Постанова
від 21.06.2017 по справі 816/2034/15
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2034/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурнаховської Ю.Р.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" /надалі - позивач; ТОВ "Укролія"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2015 № НОМЕР_1 та від 22.05.2015 № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт від 05.05.2015 № 143/15/31577685, складений за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року та січень 2015 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки господарські операції з ТОВ "Донбас пром Оіл" (ТОВ "Інвент Груп"), ТОВ "Віво - Транс", ТОВ Лідербуд Плюс", ПСП "Ковпаківець" та ПП "Сорт Плюс" носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Вказує, що податкові накладні, складені ПСП "Ковпаківець" та ПП "Сорт Плюс", належним чином оформлені та правомірно враховані під час визначення податкового кредиту ТОВ "Укролія".

18 червня 2015 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на висновки документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року та січень 2015 року, оформленої актом від 05.05.2015 № 143/15/31577685, у якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року в розмірі 39615 грн. та за січень 2015 року в розмірі 89317 грн., а також завищено податковий кредит та від'ємне значення ПДВ за січень 2015 року на 150 грн. Вважає, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Донбас пром Оіл", ТОВ "Інвент Груп", ТОВ "Віво - Транс", ТОВ Лідербуд Плюс" носили безтоварний характер. Щодо взаємовідносин позивача з ПСП "Ковпаківець" та ПП "Сорт Плюс" зазначає, що суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за грудень 2014 року на суму 74224 грн. 99 коп., в тому числі, по взаємовідносинам з ПСП "Ковпаківець" на суму 67535 грн. 33 коп., та по взаємовідносинам з ПП "Сорт Плюс" на суму 6689 грн. 66 коп., таким чином на порушення п. 200.1, 200.4 а) ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "Укролія" завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року на суму 74224 грн. 99 коп. А також ТОВ "Укролія" на порушення п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ПСП "Ковпаківець" на суму 25389 грн. 67 коп., внаслідок чого на порушення п. 200.1, 200.4 а) ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "Укролія" завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на суму 25389 грн. 67 коп. /т. 2 а.с. 92-96/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 816/2034/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_1 від 22 травня 2015 року, № НОМЕР_2 від 22 травня 2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (ідентифікаційний код 31577685) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 387 грн. 11 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 816/2034/15 апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. по справі № 816/2034/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 816/2034/15 (к/с № К/800/14781/16) касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі №816/2034/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Сич С.С.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Укролія", ідентифікаційний код 31577685, зареєстроване як юридична особа 25.06.2001, та взяте на облік як платник податків Полтавською ОДПІ Головного управління Міндоходів (Диканське відділення) 28.03.2002 /т. 1 а.с.248 - 249/.

ТОВ "Укролія" зареєстроване платником податку на додану вартість з 10.07.2001 /том 4 а.с. 150/.

У термін з 10.04.2015 по 24.04.2015 Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - Полтавська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області/ проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року та січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.05.2015 №143/15/31577685 /т. 1 а.с.15-60/, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Укролія" п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст.200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року у розмірі 1470401 грн. завищено на 39615 грн.;

- заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2015 року в розмірі 5799337 грн. завищено на 89317 грн.;

- завищено податковий кредит та від'ємне значення за січень 2015 року на 150 грн. /том 1 а.с. 60/.

22.05.2015 Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області на підставі акту перевірки від 05.05.2015 №143/15/31577685 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким ТОВ "Укролія" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 128932 грн. (у тому числі: за грудень 2014 року на суму 89317 грн. та за січень 2015 року на суму 39615 грн.), та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 64467 грн. /т.1 а.с. 85/;

- № НОМЕР_2, яким ТОВ "Укролія" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 150 грн. /т. 1 а.с. 87/.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2015 № НОМЕР_1 та від 22.05.2015 № НОМЕР_2, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 22.05.2015 № НОМЕР_1, яким ТОВ "Укролія" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 128932 грн. (у тому числі: за грудень 2014 року на суму 89317 грн. та за січень 2015 року на суму 39615 грн.), та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 64467 грн., суд дійшов наступних висновків.

Згідно наданого відповідачем розрахунку до податкового повідомлення - рішення від 22.05.2015 № 0002431500 /т. 3 а.с. 152, зворот а.с. 152/ сума зменшеного позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128932 грн. складається:

1) із суми зменшеного ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "Віво Транс" на суму 533 грн.; ТОВ "Донбас пром Оіл" на суму 533 грн.; ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 13159 грн.; ПСП "Ковпаківець" на суму 25390 грн.;

2) із суми зменшеного ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентами: ПП "Сорт Плюс" на суму 6690 грн.; ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 15092 грн.; ПСП "Ковпаківець" на суму 67535 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Абзацом 1 пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 200.1статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2015) встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Укролія" та ТОВ "Донбас пром Оіл" укладено договір поставки №МП/1-9-Х від 01.09.2013 /т. 1 а.с. 228-233/, за умовами якого постачальник (ТОВ "Донбас пром Оіл") зобов'язується передавати товар у власність покупцеві (ТОВ "Укролія"), а покупець приймати та оплачувати товар у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочки платежу) або оплата товару згідно рахунку-фактури (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати). Видаткові накладні або рахунки-фактури мають юридичну силу Специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України і є невід'ємними частинами цього договору /пункт 1.1 даного договору/.

Відповідно до приписів пункту 2.1 договору товар поставляється постачальником із залученням перевізника, з пунктом отримання товару - м. Полтава склад перевізника.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що товар вважається прийнятим покупцем у кількості згідно кількості, яка вказана у видатковій накладній. Разом із поставляємим товаром постачальник передає покупцю наступну супровідну документацію: видаткова накладна, податкова накладна, копія технічного опису товару або інший документ, який підтверджує якість товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 включно, а у частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання /пункт 7.1. договору).

ТОВ "Донбас пром Оіл" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 1263 від 17.11.2014 на мастило пластичне SHELL Gadus S5V42P 2.5, 0,38 кг на суму 557 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 92 грн. 94 коп., № 531 від 07.11.2014 на оливу трансмісійну SHELL Spirax S2 F80W-90, 20 л на суму 2639 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 439 грн. 93 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 243, 246/.

Сума податку на додану вартість згідно вказаних вище податкових накладних в загальному розмірі 532 грн. 87 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року /том 2 а.с. 119/.

Судом встановлено, що ТОВ "Донбас пром Оіл" зареєстроване як юридична особа 03.12.2004 та станом на 07.11.2014 мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності, як: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах /том 3 а.с. 174-175/.

На час видачі податкових накладних № 1263 від 17.11.2014 та № 531 від 07.11.2014 ТОВ "Донбас пром Оіл" було зареєстроване платником податку на додану вартість /том 3 а.с. 38, том 4 а.с. 150/ .

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що поставка товару здійснювалась із залученням ТОВ "Нова пошта", на підтвердження чого надано копії експрес-накладних /том 4 а.с. 196, 198/.

Факт отримання товару позивачем позивач підтверджує накладними: № ПРН+У575376 від 07.11.2014, № ПРН+У576201 від 24.11.2014, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 244, 245/.

Згідно вказаних накладних товар від ТОВ "Донбас пром Оіл" отримано начальником відділу постачання ТОВ "Укролія" ОСОБА_4 за довіреностями /том 4 а.с. 173-176, том 1 а.с. 244-245/. Копія витягу з Журналу реєстрації доручень наявна у матеріалах справи /том 4 а.с. 177-186/.

Приймання товару за якістю позивач підтверджує копіями сертифікатів якості на продукцію SHELL та копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.04.2012 № 05.03.02-03/33415 /т. 4 а.с. 201-206, том 2 а.с. 60-66/

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "Донбас пром Оіл" оприбутковані по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотів рахунку 631 /том 2 а.с. 30, том 3 а.с. 253/ та використані у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів списання /том 4 а.с. 207-212/.

На підтвердження здійснення оплати за товар позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення №8716 від 11.11.2014 та № 8967 від 17.11.2014 /т. 2 а.с. 78/.

Відповідачем не доведено, що укладений між позивачем та ТОВ "Донбас пром Оіл" договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп", код за ЄДРПОУ 33320092 з платниками податків за період січень 2014 року, березень 2014 року, липень 2014 року, жовтень-грудень 2014 року, січень 2015 року /т. 2 а.с. 169 - 217, том 1 а.с. 24-25/, з огляду на те, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвент Груп" (до перейменування ТОВ "Донбас пром Оіл") не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У акті перевірки від 05.05.2015 № 143/15/31577685 зазначено, що в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту ТОВ "Укролія" по взаємовідносинам з ТОВ "Інвент Груп" (ТОВ "Донбас пром Оіл") за листопад 2014 року в сумі 532 грн. 87 коп. /том 1 а.с. 25/.

Проте, у самій податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп" зазначено про відсутність відхилення з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Укролія" за листопад 2014 року /том 2 а.с. 209/.

У податковій інформації наявне посилання на акт № 18/05-81-15-01 від 03.03.2015, складений управлінням оподаткування та контролю об'єктів і операцій, про відсутність підприємства за юридичною адресою /том 2 зворот а.с. 169/.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що станом на 01.01.2015 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Донбас пром Оіл" /том 3 а.с. 163-165/. Також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що станом на 07.11.2014 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Донбас пром Оіл" /том 3 а.с. 174-175/.

Крім того, у податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп" вказано, що вищезазначена інформація свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Однак нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) не може ґрунтуватися на припущеннях та має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пунктів п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України по господарських операціях з ТОВ "Донбас пром Оіл" у листопаді 2014 року на суму податку на додану вартість в розмірі 532 грн. 87 коп.

Таким чином, висновки перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інвент Груп" на 532 грн. 87 коп., та про порушення п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на 532 грн. 87 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

Судом встановлено, що 02.01.2013 між позивачем та ТОВ "Віво -Транс" укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5003 /том 1 а.с.135-137/, за умовами якого відправник (ТОВ "Укролія") доручає, а перевізник (ТОВ "Віво -Транс") приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок відправника здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України /пункт 1.1 договору/.

Згідно пункту 1.2 договору маршрут руху, дата та час подачі транспортного засобу для навантаження та дата розвантаження, вид та призначення вантажу зазначаються у заявці на транспортне обслуговування, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата послуг перевізника проводиться згідно погоджених із відправником актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків.

31.12.2013 між ТОВ "Укролія" та ТОВ "Віво - Транс" укладено додаткову угоду № 01 до вищезазначеного договору, копія якої наявні у матеріалах справи /т. 1 а.с. 138/.

ТОВ "Віво - Транс" виписано позивачу податкову накладну № 55 від 12.05.2014 щодо надання автопослуг Зіньків - Димитрове 08.05.14 ВІ 8276 ВК 360 км, на загальну суму 3200 грн., в тому числі ПДВ - 533 грн. 33 коп., копія якої наявна у матеріалах справи /т.1 а.с. 142/

Зауваження щодо оформлення податкової накладної у контролюючого органу відсутні.

Сума податку на додану вартість згідно зазначеної вище податкової накладної в розмірі 533 грн. 33 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року /том 2 а.с. зворот а.с. 119/.

Матеріалами справи підтверджено, що на дату видачі податкової накладної ТОВ "Віво - Транс" було зареєстроване як юридична особа та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.12.2012 (свідоцтво платника ПДВ анульовано ТОВ "Віво - Транс" 27.03.2015) /т. 3 а.с.170 - 171, том 4 а.с. 151/.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що ТОВ "Віво - Транс" станом на 08.05.2014 мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності, як: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту /том 3 а.с. 170-171/.

Позивачем надано до суду копію заявки до договору № 5003 від 02.01.2013 перевезення вантажів, складеної 08.05.2014 /том 1 а.с. 139/.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарської операції у травні 2014 року згідно укладеного з ТОВ "Віво - Транс" договору позивач підтверджує актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.05.2014 на автопослуги Зіньків - Димитрове 08.05.14 ВІ 8276 ВК 360 км, на загальну вартість 3200 грн., в тому числі ПДВ - 533 грн. 33 коп., копія якого наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 140/.

Також на підтвердження факту здійснення господарської операції у травні 2014 року згідно укладеного з ТОВ "Віво - Транс" позивачем надано копію товарно-транспортної накладної № Р2444 від 08.05.2014 /том 1 а.с. 141/.

Позивачем здійснено оплату послуг ТОВ "Віво-Транс» у повному обсязі, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 5252 від 21.07.2014 /т. 2 а.с.79/.

Придбання послуг у ТОВ "Віво-Транс" у травні 2014 року пов'язано з господарською діяльністю позивача, що підтверджується копією видаткової накладної ТОВ "Укролія" від 08.05.2014 № 2444 та копіями договору поставки № 26 від 03.01.2013 з додатковими угодами /т. 3 а.с. 139 - 147/.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварний характер вказаної вище господарської операції з посиланням на акт ДПА у Полтавській області від 03.09.2014 № 798/16-01-22-06/38439576 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віво - Транс" (п.н. 38439576) по взаємовідносинах з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період: червень 2013 р., липень 2013 р., жовтень 2013 р., листопад 2013 р., грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., квітень 2014 р., травень 2014 р. /т.2 а.с. 153-168/, з огляду на те, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Віво - Транс" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки може фіксувати лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення, а не висновки щодо правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій.

У акті ДПА у Полтавській області від 03.09.2014 № 798/16-01-22-06/38439576 зазначено, що за результатами виходу встановлено, що за податковою адресою підприємство та посадові особи ТОВ "Віво - Транс" відсутні /том 2 зворот а.с. 153/.

Натомість, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що станом на 08.05.2014 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Віво - Транс" /том 3 а.с. 170-171/.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Слід зазначити, що згідно копії податкового розрахунку форми № 1-ДФ у ТОВ "Віво - Транс" у 2 кварталі 2014 року працювало у штаті 11 осіб /том 3 а.с. 193/, що свідчить про наявність у контрагента ТОВ "Віво - Транс" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарської операції з ТОВ "Віво - Транс" у травні 2014 року.

Відповідачем не доведено, що укладений між позивачем та ТОВ "Віво - Транс" договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пунктів п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України по господарських операціях з ТОВ "Віво - Транс" у квітні 2014 року на суму податку на додану вартість в розмірі 533 грн. 33 коп.

Таким чином, висновки перевірки про порушення позивачем пунктів п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Віво - Транс" на 533 грн. 33 коп. та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на 533 грн. 33 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

Позивачем надано до суду копію договору транспортного експедирування № 5254 від 03.11.2014 /том 1 а.с. 144-147/, за умовами якого клієнт (ТОВ "Укролія") доручає, а експедитор (ТОВ "Лідербуд Плюс" ) приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно - експедиційне обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України /пункт 1.1 договору/.

Згідно з пунктом 3.4 договору передбачено, що по закінченню надання послуг експедитор оформлює акти виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

Відповідно до пункту 3.5 цього договору разом з актами виконаних робіт експедитор зобов'язується надати клієнту такі оригінали документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, податкову накладну. Другий примірник акту виконаних робіт після затвердження, клієнт зобов'язаний повернути експедитору.

ТОВ "Лідербуд Плюс" виписано позивачу податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи /т.1 а.с. 150-172/.

Суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Лідербуд Плюс", включені до складу податкового кредиту позивача у листопаді 2014 року в розмірі 13158 грн. 97 коп. /том 2 а.с. 118/ та до складу податкового кредиту у грудні 2014 року в розмірі 15091 грн. 70 коп. /том 2 а.с. 137/.

ТОВ "Лідербуд Плюс" було зареєстроване як юридична особа 29.05.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.11.2014 /том 3 а.с. 172-173/ та було зареєстроване платником податку на додану вартість 01.10.2014, дата анулювання реєстрації - 16.04.2015 /том 4 а.с. 152, том 2 а.с. 152/.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Лідербуд Плюс" позивачем надано до суду: копії заявок, копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), копії товарно-транспортних накладних та платіжні доручення /т.1 а.с. 148, 149, 173-219, том 2 а.с. 84-91/.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11 квітня 2017 року у справі № 816/2034/15 (к/с № К/800/14781/16) /том 4 а.с. 96-101/, серед іншого, зазначено: "При цьому, судами не було надано оцінки доводам податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цієї юридичної особи.

Крім того, судам необхідно звернути увагу на наявність вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року №646/2539/16-к.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства Пласт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Повідомлені податковим органом фактичні обставини щодо фіктивності операцій позивача з контрагентами із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин були помилково не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, а вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності спірних господарських операцій, так і юридичної сили первинних документів як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві" /том 4 а.с. 96-101/.

Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 по справі № 646/2539/16-к (№ провадження 1-кп/646/255/2016), який набрав законної сили 16.05.2016, угоду від 23 лютого 2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції ОСОБА_5 та обвинувачем Слєпцовим Максимом Володимировичем у кримінальному провадженні № 42016051110000025 від 23 лютого 2016 року про визнання винуватості за ч. 2 ст. 205 КК України - затверджено. Визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає що складає 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень. /том 4 а.с. 140-147/.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вказаним вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 по справі № 646/2539/16-к (№ провадження 1-кп/646/255/2016), встановлено, що так, у період 2014-2015 років ОСОБА_7, діючи групою осіб разом із ОСОБА_8, ОСОБА_6, та ОСОБА_9, з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні ними від сплати податків шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, а також вчинення безтоварних операцій із підприємствами реального сектору економіки, направлених на переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, та як наслідок отримання незаконного доходу від вчинення фіктивного підприємництва, створили та придбали на території м. Харкова та області низку суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, тобто так званий конвертаційний центр .

Так, приблизно на початку травня 2014 року, ОСОБА_6, реалізуючи свою частину плану злочинних дій, шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди, запропонував своєму знайомому ОСОБА_10 вчинити фіктивне підприємництво, для чого зареєструвати в органах державної влади на його паспортні дані суб'єкт господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю, з метою його подальшого використання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 для прикриття незаконної діяльності. При цьому ОСОБА_10, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність як засновник та директор новоутвореного підприємства, погодився на пропозицію ОСОБА_6 та на початку травня 2014 року надав ОСОБА_6 свої паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру для виготовлення статуту фіктивного підприємства, про що ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 і передав надані ОСОБА_10 особисті документи ОСОБА_11 з метою підготовки необхідних документів для здійснення державної реєстрації фіктивного підприємства.

Після цього, приблизно у травні 2014 року, ОСОБА_9, діючи згідно з вказівкою ОСОБА_7 та на виконання спільного умислу групи, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підготував рішення загальних зборів засновника від 21.05.2014 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕРБУД ПЛЮС та затвердження на посаду директора товариства ОСОБА_10, а також три екземпляри Статуту та інші документи, необхідні для його створення і державної реєстрації, зазначивши у статуті, що загальна сума статутного капіталу товариства становить 250000,00 грн. та те, що він сформований за рахунок ОСОБА_10 з 100% часткою у формі грошових коштів, хоча останній грошових коштів до статутного капіталу товариства не вносив.

Після цього ОСОБА_10, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підписав вищевказані документи, тим самим виконавши дії, спрямовані на створення фіктивного підприємства - ТОВ ЛІДЕРБУД ПЛЮС .

Далі ОСОБА_6 зустрівся зі знайомим ОСОБА_8- ОСОБА_12, який за грошову винагороду надав згоду на надання допомоги в реєстрації товариства, та після того як 27.05.2014 року приватний нотаріус ОСОБА_13 посвідчив підписи ОСОБА_10 у трьох екземплярах статуту ТОВ та довіреність від його імені на ім'я ОСОБА_12, останній 29.05.2014 року надав до Реєстраційної служби Харківського міського Управління юстиції необхідні документи для здійснення реєстрації. На підставі чого 29.05.2014 року Реєстраційною службою Харківського міського Управління юстиції, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 96а, було здійснено державну реєстрацію ТОВ ЛІДЕРБУД ПЛЮС за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12 та цьому товариству присвоєно ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності ЄДРПОУ 39230993.

30.05.2014року ТОВ ЛІДЕРБУД ПЛЮС взято на облік як платник податків у Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (номер взяття на облік 203814065825) та автоматично у ГУ Казначейської служби у Харківській області було відкрито електронний рахунок платника ПДВ 37513000195404.

На початку травня 2014 року ОСОБА_14 передав ОСОБА_10 виготовлену печатку ТОВ та екземпляр статуту з відміткою про державну реєстрацію, які останній, знаходячись за адресою: м Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, передав ОСОБА_6, а той - ОСОБА_7 Після чого у кінці травня 2014 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 2000 грн., які він отримав від ОСОБА_7, як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ ЛІДЕРБУД ПЛЮС . Після того, як ОСОБА_10 набув право власності на ТОВ та став його формальним засновником і директором, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 набули можливість використовувати реквізити та поточні рахунки фіктивного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

За змістом статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 у справі за позовом науково-виробничого приватного підприємства Пласт до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15.

Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ "Лідербуд Плюс" як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому господарські операції цього підприємства з ТОВ "Укролія" не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Про безтоварний характер господарських операцій з ТОВ "Лідербуд Плюс" також свідчать і доводи контролюючого органу про те, що транспортні засоби, які вказані у товарно-транспортних накладних як такі, якими здійснювалися перевезення вантажів, зареєстровані на різних громадян та ФОП, на підтвердження чого до суду надано копії облікових карток приватного ТЗ /том 3 а.с. 200-218/.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення за листопад 2014 року на суму 13158 грн. 96 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 13158 грн. 96 коп., а також завищено податковий кредит та від'ємне значення за грудень 2014 року на суму 15091 грн. 70 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 15091 грн. 70 коп.

Судом встановлено, що 03.12.2014 між ТОВ "Укролія" та ПП "Сорт - Плюс" укладено договір поставки № 10303 /т. 1 а.с. 89-90/, за умовами якого постачальник (ПП "Сорт - Плюс") зобов'язується з метою отримання прибутку поставити і передати у власність покупця (ТОВ "Укролія"), а покупець прийняти і оплатити соняшник з метою його подальшого використання у власному виробництві олії соняшникової, на умовах FCA: Полтавська область, Машівський район, с. Тимченківка /п. 1.1 договору/.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору ціна товару становить 5810,00 грн. за 1 тону, в т.ч. 20% ПДВ. Загальна вартість поставленого за договором товару на дату укладення договору складає 581000,00 грн. +/-10%, у т.ч. 20% ПДВ.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами договору особами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

ПП "Сорт - Плюс" виписано позивачу податкові накладні на соняшник: № 2/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 38333 грн. 33 коп., № 3/2 від 08.12.2014 на суму ПДВ 2430 грн. 29 коп., № 4/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 34236 грн. 37 коп., № 5/2 від 23.12.2014 на суму ПДВ 4259 грн. 37 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /т.1 а.с. 92, 95, 99, 102/.

Сума податку на додану вартість в загальному розмірі 79259 грн. 36 коп. згідно вказаних податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року /том 2 а.с. 138/.

ПП "Сорт - Плюс" було зареєстроване як юридична особа 27.12.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 / т. 3 а.с. 157-159/ та було зареєстровано платником податку на додану вартість з 17.01.2008 (дата анулювання реєстрації 01.01.2017) /том 4 а.с. 151/.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 підтверджено, що ПП "Сорт - Плюс" мало право на здійснення такого виду діяльності як 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /том 3 а.с. 157-159/.

Факт поставки товару від ПП "Сорт - Плюс" підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /т. 1 а.с. 93, 94, 96, 97,100, 101, 103, 104/.

На підтвердження оплати за отриманий від ПП "Сорт - Плюс" товар позивачем надано платіжні доручення /т. 2 а.с.74-77/.

Отриманий від ПП "Сорт - Плюс" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копіями оборотів по рахунку 631 за грудень 2014р.-січень 2015 р. /том 5 а.с. 72/.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Сорт - Плюс" податковим органом не заперечується.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що ПП "Сорт - Плюс" при складанні податкових накладних місцезнаходження (податкова адреса) ТОВ "Укролія" вказано: "Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр", без зазначення вулиці та номеру будинку, в той час як згідно даних ЄДР податковою адресою ТОВ "Укролія" є Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Садова, 4 /т.1 а.с. 58 - 59/.

У податкових накладних, виписаних ПП "Сорт - Плюс": № 2/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 38333 грн. 33 коп. та № 4/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 34236 грн. 37 коп., копії яких наявні у матеріалах справи, у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано: "с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521", тобто без зазначення вулиці та номеру будинку /том 1 а.с. 92, 99/.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2014 року N 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012 /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до приписів пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укролія" подано до контролюючого органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) за грудень 2014 року (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість), до якої включено податкові накладні, виписані ПП "Сорт-Плюс": № 2/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ - 38333 грн. 33 коп. та № 4/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ - 34236 грн. 37 коп. /том 5 а.с. 86-88/.

Листом № 83 від 21.01.2015 ТОВ "Укролія" надіслано до Диканського відділення ПМ ДПІ копії платіжних доручень № 9588, № 9759, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів у ПП "Сорт-Плюс" /том 5 а.с. 131-141/.

У акті перевірки від 05.05.2015 № 143/15/31577685 зазначено, що перевіркою встановлено, що ТОВ "Укролія" до заяви зі скаргою до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року щодо невірного оформлення податкових накладних (Додаток 8) включено податкові накладні, отримані від ПП "Сорт Плюс" № 2/2 від 12.12.2014 на суму 38333 грн. 33 коп. ПДВ та № 4/2 від 12.12.2014 на суму 34236 грн. 37 коп. ПДВ, таким чином, має право на формування податкового кредиту за даними накладними, однак, не включено податкові накладні, отримані від ПП "Сорт Плюс" № 3/2 від 08.12.2014 на суму 2430 грн. 29 коп. ПДВ та № 5/2 від 23.12.2014 на суму 4259 грн. 37 коп. ПДВ, отже у порушення п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Сорт Плюс" на 6689 грн. 66 коп. /том 1 а.с. 58-59/.

Однак, вивченням податкових накладних, виписаних ПП "Сорт Плюс": № 3/2 від 08.12.2014 на суму ПДВ - 2430 грн. 29 коп. та № 5/2 від 23.12.2014 на суму ПДВ - 4259 грн. 37 коп., копії яких наявні у матеріалах справи, встановлено, що у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано: "вул. Садова, 4, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521" /том 1 а.с. 95, 102/, що відповідає місцезнаходженню юридичної особи ТОВ "Укролія" /том 1 а.с. 248/.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що позивачем до перевірки надавалися податкові накладні, отримані від ПП "Сорт Плюс" № 3/2 від 08.12.2014 на суму 2430 грн. 29 коп. ПДВ та № 5/2 від 23.12.2014 на суму 4259 грн. 37 коп. ПДВ із зазначенням місцезнаходження (податкової адреси) ТОВ "Укролія": "Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр", без зазначення вулиці та номеру будинку.

З огляду на вищевикладене, висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Сорт - Плюс" на 6689 грн. 66 коп., та про порушення п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2015 року на 6689 грн. 66 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2014 між ТОВ "Укролія" та ПСП "Ковпаківець" укладено договір поставки № 10289 /т. 1 а.с. 107 - 108/, за умовами якого постачальник (ПСП "Ковпаківець") зобов'язується з метою отримання прибутку поставити і передати у власність покупця (ТОВ "Укролія"), а покупець прийняти і оплатити соняшник у кількості 90,000 тон (+/-10%), з метою його подальшого використання у власному виробництві олії соняшникової.

Згідно з пунктом 2.1 договору відвантаження товару здійснюється на умовах FCA: Полтавська область, Котелевський район, с. Мала Рублівка, вул.Ковпака, 41. Навантаження на складі постачальника в транспорт покупця здійснюється силами і за рахунок постачальника.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору ціна товару становить 5900,00 грн./тона (у тому числі ПДВ). Вартість товару становить 531000,00 грн. +/-10% (у тому числі ПДВ).

На виконання умов вказаного договору ПСП "Ковпаківець" виписано позивачу податкові накладні на соняшник: № 181/2 від 26.11.2014 на суму ПДВ - 25389 грн. 67 коп., № 189/2 від 02.12.2014 на суму - ПДВ 22341 грн. 33 коп., № 193/2 від 09.12.2014 на суму ПДВ - 25000 грн., № 194/2 від 10.12.2014 на суму ПДВ - 20194 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 109-112/.

Сума податку на додану вартість в загальному розмірі 160950 грн. 33 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року /том 2 зворот а.с. 118/.

Сума податку на додану вартість в загальному розмірі 67535 грн. 33 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року /том 2 а.с. 137/.

ПСП "Ковпаківець" було зареєстроване як юридична особа 17.08.2005, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 /т. 3 а.с. 154-156/ та було зареєстровано платником податку на додану вартість з 04.04.2006 (дата анулювання реєстрації 01.01.2017) /том 4 а.с. 152/.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 підтверджено, що ПСП "Ковпаківець" мало право на здійснення, зокрема, такого виду діяльності як 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /том 3 а.с. 154-156/.

На підтвердження факту отримання товару від ПСП "Ковпаківець" позивачем надано до суду копії накладних, копії товарно-транспортних накладних /т. 1 а.с.113-119/ та платіжні доручення /том 2 а.с. 80-83/.

Разом з тим, у податкових накладних, виписаних ПСП "Ковпаківець": № 181/2 від 26.11.2014 на суму ПДВ - 25389 грн. 67 коп., № 189/2 від 02.12.2014 на суму - ПДВ 22341 грн. 33 коп., № 193/2 від 09.12.2014 на суму ПДВ - 25000 грн., № 194/2 від 10.12.2014 на суму ПДВ - 20194 грн., - у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" зазначено: "Садова, буд. 4, смт. Велика Багачка , Диканський район, Полтавська область, 38521".

Тоді як місцезнаходженням ТОВ "Укролія" є вул. Садова, 4, с. Чернечий Яр , Диканський район, Полтавська область, 38521, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1 а.с. 248/.