відсутні інженери-землевпорядники з чинними кваліфікаційними сертифікатами;

-у клопотаннях не зазначено істотних умов передачі земельних ділянок в оренду.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, статтею 123 Земельного кодексу України урегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; встановлено заборону компетентним органам вимагати інші, ніж визначені цією статтею, матеріали та документи; передбачені загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з цим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 16.03.2016 у справі №21-6440а15, відповідно до якого відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 зазначеного Закону). У таких правовідносинах Закон №973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом №973-IV.

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на дату звернення позивача із клопотанням про надання дозволу) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частиною другою згаданої статті Закону визначено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Зокрема, частиною четвертою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

А відповідно до частини тринадцятої згаданої статті, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Водночас Законом України від 31.03.2016 №1067-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про фермерське господарство" щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств" статтю 7 Закону України "Про фермерське господарство" викладено у новій редакції, відповідно до якої надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Так, частиною першою статті 186 -1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої цієї статті, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами частин п'ятої - сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Судом першої інстанції із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що відділом Держгеокадастру у Карлівському районі Полтавської області погоджено розроблені ТОВ "Геогруп" на замовлення ОСОБА_1 Проекти землеустрою, про що наданий висновок від 05.11.2015 №1613-0.3-1592/2-15.

Таким чином, Проекти землеустрою пройшли погодження у порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

А відповідно до частини тринадцятої цієї ж статті, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому, згідно до частини восьмої статті 1861 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Судовим розглядом встановлено, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження Проектів землеустрою, однак кожного разу відповідач повертав дані Проекти на доопрацювання із зазначенням все нових підстав таких рішень.

Зокрема, листом від 06.04.2016 №1410/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ОСОБА_1, що відповідно до відомостей Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників наказом Держгеокадастру від 15.03.2016 №82 анульовано сертифікат від 20.05.2013 №0110152, виданий на ім'я ОСОБА_3 - відповідальної особи за якість робіт із землеустрою, якою підписана розроблена ТОВ "Геогруп" землевпорядна документація, у зв'язку із чим згідно із статтею 68 Закону України "Про землеустрій" така документація є недійсною.

Разом з цим, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №816/1351/16 наведені доводи визнані необґрунтованими, а рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 06.04.2016 №1410/6-16, визнано протиправним та скасовано.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Між тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у листі від 06.04.2016 №1410/6-16 не зазначено інших підстав для відмови у затвердженні Проектів землеустрою. Зокрема, згаданий лист не містить посилань на обставини, наведені відповідачем у листі від 01.11.2016 вих. №9291/6-16.

Водночас частина восьма статті 186-1 Земельного кодексу України містить заборону щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин, ніж ті, що були зазначені компетентним органом попередньо.

Отже, доводи апеляційної скарги на невідповідність Проектів землеустрою вимогам чинного законодавства можуть свідчити лише про неналежне виконання відповідальними посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області своїх обов'язків. Однак, навіть за наявності таких фактів вони жодним чином не можуть впливати на суть прийнятого за результатами розгляду Проектів землеустрою рішення.

До того ж, ТОВ "Геогруп" у листі від 27.01.2017 вих. №01/01 повідомило, що витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_3 від 30.11.2015 містить відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно переліку обмежень від 15.09.2015 № 48/09-2015, відомості зареєстровані, що виключає наявність будь яких розбіжностей; матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) містять інформацію щодо пункту ДГМ (Майське, М362435000) /а.с. 47/.

Вимоги до проекту землеустрою визначені статтею 50 Закону України "Про землеустрій", за змістом частини третьої якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) абь) надати з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі з урахуванням вимог пунктів 3.9, 3.10 Інструкції;

Судом першої інстанції встановлено, що проекти землеустрою відповідають наведеним вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року по справі № 816/2279/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Згідно ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

02 червня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено відповідачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року до ухвалення рішення по справі (а.с.94-95).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2017р. по справі № 816/2279/16 залишити без змін.

Стягнути на рахунок ГУК у м. Києві (банківські реквізити: отримувач ГУК у м.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, банк Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, стягувач Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795) за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судовий збір у розмірі 1212 грн. 64 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.06.2017 р.