Постанова

від 23.06.2017 по справі 815/2457/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2457/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Портокран до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23.02.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Портокран до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23.02.2017 року.

12.06.2017 року, у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові (а.с. 3-11).

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся. 26.05.2017 року Відповідачем була отримана ухвала про відкриття провадження по справі, проте станом на момент прийняття судом рішення, заперечень на позов від Відповідача не надійшло.

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ТОВ Портокран , код ЄДРПОУ 38477978, юридична адреса: м. Одеса, провулок Газовий, буд. 8, оф.206, знаходиться на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ТУ ДФС в Одеській області з 06.12.2012 року, здійснює свою діяльність відповідно до вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що у період з 30.01.2017 року по 03.02.2017 року, згідно з наказом Головного управління ДФС у Одеській області (надалі - Відповідач) від 27.01.2017 року №111, проводено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Портокран (надалі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Нафта Торг-ЛТД код 39437391 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (а.с. 14 т. 1).

За результатами перевірки було складено акт від 10.02.2017 №35/15-32-14-09/38477978 (надалі - ОСОБА_1 перевірки) (а.с. 15-26), відповідно до якого було виявлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, ч."а" п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 455 761 гривень, та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації) у сумі 6 011 гривень;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1.1 п 134.1. ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15, ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1998 року, №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 421 059 гривень.

Не погоджуючись із висновками ОСОБА_1 перевірки, 15.02.2017 року Позивачем було подано до Відповідача заперечення на ОСОБА_1 перевірки, та у період розгляду заперечень 21.02.2017р. було надано додаткові документи (а.с. 27-34 т. 1).

За результатами розгляду заперечень ОСОБА_1 перевірки було залишено без змін, про що листом від 22 лютого 2017 року №1180/10/15-32-14-09-07 Відповідачем було повідомлено Позивача (а.с. 35-41 т. 1).

На підставі висновків, викладених в ОСОБА_1 перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0002601409 від 23 лютого 2017 року (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств у сумі 421059 грн; №0002611409 від 23 лютого 2017 року (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість приватних підприємств у сумі 455761 грн та 113 940 грн. за штрафними санкціями та №0002621409 від 23 лютого 2017 року (форма "В4"), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 6011 грн. (а.с. 42-44 т. 1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства в частині заниження податку на додану вартість, ґрунтуються на тому, що Позивачем, до реєстру податкових накладних за 2015 рік та, відповідно, складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за 2015 рік включено податкові накладні, отримані від ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391), на загальну суму податку на додану вартість 455 071 гривень, а при проведенні перевірки не встановлено факт придбання у ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391) товарно-матеріальних цінностей, або, в окремих випадках, встановлено факт придбання ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391) товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому реалізувалися на Позивача, проте встановлено, що постачальники ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391), в свою чергу, такі товарно-матеріальні цінності не придбавали, також у Позивача відсутні на балансі або в оренді будь-які автомобілі, якими згідно документів здійснювалося доставлення ТМЦ, первинні документи Позивача мають ознаки дефектності, відсутні накази на відрядження директора до м. Києва, перевіркою встановлено неможливість постачання товарно- матеріальних цінностей підприємством ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391), у зв'язку із тим, що товарно-матеріальні цінності по ланцюгу постачання за даними податкових накладних не придбавались.

Суд не погоджується з висновками Відповідача зробленими в ОСОБА_1 перевірки, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6,138.9, підпунктами 138.10.2, 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з вимогами Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. .

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку та які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391) у 2015 році було укладено договори поставки товару (а.с. 198-205 т. 3).

Як зазначено на стор.8 ОСОБА_1, на підтвердження поставки товару були складені первинні бухгалтерські документи - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні (а.с. 125-159, 200-217 т. 1, 20-47, 106-127, 160-179, 196-199, 247-251 т. 2, 1-29 т. 3).

Доставка товару здійснювалася шляхом використання транспорту автомобіля Хюндай Туксон . ВН0362ВХ, який знаходиться в користуванні Позивача, на підставі договору оренди транспортного засобу від 06.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №51 (а.с. 187 т. 3).

Судом встановлено, що основними видами діяльності Позивача є виробництво, ремонт та торгівля електричним устаткуванням.

Товари, які придбавалися у ТОВ Нафта Торг-ЛТД (код 39437391), Позивач використовував при наданні послуг встановлення, ремонту або наступної реалізації цих товарів контрагентам Позивача, що підтверджується відповідними договорами та первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Також, на момент здійснення господарських операцій Позивач та ТОВ Нафта Торг-ЛТД (код 39437391) були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків, а отже мали всю необхідну право- та дієздатність для здійснення господарських операцій у 2015 році.

Перевіряючими у ОСОБА_2 перевірки вказано на наявність численних "дефектів" первинних документів - відсутність у ТТН посад, прізвищ, підписів осіб, які дозволили відпуск ТМЦ, відсутність відомостей щодо вантажно-розвантажувальних робіт.

Однак, суд зазначає, що реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не відсутністю у документі окремих відомостей, які не впливають на посвідчення факту реального руху активів. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Чинне законодавство не містить обов'язку Позивача контролювати контрагентів щодо правильності оформлення ними первинної документації, яка складається за наслідками поставки товарів (робіт, послуг) іншими суб'єктами господарювання.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

ОСОБА_1 перевіряючих у ОСОБА_1 перевірки про безпідставність формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок вищевказаних господарських операцій з ТОВ Нафта Торг-ЛТД (код 39437391), грунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності ТОВ Нафта Торг-ЛТД з його постачальниками.

Однак, при встановленні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом. Тобто, у разі якщо контрагентами, у тому числі і контрагентами 2-ї ланки, були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо декларування та сплати податкових зобов'язань до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, якщо ТОВ Нафта Торг-ЛТД , не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо ТОВ "Нафта Торг-ЛТД" (код 39437391), проте вказана обставина не є підставою для позбавлення Позивача права на отримання податкової вигоди у разі, якщо Позивач має всі документальні підтвердження здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки, Позивачем надані документи, які підтверджують фактичне виконання спірних операцій, здійснено оплату за придбаний товар, на підставі чого Позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, а перевіряючими не встановлено факту недобросовісності Позивача, як платника податку на додану вартість, обізнаності Позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності Позивача до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Лише встановлення факту узгодженості дій Позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат, що в даному випадку перевіряючими не доведено.

Необхідно окремо зазначити, що висновок ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства в частині заниження податку на прибуток є необґрунтованим, зважаючи на стор.19 ОСОБА_1, в якому зазначено, що неможливо перевірити задекларований дохід Позивача від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), у зв'язку із тим, що позапланова перевірка проведена з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинам із ТОВ Нафта Торг-ЛТД за період з 01.01.2015 по 31.12.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.05 № 747-IV (надалі - КАСУ) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч.1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. ОСОБА_1 щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Така правова позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яким у рішенні від 22.01.09 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також інших справах зазначено, що платник податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім цього, ст. 204 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами та доповненнями) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Ст. 228 ЦКУ передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З урахуванням цього, можна дійти висновку, що позиція, викладена в акті перевірки є незаконною, також з огляду на те, що рішення про недійсність правочину може бути винесене виключно судом. При цьому в акті відсутнє посилання про наявність будь-яких рішень суду з цього приводу.

Згідно з рекомендаціями ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.11р., для з'ясування обставин відсутності факту здійснення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 11 КАСУ, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача із зазначеним вище контрагентом фактично відбулись та підтверджені необхідними первинними документами.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з висновками акту перевірки про порушення з боку ТОВ Портокран вимог податкового законодавства та винесеними на підставі висновків податкових повідомлень - рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23.02.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ГУ ДФС в Одеській області не надано до суду письмових заперечень або ж доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки №5805/15-53-14-01/33933584 від 17.11.2016 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову ТОВ Портокран про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23.02.2017 року.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з приписами ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6-8, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Портокран до Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23.02.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Портокран (код ЄДРПОУ 38477978, адреса: 65003, м. Одеса, вул. пров. Газовий, 8, оф. 206) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 14951 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривня 56 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.