Постанова

від 20.06.2017 по справі 826/13788/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13788/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Оксененка О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Тайм" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Тайм" до Головного управління ДФС України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Тайм" (далі - позивач, ТОВ "Кепітал Тайм") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року №0014751404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16 серпня 2016 року №0014751404 згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Кепітал Тайм" зменшено суму податкового зобов'язання на 1 056 827,00 грн. для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 011 716,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 26 липня 2016 року №169/26-15-14-04-03/39425963 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кепітал Тайм" (код ЄДРПОУ 39425983) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" (код ЄДРПОУ 40036692) за період з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року та з контрагентами - покупцями" (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, який оформлено листом від 11 серпня 2016 року №18054/10/26-15-14-04-03, встановлено порушення позивачем вимог: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податкове зобов'язання за період: з грудня 2015 року по квітень 2016 року на загальну суму ПДВ 1 056 827,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями: ТОВ "Імпульс - 2008" (код ЄДРПОУ 35751643), ТОВ "Інтербіс" (код ЄДРПОУ 20335263), ТОВ "НВО "Західінвест" (код ЄДРПОУ 39722368), ТОВ "Фірма "Шанс Плюс" (код ЄДРПОУ 39162307), ФГ "Сейм" (код ЄДРПОУ 32213999), ТОВ "Славресурс" (код ЄДРПОУ 37939071), ТОВ "Шанс" (код ЄДРПОУ 30982094), ТОВ "Енерго Системи" (код ЄДРПОУ 36731895), а також пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за період: з грудня 2015 року по квітень 2016 року на загальну суму податку на додану вартість 1 011 716,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" (код ЄДРПОУ 40036692).

Такий висновок податкового органу ґрунтується на вчиненні безтоварних операцій з придбання вугільної продукції у рамках господарських відносин позивача з ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія"; не підтвердженням факту реалізації вищезазначених товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" на адресу ТОВ "Кепітал Тайм" та в подальшому на адресу контрагентів-покупців такого вугілля; відсутність факту (джерела) законного введення ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" вугілля в обіг та/або реального задекларованого виробництва; формуванням постачальником сумнівного податкового кредиту по ланцюгу постачання тощо. У зв'язку з цим, як стверджує відповідач, ТОВ "Кепітал Тайм" неправомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за безтоварними операціями з придбання вугільної продукції у рамках господарських відносин з ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія", а також до складу податкових зобов'язань по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями такого вугілля, а саме: ТОВ "Імпульс - 2008", ТОВ "Інтербіс", ТОВ "НВО "Західінвест", ТОВ "Фірма "Шанс Плюс", ФГ "Сейм", ТОВ "Славресурс", ТОВ "Шанс" та ТОВ "Енерго Системи".

Позивач вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Кепітал Тайм" (покупець) та ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" (постачальник) укладено договір поставки від 03 листопада 2015 року №6/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля), в асортименті, за ціною, за реквізитами, в строки, в кількості та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в специфікаціях до договору.

Відповідно до умов підпункту 1.5 пункту 1 договору право власності на вугілля та усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять до покупця з моменту передачі вугілля перевізнику, що підтверджується датою вказаною залізничною станцією відправлення на залізничній накладній про приймання вантажу до перевезення, якщо інше не передбачено в специфікаціях до договору.

Про передачу права власності сторони підписують акт приймання-передачі вугільної продукції.

Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 договору по кожній партії вугілля постачальник передає покупцю наступні документи: посвідчення про якість; копії залізничних накладних про приймання вантажу вантажоперевізником, завірені вантажовідправником; рахунок-фактуру; акти приймання-передачі вугільної продукції (оригінали); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та коригувальний акт приймання-передачі вугільної продукції (надається у разі необхідності).

Підпунктом 3.3 пункту 3 договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України у порядку 100% передоплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, якщо іншій порядок не буде передбачений у специфікаціях або додаткових угодах до договору.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем під час розгляду справи надані копії наступних документів: договір поставки № 6/11 від 03.11.2015,специфікації до договору; договори про надання послуг з організації перевезення вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків пов язаних з цими перевезеннями від 01.09.2012 № 197/2012-п, від 03.03.2015 № 09/2015-п, рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з організації залізничних перевезень, листи - замовлення ТОВ КепіталТайм , виписки по рахунку.

На підтвердження реалізації придбаного у ТОВ ТОВ "Перша Трейдінгова Компанія" контрагентам-покупцям, позивачем до суду було надано договори поставки з ТОВ "Імпульс - 2008", ТОВ "Інтербіс", ТОВ "НВО "Західінвест", ТОВ "Фірма "Шанс Плюс", ФГ "Сейм", ТОВ "Славресурс", ТОВ "Шанс", ТОВ "Енерго Системи", специфікації до договорів, платіжні доручення, заявки на поставку вугілля.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано будь-яких первинних, податкових, звітних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення спірних господарських операцій.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що викладені в акті перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства полягали не у відсутності первинних бухгалтерських документів, або неналежному їх оформленні, а у відсутності, на думку відповідача, реальності вчинення господарських операцій.

Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАС

Також, з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковий орган не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов'язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2015 року у справі № К/9991/39128/12.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, ч.ч. 4 та 5 цієї статті передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі, а також суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін.

У свою чергу частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року у справі № К/800/60346/14.

Так, на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем, під час апеляційного розгляду справи були надані копії наступних документів: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти прийому - передачі вугільної продукції, акти надання послуг, повідомлення про власність відвантаженої вугільної продукції, посвідчення якості вугілля, залізничні накладні, сертифікати на вугільну продукцію.

Отже, матеріали справи підтверджується поставка вугілля та виконання умов зазначених договорів, а тому доводи податкового органу про не підтвердження реального виконання вищевказаних угод з контрагентом не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на те, що в залізничних накладних відсутня інформація щодо участі ТОВ Перша Трейдінгова Компанія в ланцюзі походження вугільної продукції, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки такі накладні не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредит, та не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Крім того слід зазначити, що наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 КАС України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентами, вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

Поряд з цим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що суть вищенаведених договорів узгоджується із господарською діяльністю позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контрагент позивача на час вчинення спірних господарських операцій не були зареєстрованими платниками податків й не мали права складати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що впливають на об'єкт оподаткування податок на прибуток. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки суми податкового кредиту підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на це, судова колегія вважає, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Тайм" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Тайм" до Головного управління ДФС України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 серпня 2016 року №0014751404 визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.