Постанова

від 23.05.2007 по справі 33/203-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/203-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 травня 2007 р.                                                                                   № 33/203-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”

на постановуДніпропетровського апеляційногогосподарського суду від 17.01.2007 р.

у справі№ 33/203-06

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод”

до1) Державного підприємства “Придніпровська залізниця”,2) Відкритого акціонерного товариства“Металургійний комбінат “Азовсталь”

простягнення 19 847,66 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Ісікова Т.Г., дов. № 01/7 від 10.01.2007 р.;

відповідача-1:— не з'явились;

відповідача-2:Старіков А.В., дов. № 09-18/1129 від 25.12.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” (далі –Завод) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з належного відповідача –Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (далі –Залізниця) або Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (далі –Комбінат) –суму у розмірі 19 847,66 грн.

Позовні вимоги Завод обґрунтовував тим, що згідно договору поставки № 1595 від 18.01.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-російське підприємство “Енергомаш” по залізничній накладній № 48075952 у вагоні № 68401702 поставило йому продукцію (рейкові прокладки Д-65), вантажовідправником якої був Комбінат, а перевізником –Залізниця, проте при прийманні зазначеного вантажу по кількості було виявлено недостачу на суму у розмірі 19 559,66 грн., яка підлягає стягненню разом із вартістю проведеної експертизи –288,00 грн., на підставі норм ГК України та Статуту залізниць України.

Заявою, поданою до господарського суду Дніпропетровської області 10.10.2006 р. (т 1, а. с. 79), Завод уточнив позовні вимоги, зазначивши, що сума у розмірі 19 847,66 грн. має бути стягнута з Комбінату, оскільки завантаження продукції у вагон № 68401702 вантажовідправником (Комбінатом) було проведено 28.04.2006 р., а здача вагона перевізнику (Залізниці) –05.05.2006 р., тобто, невідомо, яким саме чином відбувалась охорона відповідної продукції у період між завантаженням та здачею.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 р. (суддя Разіна Т.І.) позовні вимоги Заводу до Комбінату задоволено, а в задоволенні позовних вимог до Залізниці відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Комбінат невірно зазначив масу вантажу у вагоні № 68401702, внаслідок чого Заводу завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі норм ЦК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 р. (колегія суддів: Лисенко О.М., Головко В.Г., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 р. залишено без змін. Постанова мотивована тим, що вагон № 68401702, у якому прибув вантаж (рейкові прокладки Д-65), знаходився у справному стані, а сам вантаж не містив ознак втрати і розкрадання при перевезенні, а тому, виходячи з норм Статуту залізниць України, висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за рахунок Комбінату є обґрунтованим.

Комбінат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Заводу у задоволенні позовних вимог. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Комбінат обґрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди при прийнятті рішення та постанови, які оскаржуються, порушили ст. 129 Конституції України, ст. 42, 43, 22, 32, 43 ГПК України, не застосували ст. 526, 712 ЦК України та Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затверджену постановою Державного арбітражу при Ралі Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 р.

Завод скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Комбінату, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Завод обґрунтовує тим, що зазначені рішення та постанова відповідають законодавству України, а апеляційна скарга Комбінату є необґрунтованою.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Комбінату не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-російське підприємство “Енергомаш”, на виконання умов договору № 1595 від 18.01.2006 р., по залізничній накладній № 48075952 у вагоні № 68401702 поставило Заводу продукцію (рейкові прокладки Д-65), при цьому вантажовідправником виступав Комбінат, засобами якого і було здійснено відповідне відвантаження, а перевізником –Залізниця;

– видача вантажу здійснювалась Залізницею відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу, при цьому було виявлено недостачу продукції у кількості 5,7 т, що підтверджується комерційним актом від 10.05.2006 р. № БН 710230/3, актом № 2 приймання продукції товарів по кількості від 11.05.2006 р. та актом експертизи від 11.05.2006 р. № ВК-49Э;

– згідно комерційного акту від 10.05.2006 р. № БН 710230/3, який складено у відповідності з Правилами складання актів, вантаж прибув у справному вагоні без ознак втрати вантажу при перевезенні, навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 130 см.

Відповідно до частин першої та другої ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами першою та третьою ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ст. 920 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України (далі –Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Ст. 6 Статуту встановлено, що накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Ст. 129 Статуту визначає, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з п. 9 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 р. № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за  яких виявлена незбережність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбережності вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Беручи до уваги вказані норми законодавства України та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів першої та другої інстанції про те, що у даному випадку саме Комбінат як вантажовідправник має нести відповідальність перед Заводом за недостачу вантажу.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Комбінату не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 р. у справі № 33/203-06 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                   Г.А. Кравчук

Суддя                                                                      Г.М. Мачульський

Суддя                                                                      В.І. Шаргало