Ухвала

від 21.06.2017 по справі 910/22897/13

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

21 червня 2017 року м. Київ Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників позивача - Макушинського М.І., Мосійчука Д.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Євромейл (далі - ТОВ Євромейл ) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року у справі № 910/22897/13 за позовом ТОВ Євромейл до товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг-Плюс (далі - ТОВ Техноторг-Плюс ), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Парк (далі - ТОВ Бізнес Парк ), командитне товариство Д-Груп (далі - КТ Д-Груп ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Стар Девелопмент (далі - ТОВ Стар Девелопмент ), про визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ТОВ Євромейл звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач як новий лізингодавець, який придбав предмет лізингу, не визнає право позивача як лізингоодержувача на нерухоме майно. ТОВ Євромейл повністю виконало свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, сплатило усі лізингові платежі та набуло підстав для отримання предмета лізингу у власність. ТОВ Євромейл просило визнати за ним право власності на нежиле приміщення (літ. Р) загальною площею 4 242,4 кв. м і нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ. К, Е, Е') загальною площею 495,70 кв. м, розташовані у м. Києві по вул. Смоленській, 31-33.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано за ТОВ Євромейл право власності на нежиле приміщення (літ. Р) загальною площею 4 242,4 кв. м і нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ. К, Е, Е') загальною площею 495,70 кв. м, розташовані у м. Києві по вул. Смоленській, 31-33.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ Євромейл просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 8 грудня 2005 року у справі № 1/240-13/130, від 18 лютого 2015 року у справі № 911/2129/14 та від 20 вересня 2016 року у справі № 908/53/16, правовідносини в яких, на думку заявника, є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України. Перехід права власності на предмет лізингу згідно з положеннями договору фінансового лізингу, укладеного між 15 серпня 2000 року між КТ Д-Груп як лізингодавцем і ТОВ Євромейл як лізингоодержувачем, не передбачає необхідності укладення окремого договору купівлі-продажу, а є наслідком належного виконання умов самого договору фінансового лізингу. Укладення окремого договору-купівлі продажу предмета лізингу є правом, а не обов'язком сторін договору фінансового лізингу, яке реалізується ними у визначених законодавством випадках. Таким чином, внесення КТ Д-Груп предмета лізингу до статутного фонду ТОВ Бізнес парк і продаж його у подальшому ТОВ Техноторг-Плюс не припиняє дії договору фінансового лізингу, та відповідно до його умов і вимог законодавства зазначений договір зберігає свою дію для нового власника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що позивач станом на дату звернення до суду з позовом не набув права власності на майно: окремий договір-купівлі продажу спірного майна не укладався, обумовлений договором фінансового лізингу акт приймання-передачі нерухомого майна у власність позивача не складався, як і не передавалась необхідна для оформлення права власності документація. Крім того, немає будь-яких правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на спірне майно та його реєстрацію саме за позивачем, тобто відсутній документ, що підтверджує набуття права власності позивачем на об'єкт лізингу, а відтак немає і підстав для визнання за ним права власності на підставі ст. 392 ЦК.

Разом із тим у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що:

- спеціальним законом передбачено набуття лізингоодержувачем права власності на об'єкт фінансового лізингу після сплати вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору та законодавства. Оскільки лізингоодержувач у повному обсязі сплатила усі лізингові платежі, а лізингодавець не виконав договірних зобов'язань і не розпочав оформлення документів, необхідних для посвідчення права власності на майно, що є об'єктом лізингу, позов про визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно підлягає задоволенню;

- встановивши, що власником предмета лізингу станом на час розгляду справи є відповідач, до якого перейшли права та обов'язки лізингодавця за фінансово-лізинговим договором, укладеним між третьою особою і позивачем; врахувавши, що позивач у повному обсязі виконав свій обов'язок із внесення лізингової плати з вартості майна третій особі та набув право переходу у власність і оформлення права власності на предмет лізингу, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно задовольнили позов, зобов'язали відповідача виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором і передати предмет лізингу позивачеві;

- позивач виконав усі обов'язки за договором лізингу, а тому за умовами договору набув право вимагати передачі йому у власність предмета лізингу, проте відповідач не виконав умов договору та не підписав акт прийому-передачі предмета лізингу у власність позивачеві, а також не виконав судове рішення, яким відповідача прямо зобов'язано це зробити. Оскільки позивач не може повною мірою реалізувати право володіння, користування та розпорядження своїм майном (предметом лізингу), позов про визнання за позивачем права власності на предмет лізингу підлягає задоволенню.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року справу допущено до провадження Верховного Суду України, відкрито провадження у справі та здійснено підготовку справи до розгляду.

8 червня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ТОВ Євромейл про відмову від заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року у справі № 910/22897/13.

21 червня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ТОВ Техноторг-Плюс про підтримання заяви ТОВ Євромейл про відмову від заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року у справі № 910/22897/13.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 111 23 ГПК справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, визначеними розділом ХІІ№ цього Кодексу, з особливостями, встановленими розділом ХІІІ.

Відповідно до ст. 111 6 розділу ХІІ№ ГПК особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у ч. 6 ст. 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

За змістом ч. 6 ст. 22 цього Кодексу господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки заяву про відмову від заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції подано до винесення постанови Верховним Судом України, така відмова від скарги не суперечить законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб і держави, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява про відмову від заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року у справі № 910/22897/13 підлягає задоволенню.

Керуючись п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 22, 111 6 , 111 23 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю Євромейл від заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року у справі № 910/22897/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євромейл до товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг-Плюс , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Парк , командитне товариство Д-Груп , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Стар Девелопмент , про визнання права власності.

Провадження про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року у справі № 910/22897/13 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Євромейл припинити.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець