Постанова

від 24.05.2007 по справі 6/309/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/309/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 травня 2007 р.                                                                                   № 6/309/06  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Савенко Г.В.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі Товариство)

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду

від01.03.07

у справі№ 6/309/06

господарського судуЗапорізької області     

за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі Підприємство)

доТовариства

простягнення 501,84 грн.         

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Шамрай С.В. (за дов. № 20 від 01.01.07)- у судовому засіданні 17.05.07;

- відповідача:Ткаченко Л.Л. (за дов. № 20-221 від 15.02.07)- у судовому засіданні 17.05.07, 24.05.07;Гаркуша Л.І. (за дов. № 20-415 від 12.12.06)- у судовому засіданні 17.05.07, 24.05.07.

Ухвалою від 16.04.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Данилова Т.Б., касаційна скарга Товариства № 20/1031(ли) від 28.03.07 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 17.05.07, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки, справа розглядається по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 17.05.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та

ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.05.07 було оголошено перерву до 24.05.07 для виготовлення та оголошення та вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України.

У судове засідання 24.05.07 від Товариства з'явились представники, що брали участь у розгляді справи по суті,  а від Підприємства представник, що брав участь у розгляді справи 17.05.07 не з'явився, проте був присутній представник, який не брав участь у розгляді справи по суті, але виявив бажання бути присутнім на оголошенні вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України по даній справі.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.05.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 26.12.06 господарського суду Запорізької області (суддя Мисюра Л.С.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто 259,92 грн. збору за зберігання вантажу, 241,92 грн. плати за користування вагонами, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 01.03.07 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Коробка Н.Д., суддів –

Радченко О.П., Шевченко Т.М.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішенням від 26.12.06 господарського суду Запорізької області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Товариство неправомірно відмовилось від прийняття вантажу, оскільки в будь-якому випадку було зобов'язано прийняти його у зв‘язку з тим, що Статутом залізниць України передбачено вичерпний перелік підстав, з яких вантажоотримувач може відмовитись від прийняття вантажу, в якому така підстава, як відсутність певних супроводжуючих документів, не передбачена.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 01.03.07 Запорізького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 6, 120 Статуту залізниць України, п. 96 Технічних умов навантаження та кріплення, п. 5.1 ДСТУ 4121-2002, п.п. 1.6, 2.4 Правил оформлення перевізних документів, ст. 6 Закону України "Про металобрухт" та ст. 308 Господарського кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про відсутність його вини у простоюванні вагону № 67661959 в очікуванні свідоцтва про вибухобезпечність вантажу, оскільки відповідний супровідний документ було втрачено саме з вини Підприємства.  

На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від Підприємства не надійшов. Представник Підприємства у судовому засіданні 17.05.07 щодо доводів скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 09.05.06 о 16 год. 15 хв. на станцію Запоріжжя Ліве прибув вагон з металобрухтом за № 67661959, який простояв в місцях загального користування до 15 год. 00 хв. 10.05.06, оскільки вантажоотримувач (Товариство) відмовилось від отримання вагону через неподання до накладної № 43756563 посвідчення про вибухо та радіаційну безпечність вантажу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України та ст. 908 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших законодавчих актів. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими

видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), Правилами перевезень вантажів, Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, Правилами зберігання вантажів та ін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до п. 46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ї години дати вивантаження вантажу засобами залізниці або з 24 часів дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи вносять плату відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458) /далі Правила/.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 125 Статуту передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Водночас, враховується, що за змістом п. 47 Статуту одержувач вантажу у будь-якому разі зобов'язаний прийняти вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Вказана правова норма встановлює вичерпний перелік підстав, з яких одержувач може відмовитись від прийняття вантажу, а саме: лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

Обов'язок одержувача прийняти вантаж, який прибув на його адресу, також закріплений ст. 310 Господарського кодексу України.

Аналіз чинного законодавства свідчить про відсутність нормативного закріплення права вантажоодержувача  відмовитись від прийняття вантажу у зв‘язку з відсутністю з певних підстав необхідних вантажосупроводжуючих документів.

Щодо доводів Товариства про те, що Підприємство втратило документи про вибухо та радіаційну безпечність вантажу (металобрухту), у зв‘язку з чим Товариство вважає, що правомірно відмовилось від приймання вантажу, то такі твердження не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як вже зазначалось, чинним законодавством, викладена скаржником підстава відмови від прийняття вантажу, не віднесена до переліку підстав, за яких вантажоодержувач має право відмовитись від прийняття вантажу, а отже такі посилання Товариства є помилковими.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" № 20/1031(ли) від 28.03.07 залишити без задоволення.

Постанову від 01.03.07 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 6/309/06 господарського суду Запорізької області залишити без змін.   

Головуючий Є.Першиков

судді:Г.Савенко

І.Ходаківська