Рішення

від 15.05.2017 по справі 208/7605/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/7605/16-ц

№ провадження 2/208/230/17

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Івченко Т. П.,

при секретарі Бондаренко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу Зоря до ОСОБА_1 про стягнення боргу ,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ЖБК Зоря : заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1927,67 гривень; інфляційні збитки в сумі 538,75 гривень; 3% річних в сумі 106,44 гривень; судовий збір у розмірі 1378 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що ЖБК Зоря є виконавцем послуг з утримання будинку 16 по вулиці Сергія Слісаренка (Скаліка) розташованого у м. Кам'янське Дніпропетровської області, а також щодо утримання прибудинкової території зазначеного будинку. Відповідно до Статуту, діяльність ЖБК Зоря спрямована на задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, в тому числі обслуговування, ремонт і реконструкцію жилого будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу.

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 (Скаліка) у м. Кам'янське Дніпропетровської області, співвласником багатоквартирного кооперативного будинку, що знаходиться на обслуговуванні ЖБК Зоря та є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаються саме позивачем. однак не сплачує за послуги, що надаються, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.01.2014 року по 01.05.2016 рік, на загальну суму 1927,67 гривень.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, заборгованість за надані послуги відповідачці, підлягає інфляції та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків,зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов?язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 179 ЖК України).

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2066 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, до складу яких, у відповідності до ст. 13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , входять послуги з утримання будинку та прибудинкової території, покладається на споживача таких послуг за положеннями ст. 20 вказаного Закону.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Посилається на положення Статуту ЖБК Зоря , яким передбачений обов'язок членів кооперативу своєчасно здійснювати оплату визначених статутом або загальними зборами членів кооперативу внесків у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат, сплачувати внески на утримання, експлуатацію та капітальних ремонт будинку, який належить ЖБК Зоря та його прибудинкової території.

Представник позивача, ОСОБА_2, до судового засідання подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, прохає провести розгляд справи без фіксації судового процесу, врахував всі докази надані позивачем, винести рішення яким задовольнити позовні вимоги. (а. с. 67).

Відповідачка, ОСОБА_1, до судового засідання подала заперечення на позов, яким позовні вимоги ЖБК Зоря не визнала у повному обсязі, прохала врахувати надані нею докази та розглянути справи без фіксації судового процесу (а. с. 68). У запереченнях відповідачка послалась на те, що позов не визнає у повному обсязі з огляду на те, що не є членом ЖБК Зоря , та відсутністю між нею, як споживачем, та позивачем, як особою що надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, договору. Також ОСОБА_1 зазначила, що ЖБК Зоря є неприбутковою організацією, в силу своєю організаційно - правової форми, а тому самостійно не може надавати жодних послуг. Крім того, прибудинкова територія належним чином не прибирається, прибирання здійснюється самими мешканцями будинку.

Стосовно основної суми заборгованості зазначає, що на 01.01.2014 року розмір платежів, за її розрахунками повинен становити 7,52 гривень, та що нею сплачено за вимогою-повідомленням від 27.01.2017 року частку боргу у розмірі 22, 72 гривень, за лютий 2014 року.

Відповідачка зазначає, що зверталась до ЖБК Зоря із запитом в порядку ЗУ Про доступ до публічної інформації , та за копії документів які розраховувала отримати від позивача , сплатила суму в розмірі 228 гривень, тому зазначену суму просить враховувати як сплату заборгованості.

Наголошує, що розрахунок боргу, наданий позивачем, не може бути прийнятий судом до уваги з огляду на його необґрунтованість та невідповідність реальним витратам.

Просить суд застосувати спеціальну позовну давність до вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України вони є особливою мірою відповідальності боржника.

Просить вважати неотримання позивачем листа з запитом стосовно утворення тарифів та фактичних витрат ЖБК Зоря простроченням кредитора.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 208/7605/16-ц, докази надані сторонами, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4. 9 Статуту ЖБК Зоря, у разі відмови власника квартири вступити в кооператив або відмови на укладення угоди про дольову участь у витратах кооператив має право звертання до суду для стягнення платежів на утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території (а. с. 10).

Відповідачка не заперечує факт володіння нею на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2. Відповідне право також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 17).

Зазначений будинок № 16 знаходиться на балансі ЖБК Зоря , утримання та експлуатацію якого здійснює позивач.

Відповідно до ст. 162 ЖК України власники квартир зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 319, 322 ЦК України - власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Зокрема, пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року встановлено, що власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найом чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги , порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ст.ст. 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені права та обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, а також визначене коло учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник.

Зокрема, обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком-оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи має намір користуватися) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення зазначених норм закону відповідачка належно не сплачує житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо заперечень наданих відповідачкою ОСОБА_1 в частині зарахування у якості часткового погашення сплачених відповідачкою сум - 7,52 грн. та 228 грн., суд виходить з того, що сума у розмірі 7,52 грн. є попередньою сплатою станом на 01.01.2014 року, тоді як у списку боржників та передплат (а. с. 59) ця сума обліковується станом на 01.12.2013 року. Оскільки предметом позову є заборгованість за період з 01.01.2014 по 01.05.2016 року, ця сума не може бути зарахована в якості часткової сплати боргу. Будь-яких інших доказів стосовно відношення зазначеної суми до періоду заборгованості, що є предметом судового розгляду, відповідачкою не надано.

Сума у розмірі 228 грн., також не може бути зарахована у якості сплати заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, оскільки, як зазначено самою відповідачкою, сплачена за матеріали відповіді на запит в порядку ЗУ Про доступ до публічної інформації та має відповідне цільове призначення платежу (а. с. 61). Факт ненадання або надання не в повному обсязі відповіді на зазначений запит не є предметом розгляду цієї справи і може бути предметом окремого судового розгляду.

Відповідно до копії дублікату квитанції від 31.01.2017 (а. с. 60), сума у розмірі 22, 72 грн. сплачена відповідачкою у рахунок заборгованості за лютий 2014 року, тому підлягає вирахуванню із загальної суми боргу, зазначеної позивачем у позовних вимогах. Таким чином, заборгованість за період з 01.01.2014 по 01.05.2016 року становить 1904, 95 грн.

Оскільки заборгованість частково погашено лише 31.01.2017 року, а позивач звернувся з позовом 20.12.2016 року, інфляційні витрати та 3% річних перерахуванню не підлягають.

Клопотання відповідачки про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з наведеного законодавчого формулювання, чинне цивільне законодавство поряд з терміном неустойка вживає як однопорядкові терміни штраф і пеня , які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою називаються штрафними санкціями.

Штраф, пеня, виступаючи формами неустойки, не можуть мати іншої форми, зокрема, форми 3 % річних. Відповідно до частини першої статті 6 ЦК України, захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом. До інших засобів захисту слід віднести річні, передбачені статтею 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, спеціальна позовна давність в 1 рік не може бути застосована до вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Суд також критично ставиться до визнання неотримання позивачем листа з вимогою про надання інформації стосовно утворення тарифів та фактичних витрат ЖБК зоря простроченням кредитора відповідно до ст. 613 ЦК України з огляду на те, що запитувана інформація не стосується конкретної суми заборгованості відповідачки та порядку її погашення.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог ЦК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні із позовом до суду сплачена сума судового збору в розмірі 689 гривень, та зазначено що позивач раніше звертався до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 зазначеної суми боргу за надані житлово-комунальні послуги сплатив при цьому також судовий збір у розмірі 689 гривень, що підтверджено копією ухвали (18).

Так, згідно до вимог ч. 2 ст. 99 ЦПК України, 2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

На підставі вищезазначеного, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 суми судового збору на загальну суму 1378 гривень, підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з того, що часткове погашення заборгованості перед позивачем відповідачка провела вже під час судового розгляду на суму 22,73 гривень.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 174, 213-215, 218 ЦПК України,ст.ст. 66,67,68,162,179 ЖК УРСР, ст. ст. 256, 525 - 527, 610, 625 ЦК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу Зоря до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянки України серії АК № 763590 виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровської області 11.01.2000 року, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Скаліка)АДРЕСА_3, на користь Житлово-будівельного кооперативу Зоря (код ЄДРПОУ 23642741, юридична адреса: 51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янськ, вул. Сергія Слісаренка, будинок № 16):

- 1904 (одну тисячу дев'ятсот чотири) гривні 95 копійок - в рахунок заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2014 року по 01.05.2016 рік;

- 538 (п'ятсот тридцять вісім) гривень 75 копійок - в оплату інфляційних збитків;

- 106 (сто шість) гривень 44 копійки - в оплату 3% річних;

- 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок у відшкодування сплаченого судового збору;

ВСЬОГО на загальну суму 3928 (три тисячі дев'ятсот двадцять всім) гривень 14 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Івченко Т. П.