Ухвала

від 21.06.2017 по справі 809/2476/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/800/29674/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року

у справі №809/2476/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТР-ТУР

до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТР-ТУР (далі - позивач, ТОВ ТР-ТУР ) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2013 року № 0000192200 та від 15 липня 2013 року № 0000222200.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року касаційну скаргу ТОВ ТР-ТУР задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0000192200 та від 15 липня 2013 року № 0000222200.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТР-ТУР з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП Галтехцукор за період грудень 2011 року, січень 2012 року та відображення в складі сум витрат в декларації з податку на прибуток, складено акт № 244/22-37256434 від 30 квітня 2013 року, в якому зафіксовано порушення підприємством: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ряд. 16 Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (ряд.14-ряд.15) декларацій з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі - 69 626, 00 грн., в т.ч.: в декларації за ІІ-ІV квартали 2011 року - 20 365, 00 грн., в декларації за І квартал 2012 року - 49 261, 00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу за грудень 2011 року зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) на суму 17709,00 грн., за січень 2012 року - зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 46915,00 грн.

На підставі акта перевірки 23 травня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 104439,00 грн., в тому числі: 69626.00 грн. основного платежу та 34813,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000192200 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 64624,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0000182200 було скасовано в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафною санкцією в розмірі 10182,05 грн., в результаті чого 15 липня 2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 94256,50 грн., в тому числі: 69626,00 грн. основного платежу та 24630,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні господарські операції позивача з його контрагентом є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ Скорзонера та ТОВ ТР-ТУР укладено договори суборенди №021211-С/Т від 2 грудня 2011 року, №091211-С/Т від 9 грудня 2011 року, №1201-С/Т від 1 січня 2012 року, №120101-С/Т від 1 січня 2012 року, за умовами яких позивачу передано нежитлові будівлі в м. Яремче, с. Поляниця для здійснення господарської діяльності. Вказані приміщення передані позивачу згідно актів передачі майна в суборенду.

2 грудня 2011 року між ПП Галтехцукор та ТОВ ТР-ТУР укладено договір про надання послуг №1/12-ТІ, згідно якого ПП Галтехцукор зобов'язався надати послуги (виконати роботи) з генерального та щоденного прибирання в приміщеннях, прибирання території навколо об'єктів; надання консультаційних послуг по обслуговуванню програмного забезпечення; надання послуг з технічного обслуговування внутрішніх сантехнічних мереж та систем теплопостачання; надання столярських послуг; інших послуг згідно потреб та вказівок ТОВ ТР-ТУР .

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: актів здачі-приймання наданих послуг, податкові накладні, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та були оцінені судом з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також 1 грудня 2011 року між ПП Галтехцукор та ТОВ ТР-ТУР укладено договір №1/89-87 про надання послуг щодо обслуговування об'єктів (майна), котеджів №89 та №87 за адресою: участок Щивки,9 та Щивки,10 в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Згідно вказаного договору ПП Галтехцукор надало послуги з генерального прибирання котеджів після проведення будівельних робіт та перед зимовим сезоном; прибирання території; надання консультаційних послуг по обслуговуванню програмного забезпечення; надання послуг з технічного обслуговування внутрішніх сантехнічних мереж та систем теплопостачання; чистка фасаду, сходів, водостічних систем.

Виконання вказаних послуг підтверджуються актами здачі-приймання наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Разом з тим, на думку податкового органу відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями щодо виконання ПП Галтехцукор робіт визначених договорами №1/89-87 від 1 грудня 2011 року та № 1/12-ТІ від 2 листопада 2011 року підтверджується висновками, зафіксованими в акті ДПІ у Сихівському районі м. Львова за №2045/22-10/31144584 від 26 жовтня 2012 року, яким встановлено відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічних засобів, неподання документів до проведення перевірки ПП Наладка (контрагент ПП Галтехцукор ). Також, на думку податкового органу, не підтверджено придбання товарів, робіт, послуг у ПП Наладка у листопаді - грудні 2011 року та січні 2012 року, які в подальшому були реалізовані контрагентам. Як наслідок податковим органом не встановлено можливості надання ПП Галтехцукор вказаних послуг контрагентам.

Проте, судами встановлено, що зазначена перевірка стосувалася виключно взаємовідносин ПП Галтехцукор з ПП Наладка та ТОВ Піон+ та не містить причинно-наслідкового зв'язку із правовідносинами позивача, а відтак жодним чином не впливає на висновки щодо безтоварності господарських операцій між ПП ТР-ТУР та ПП Галтехцукор .

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ПП Галтехцукор здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та витрат у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та ПП Галтехцукор .

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області відхилити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько